79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.05.2019 Справа № 914/244/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Львівської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернат імені Соломії Крушельницької
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор-Перун”
за участю у справі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області
за участю у справі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерства культури України
про розірвання договору оренди нерухомого державного майна
за участю представників:
від позивача Дудяк Р.А.
від відповідача не з'явився
від третьої особи-1 не з'явився
від третьої особи-2 не з'явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Львівською середньою спеціалізованою музичною школою-інтернат імені Соломії Крушельницької до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор-Перун” за участю у справі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, за участю у справі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерства культури України про розірвання договору оренди нерухомого державного майна від 01.12.2001р. (в редакції договору №5 про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 01.12.2001р., складеного 12.12.2016р., іменованого як договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності), укладений між Львівською середньою спеціалізованою музичною школою-інтернатом імені Соломії Крушельницької та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колор-Перун».
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.
Відповідач та треті особи явку представників в судове засідання не забезпечили.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив таке.
01.12.2001р. між Львівською середньою спеціалізованою музичною школою-інтернат імені Соломії Крушельницької (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колор-Перун» (орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.07.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1302019946101, вбачається, що майно, яке передано позивачем в оренду ТзОВ «Колор-Перун» по договору оренди нерухомого державного майна від 01.12.2001р., є державною власністю, власник - Міністерство культури України.
Майно, що передане позивачем в оренду відповідачу, належить позивачу на праві оперативного управління (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.08.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1302019946101).
Згідно з п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 73,71 кв.м. за адресою: м.Львів вул.Зелена, 10, що знаходиться на балансі Львівської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернат імені Соломії Крушельницької, вартість якої визначена відповідно до звіту про експертну оцінку, складеного станом на 31-ше жовтня 2001р. і становить 37758,00 грн.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (жовтень 2001р.) 359,28 грн. Орендна плата за перший місяць оренди (грудень 2001р.) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за листопад, грудень місяці 2001р.
Листом Міністерства культури України від 24.11.2006р. №1277/18-2/13-06 позивач отримав попередню згоду в Міністерства культури України на оренду нежитлових приміщень Львівської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату імені С.Крушельницької за адресою: м.Львів, вул. Зелена, 10, терміном на 3 роки орендарем - ТзОВ «Колор-Перун» площею 73,7 кв.м. під торгівлю непродовольчими товарами та товарами дитячого асортименту.
У зв'язку зі зміною розміру орендної плати 22.02.2007р. між сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди нерухомого державного майна від 01.12.2001р., в якій абзац 1 п.3.1. договору викладено в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2006 року №1846 і становить без ПДВ після перерахунку за перший місяць оренди, грудень 2006 року 859 грн. 79 коп.».
Договором №5 від 12.12.2016р. про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 01.12.2001р. сторони дійшли згоди продовжити на 2 (два) роки 364 (триста шістдесят чотири) дні дію Договору оренди нерухомого державного майна від 01.12.2001р. та викласти його у новій редакції згідно додатку №1 до договору про внесення змін.
Згідно з п.2 договору №5 від 12.12.2016р. про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 01.12.2001р. договір про внесення змін з моменту набрання чинності є невід'ємною частиною Договору оренди нерухомого державного майна від 01.12.2001р.
У п.4 договору №5 від 12.12.2016р. про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 01.12.2001р. обумовлено, що договір про внесення змін набирає чинності з моменту підписання його сторонами та закінчує свою дію в момент закінчення дії договору оренди нерухомого державного майна від 01.12.2001р.
Листом №32 від 27.01.2017 року позивач звернувся до начальника Фонду державного майна України у Львівській області з проханням здійснити відбір оцінювача для здійснення оцінки майна з метою продовження договору оренди нерухомого державного майна від 01.12.2001р. на новий термін з ТзОВ «Колор-Перун».
18.04.2017 року за вх.№53 позивач отримав відповідь з регіонального відділення ФДМ України по Львівській області від 04.04.2017 року №16-16-02302 «Про конкурсний відбір СОД» з витягом з Протоколу №12/17 засідання комісії з конкурсного відбору суб'єктів оціночної діяльності від 13 березня 2017 року, в якому вказано про обрання суб'єкта оціночної діяльності (СОД) - ТзОВ «Західна Українська Консалтингова Компанія».
19.05.2017р. позивач відправив на адресу Міністерства культури України на затвердження звіт про оцінку майна, висновки про вартість майна, рецензію на звіт про оцінку майна, лист з регіонального відділення ФДМ України по Львівській області від 04.04.2017 року №16-16- 02302 «Про конкурсний відбір СОД» з витягом з Протоколу №12/17 засідання комісії з конкурсного відбору суб'єктів оціночної діяльності від 13 березня 2017 року.
Однак, як зазначає позивач, звіт про оцінку майна, висновки про вартість майна, рецензія на звіт не погоджені і не повернуті позивачу Міністерством культури України.
Водночас, на адресу позивача від Міністерства культури України надійшов лист від 05.05.2018 року №1934/15/13-18 «Щодо оцінки», в якому Міністерство культури України повторно просило у позивача надати звіт про оцінку майна, лист регіонального відділення ФДМ України по Львівській області «Про рецензування звіту про оцінку майна», рецензію на звіт про оцінку майна та висновок про вартість майна.
Крім того, позивачу надійшов лист з регіонального відділення ФДМ України по Львівській області від 15.08.2017р. №11-03-05163 «Щодо договорів оренди державної установи», в якому, зокрема, зазначено, що позивач виступає орендодавцем нерухомого державного майна загальною площею 76,2 м2 по договору оренди з орендарем - ТзОВ «Колор-Перун». По цьому договору оренди оцінка об'єкта оренди була здійснена більше як три роки тому, тому при продовженні зазначеного договору мала бути нова оцінка, результати якої затверджені органом управління, підписаний договір про внесення змін до договору оренди щодо його продовження на наступний термін та щодо нової орендної плати, визначеної на підставі нової вартості об'єкта оцінки та погодженої регіональним відділенням.
Однак, як зазначено у позовній заяві, позивач не звертався в регіональне відділення ФДМ України по Львівській області з метою погодження нових розрахунків орендної плати, виходячи із звітів про оцінку майна, висновки яких затверджені Міністерством культури України.
Після цього регіональне відділення ФДМ України по Львівській області просило в термін до 28.08.2017р. та в термін до 01.02.2018 надати інформацію про припинення чи продовження договору оренди з ТзОВ «Колор-Перун».
З метою належного реагування на звернення регіонального відділення ФДМ України по Львівській області, позивач листом №21 від 31.01.2018 року звернувся до орендаря - ТзОВ «Колор-Перун» з проханням у найкоротші строки здійснити необхідні дії щодо оцінки майна або повідомити про відмову від вчинення таких дій.
ТзОВ «Колор-Перун» відповіло, що не заперечує щодо здійснення оцінки майна та оформлення звіту про оцінку в межах чинного законодавства (лист від 02.02.2018 року №2/18).
20.04.2018р. за вих.№16-03-02557 «Щодо договорів оренди державної установи» регіональне відділення ФДМ України по Львівській області просить в позивача в термін до 01.05.2018 надати акти повернення державного майна.
Позивач повторно листом №273 від 11.10.2018р. звернувся до орендаря - ТзОВ «Колор-Перун» з проханням у найкоротші строки здійснити необхідні дії щодо оцінки майна або повідомити про відмову від вчинення таких дій.
ТзОВ «Колор-Перун» відповіло, що оцінка (переоцінка) об'єктів оренди, що перебувають в державній та комунальній власності, проводиться відповідно до вимог Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629, пунктом 2 якої унормовано, що послуги з проведення незалежної оцінки об'єкта оренди (активів, що входять до складу об'єкта оренди) та аудиторської перевірки об'єкта оренди оплачує орендар. Разом з тим, оцінка (переоцінка) проводиться у відповідності до Положення про конкурсний відбір суб'єктів оціночної діяльності, затвердженого наказом ФДМУ від 31.12.2015 № 2075.
З огляду на вищенаведене, ТзОВ «Колор-Перун» гарантувало оплату за проведення переоцінки орендованого майна відповідно до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності від 01.12.2001р. (із змінами і доповненнями), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Колор-Перун» та Львівською середньою спеціалізованою музичною школою-інтернатом імені С.Крушельницької (лист від 23.10.2018 року №14/18).
Листом від 26.10.2018р. №288 «Щодо договорів оренди державної установи» позивач просив у регіонального відділення ФДМ України по Львівській області здійснити відбір оцінювача для здійснення оцінки майна, в якому також було зазначено, що оплату оцінки здійснить орендар - ТзОВ «Колор-Перун».
У відповідь на лист позивача від 26.10.2018 року №288 регіональне відділення ФДМ України по Львівській області відповіло, що не має правових підстав для оголошення конкурсу на відбір оцінювача для здійснення оцінки майна, а договір оренди з ТзОВ «Колор- Перун» слід припинити і укласти новий договір з новою погодженою оцінкою (лист від 01.11.2018р. №16-03-06805 «Щодо договорів оренди державної установи»).
Позивач надав відповідачу лист від 22.11.2018 року №326 «Щодо припинення договору оренди», в якому позивач запропонував орендарю відповідно до пункту 10.8. договору достроково припинити дію договору оренди від 01.12.2001р. за згодою сторін, так як укладений договір не відповідає чинному законодавству, оскільки оцінка об'єкта оренди по даному договору була здійснена більше ніж 3 роки тому.
Листом від 22.12.2018р. №16/18 ТзОВ «Колор-Перун» відмовилося припинити дію договору оренди від 01.12.2001р. достроково за взаємною згодою сторін.
Як зазначає позивач, з незалежних від нього причин звіт про оцінку майна, висновки про вартість майна, рецензія №17/2 не затверджені і не повернуті позивачу Міністерством культури України.
Позивач стверджує, що іншим випадком розірвання договору, встановленим законом, в розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, є частина 2 статті 11 закону України «Про оренду державного та комунального майна»: «Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди».
А тому, як зазначено у позовній заяві, зважаючи на приписи статей 10, 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також пункту 2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. №629 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 січня 2003 р. №3), враховуючи те, що остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, позивач звернувся із позовною заявою до Господарського суду Львівської області та просить розірвати договір оренди нерухомого державного майна від 01.12.2001р. (в редакції договору №5 про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 01.12.2001р., складеного 12.12.2016р., іменованого як договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності), укладений між Львівською середньою спеціалізованою музичною школою-інтернатом імені Соломії Крушельницької та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колор-Перун».
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву. Зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю “Колор-Перун” зазначає таке.
Відповідач посилається на те, що зміни до статті 11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” були внесені Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин” від 21.04.2011 № 3269-VI, тобто після укладення договору.
При цьому відповідач посилається на статтю 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Стаття 5 Цивільного кодексу України визначає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Отже, відповідач вважає, що у випадку суперечності умов договору законодавчому акту, який був прийнятий пізніше, це не може слугувати підставою для розірвання договору, так як за даних умов цей законодавчий акт не розповсюджує свою дію на договір.
Крім того, відповідач зазначає, що ним була надана згода на проведення оцінки об'єкта оренди, однак така не була проведена не з його вини.
На думку відповідача, позивач не довів жодними належними і допустимими доказами ані факту завданої шкоди, ані позбавлення того, на що він розраховував при укладенні договору.
Окрім того, як зазначає відповідач, стаття 651 Цивільного кодексу України вказує на порушення договору саме стороною, однак твердження позивача зводяться до констатації факту не проведення оцінки, в той же час таке не є наслідком порушень договору відповідачем.
У відзиві відповідач також зазначає, що позивачем не зазначено жодної підстави розірвання договору найму, які передбачені статтею 783 Цивільного кодексу України, а також не зазначено жодних інших підстав для розірвання договору, що передбачені законодавчими актами України.
За даних обставин, відповідач стверджує, що позовні вимоги є необгрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши заперечення представника відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з пунктом 1 статті 10 закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є
- об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);
- термін, на який укладається договір оренди;
- орендна плата з урахуванням її індексації;
- порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством;
- відновлення орендованого майна та умови його повернення;
- виконання зобов'язань;
- забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;
- порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди;
- відповідальність сторін;
- страхування орендарем взятого ним в оренду майна;
- обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Статтею 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.
Відповідно до пункту 2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. №629 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 січня 2003 р. №3) оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.
Оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому.
Передбачені цією Методикою послуги з проведення незалежної оцінки об'єкта оренди (активів, що входять до складу об'єкта оренди) та аудиторської перевірки об'єкта оренди оплачує орендар.
Результати незалежної оцінки є чинними протягом шести місяців від дати оцінки, якщо інший строк не передбачений у звіті щодо незалежної оцінки.
Пунктом 19 вказаної Методики передбачено, що у разі оренди нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна здійснюється його незалежна оцінка.
У разі коли методиками розрахунку орендної плати, затвердженою Кабінетом Міністрів України (для об'єктів, що перебувають у державній власності), органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності), для розрахунку орендної плати не передбачене проведення незалежної оцінки нерухомого майна та у разі коли нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами передається в оренду дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні, здійснюється стандартизована оцінка зазначеного майна відповідно до пункту 21 цієї Методики.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Із матеріалів справи вбачається, що учасниками справи не заперечується та не спростовано факт наявності волевиявлення відповідача щодо проведення оцінки орендованого приміщення, а відтак відсутня його вина у непроведенні такої оцінки. Крім того, вищевказане підтверджується листом від 23.10.2018р. №14/18.
Таким чином, в даному випадку відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено істотні умови договору.
Щодо інших випадків, встановлених договором або законом, які можуть бути підставою для розірвання договору, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Статтею 783 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:
1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;
2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;
3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Слід зазначити, що ні умовами договору, ні чинним законодавством України не передбачено такої підстави для розірвання договору оренди державного майна, як не проведення оцінки нерухомого державного майна. Оцінка нерухомого державного майна є обов'язковою передумово для укладення договору оренди чи продовження (поновлення) договору оренди (у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому).
А тому, враховуючи те, що договір оренди державного майна та додатки до нього були погоджені сторонами та підписані ними, то в даному випадку відсутні правові підстави для його розірвання.
Суд також звертає увагу на принцип “належного урядування”, про особливу важливість якого підкреслив Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011р. у справі “Рисовський проти України”. Вказаний принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Беєлер проти Італії”, “Онер'їлдіз проти Туреччини”, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови”, “Москаль проти Польщі”). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (п. 74 рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі “Лелас проти Хорватії”).
Відтак, відсутність належного та своєчасного вчинення дій щодо проведення оцінки орендованого приміщення з метою дотримання “належного самоврядування”, які не залежать від відповідача, а покладаються, в тому числі, на позивача та третіх осіб, не може вважатись підставою для розірвання договору за умови наявності волі відповідача щодо проведення такої оцінки, зокрема, у зв'язку із продовженням строку дії договору.
Водночас, не може вважатись підставою для розірвання Договору невідповідність його положень тим чи іншим законодавчим приписам, оскільки в даному випадку закон визначає інші правові режими захисту прав, які відмінні від вимог щодо припинення правовідношення шляхом його розірвання, як про це заявлено позивачем у поданій позовній заяві.
Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При цьому, суд зазначає, що з огляду на встановлення відсутності вини відповідача у непроведенні оцінки орендованого приміщення, позивачем не доведено, що відповідачем порушено його права.
Враховуючи наведене, позовні вимоги є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (надалі по тексту - “Суд”), який зазначив, що згідно зі ст.19 Конвенції, його функції полягають у забезпеченні Високими Договірними Сторонами їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї. Зокрема, питання помилок щодо фактів та права, які начебто були припущені національним судом, не належить до компетенції Суду доти, доки такі помилки не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією (див. Garcia Ruiz v. Spain). Більше того, тоді як ст.6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів чи способу їх оцінки. Це питання регулюється, головним чином, національними законодавством та судами. Суд нагадує, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди аргументувати прийняті ними рішення, це не можна розуміти як вимогу надавати вичерпну відповідь на кожне питання, підняте стороною під час судового розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про те, що у задоволенні позову про розірвання договору оренди державного майна слід відмовити.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд прийшов до висновку витрати по сплаті судового збору покласти на позивача, оскільки у задоволенні позову у даній справі слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, що визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 31.05.2019р.
Суддя Петрашко М.М.