ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.06.2019Справа № 910/4632/19
За позовом Споживчого товариства "УТФ" (м. Київ)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (м. Київ)
Про стягнення 15.389,29 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Споживче товариство "УТФ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення 15.389,29 грн., з яких: 6208,39 грн. пені, 564,53 грн. 3% річних, 7240,91 грн. інфляційних втрат, 1375,46 грн. втраченої вигоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки кукурудзи та пшениці № 291/2017/КАМ/Ю від 30.08.17. в частині несвоєчасної оплати за поставлений позивачем товар.
Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. та 3.000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.19. відкрито провадження у справі № 910/4632/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив учасникам судового процесу строки на подання відзиву, заперечень на відзив, додаткових письмових пояснень, клопотань, заяв.
Відповідачем 06.05.19. подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, та подано клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу та пені.
20.05.19. позивачем подано відповідь на відзив відповідача.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
30.08.17. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) укладено договір поставки кукурудзи та пшениці №291/2017/КАМ/О (далі - Договір), відповідно до п. 3.1. якого Постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку Товару, який не обтяжений правами третіх осіб, передати його у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений Постачальником товар належної якості та в обумовлені сторонами строки.
Згідно з п. 3.2. договору, предметом даного Договору є поставка кукурудзи та пшениці, що вирощується на полях (далі - Товар), кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю якого та вартість визначена специфікаціями до даного договору та товарно-супровідними документами а кожну окрему партію товару.
Пунктом 4.3. Договору встановлено, що строк поставки Товару складає 2 (два) робочих дні з моменту замовлення Покупця.
Вартість Товару визначається у рахунку-фактурі, який виставляється Постачальником на кожну окрему партію Товару (п. 7.1. Договору).
Згідно п. 7.2. Договору, розрахунок за Товар здійснюється на умовах 100% після оплати вартості замовленого Товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 7 (семи) календарних днів за умови настання наступних умов:
з дати поставки Товару Покупцю;
за умови отримання оригіналів документів, зазначених в п. 4.4. даного Договору;
за умови реєстрації податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних.
В свою чергу п. 4.4. Договору встановлює, що у момент поставки на кожну партію товару Постачальник надає Покупцю наступні документи:
сертифікат якості;
товарно-транспортна накладна (ТТН);
видаткову накладну;
оригінал рахунку-фактури;
інші супровідні документи згідно діючого законодавства.
На виконання умов укладеного Договору Постачальник здійснив поставку узгодженого Товару Покупцю за:
накладною № 27 від 25.11.17. на суму 167.348,00 грн.
накладною № 28 від 25.11.17. на суму 304.736,00 грн.
накладною № 29 від 25.11.17. на суму 157.589,60 грн.
Однак, як зазначає позивач, в порушення умов укладеного Договору, відповідачем за вищевказаними накладними було здійснено розрахунок за Товар поза межами 7 (семи) календарних днів, як те передбачено п. 7.2. Договору, а саме:
платіжним дорученням № 9623042702 від 13.12.17. на суму 133.878,40 грн. та платіжним дорученням № 9623042702 від 21.12.17. на суму 33.469,60 грн. - за накладною № 27 від 25.11.17.
платіжним дорученням № 9623042352 від 14.12.17. на суму 243.788,80 грн. та платіжним дорученням № 9623043774 від 26.12.17. на суму 60.947,20 грн. - за накладною № 28 від 25.11.17.
платіжним дорученням № 9623042703 від 13.12.17. на суму 126.071,68 грн. та платіжним дорученням № 23043778 від 26.12.17. на суму 31.517,92 грн. - за накладною № 29 від 25.11.17.
У зв'язку з тим, що відповідач порушив умови Договору, несвоєчасно розрахувавшись за отриманий Товар згідно вказаних накладних, то вказане зумовило нарахування позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат, втраченої вигоди та звернення з даним позовом до суду.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає про те, що позивачем не були надані оригінали документів, зазначені в п. 4.4. Договору, що є порушенням п. 7.2. Договору. Також відповідач вказує, що податкові накладні №№ 33, 34, 35, 36 від 25.11.17. було зареєстровано Продавцем 25.01.17., отже строк оплати є таким, що не настав.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських, згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України і у відповідності до приписів ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. (ч.2, 3 ст. 712 ЦК).
