03 березня 2010 р. № 13/117-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Козир Т.П.
суддів Мамонтової О.М.
Малетича М.М.
За участю представників сторін:
від позивача Халецький О.В. (дов. від 12.01.10р.)
від відповідача не з'явилися
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Гарант-житло" на рішення господарського суду Київської області від 11.08.09р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.10.09р.
у справі № 13/117-09
за позовом ВАТ "Євроцемент груп-Україна", м. Київ
до ТОВ "Гарант-житло", м. Ірпінь Київської обл.
про стягнення 854 035,28 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 11.08.09р. у справі № 13/117-09 (суддя Наріжний С.Ю.) частково задоволено позовні вимоги ВАТ "Євроцемент груп-Україна" до ТОВ "Гарант-житло", з відповідача на користь позивача стягнуто 646722,52 грн. боргу, 15038,82 грн. пені, 47157,82 грн. штрафу, 10372,65 грн. 3 % річних, 34743,47 грн. збитків від інфляції, 8540,35 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 100 000 грн. основного боргу провадження у справі було припинено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.10.09р. (головуючий Разіна Т.І., судді Фаловська І.М.,
Чорногуз М.Г.) вказане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 11.08.09р. та постанову від 21.10.09р. скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 54, 63, 81 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
20.12.07р. між ВАТ "Євроцемент груп-Україна" (Продавець) та ТОВ "Гарант-житло" (Покупець) укладено договір на поставку цементу № ЄЦГУ/16/01/08, за умовами якого продавець зобов'язався у строки, визначені договором передати у власність покупця цемент, отриманий в рамках договорів комісії, а покупець - прийняти та оплатити товар, найменування, кількість та асортимент якого вказуються у специфікаціях (додатках до договору).
Відповідно до п. 3.1 договору, поставка здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA -станція відправлення (якщо інше не передбачено додатками) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року.
Термін дії договору встановлений з моменту підписання і до 31.12.08р.
02.06.08р. додатковою угодою № 1 до договору сторони погодили викладення п. 5.3 в новій редакції: оплата товару і витрат, пов'язаних з його перевезенням здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу протягом 10 днів з моменту поставки товару. Крім того, зазначеною угодою доповнили договір пунктами 6.16 (у разі порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення) та 6.17, яким погодили сплату покупцем понад пені штрафу у разі прострочення оплати товару більш ніж на 15 днів у розмірі 20% від суми неоплаченого або не повністю оплаченого товару.
У виконання умов договору відповідач в періоди з 22.01.08р. по 31.10.08р., з 22.01.08р. по 02.06.08р. отримав від позивача цемент на суму 10691588,64 грн. та на суму 4863949,38 грн. відповідно, також з 03.06.08р. по 31.10.08р -на суму 5872639,26 грн., що підтверджується видатковими накладними та квитанціями про приймання вантажу, наявними в матеріалах справи. Відповідач товар оплатив частково, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 746722,52 грн.
20.05.09р. ВАТ "Євроцемент груп-Україна" звернулось з позовом до ТОВ "Гарант-житло" про стягнення 746722,52 грн. боргу, 15038,82 грн. пені (з 31.10.08р. по 05.02.09р.), 47157,82 грн. штрафу, 10372,65 грн. 3 % річних та 34743,47 грн. збитків від інфляції, нарахованих за період з 03.06.08р. по 05.02.09р.
Рішенням господарського суду Київської області від 11.08.09р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.10.09р., позовні вимоги задоволено частково. В частині стягнення 100 000 грн. основного боргу провадження припинено, в зв'язку з перерахуванням відповідачем вказаної суми після порушення судом провадження у справі. На думку колегії, господарський суд першої інстанції правильно припинив провадження в частині стягнення даної суми за відсутністю предмету спору на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Таким чином, суди вірно задовольнили позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафу, які обумовлені сторонами п.п. 6.16, 6.17 договору.
Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено господарськими судами, заборгованість в розмірі
646722,52 грн. виникла за цемент, поставлений відповідачеві за договором № ЄЦГУ/16/01/08; строк оплати, визначений договором, відповідач порушив. Відтак, на думку колегії, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив вимоги в частині стягнення боргу, збитків від інфляції та 3 % річних, нарахованих у визначені позивачем періоди.
Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ТОВ "Гарант-житло" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 11.08.09р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.10.09р. у справі № 13/117-09 залишити без змін.
Поновити виконання рішення господарського суду Київської області від 11.08.09р. у справі № 13/117-09.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді: О.М. Мамонтова
М.М. Малетич