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що розрахунок за Товар здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів за умови настання наступних умов: з дати поставки Товару Покупцю; за умови отримання оригіналів документів, зазначених в п. 4.4. даного Договору; за умови реєстрації податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних.
Тобто, між сторонами було погоджено оплату Товару не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати поставки Товару Покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних. Саме дата реєстрації податкової накладної і є початком відліку для виникнення обов'язку у Покупця оплати отриманого Товару.
З наданих позивачем до матеріалів позовної заяви квитанцій про реєстрацію податкової накладної вбачається, що податкові накладні №№ 33, 34, від 25.11.17. було зареєстровано Продавцем 15.12.17.
Таким чином, розрахунок за Товар повинен був бути здійснений Покупцем до 22.12.17. включно.
Як відзначалось судом, відповідач здійснив оплати Товару наступним чином:
платіжним дорученням № 9623042702 від 13.12.17. на суму 133.878,40 грн. та платіжним дорученням № 9623042702 від 21.12.17. на суму 33.469,60 грн. - за накладною № 27 від 25.11.17.
платіжним дорученням № 9623042352 від 14.12.17. на суму 243.788,80 грн. та платіжним дорученням № 9623043774 від 26.12.17. на суму 60.947,20 грн. - за накладною № 28 від 25.11.17.
платіжним дорученням № 9623042703 від 13.12.17. на суму 126.071,68 грн. та платіжним дорученням № 23043778 від 26.12.17. на суму 31.517,92 грн. - за накладною № 29 від 25.11.17.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).
Статтею 611 ЦК встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно з приписами ст. 230 Господарського кодексу України, у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
В п. 8.3. Договору сторони погодили, що Покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, від вартості неоплаченого Товару.
Однак, згідно з ч. 1, 2 ст. 258 ЦК для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Як встановлено п. 1 ч. 2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Враховуючи те, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару по Договору за вказаними накладними з 23.12.17., то позовні вимоги про стягнення пені за порушення такого зобов'язання можуть бути заявлені протягом одного року, тобто до 23.12.18. включно.
Позовну заяву про стягнення пені за порушення строків виконання відповідачем грошового зобов'язання подано позивачем 10.04.19., про що свідчить відмітка канцелярії суду про прийняття позовної заяви, тобто з пропуском встановленого строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі.
Як встановлено ч. 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 6208,39 грн. суд відмовляє з підстав її заявлення поза межами строку позовної давності.
Щодо вимог про стягнення 564,53 грн. 3% річних, 7240,91 грн. інфляційних втрат суд відзначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перерахунок з врахуванням викладеного вище, та встановлено, що правомірним є нарахування 3% річних та інфляційних втрат:
на суму 60947,20 грн. (по накладній № 28) з 23.12.17. по 25.12.17.
на суму 31517,92 грн. (по накладній № 29) з 23.12.17. по 25.12.17., розмір інфляційних втрат за вказаний період дорівнює 0,00 грн., розмір 3% річних становить 22,80 грн., внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Інфляційні втрати в розмірі 7240,91 грн. та 3% річних в розмірі 541,73 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.
Щодо вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1375,46 грн., суд зазначає викладене далі
Згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст. 224 ГК України).
До того ж, згідно ч.4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження понесення реальних збитків у вигляді упущеної вигоди. Оскільки позивачем не доведено реальність суми, яку він заявляє до стягнення як упущену вигоду, зокрема не надано доказів укладення депозитного договору, можливості внесення сум коштів на депозит, а не використання даних грошових коштів у господарській діяльності тощо, позивні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають як не доведені та не обґрунтовані.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи факт порушення Відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати отриманого Товару, неправильне визначення Позивачем періодів нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а також необґрунтованість позовних вимог в частині упущеної вигоди, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, б. 3; ідентифікаційний код 30160757) на користь Споживчого товариства "УТФ" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, б. 30, офіс 287; ідентифікаційний код 30839403) 22 (двадцять дві) грн. 80 коп. 3% річних та 2 (дві) грн. 85 коп. судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко