01 березня 2010 р. № 28/169-08-4620
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоКота О.В.
суддівШевчук С.Р. (доповідач)
Демидової А.М.
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Дочірня компанія "Енсел 1"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.10.2009р.
у справі№28/169-08-4620 господарського суду Одеської області
за позовомПриватного підприємства "Дочірня компанія "Енсел 1"
доФізичної особи -підприємця ОСОБА_4
провизнання договору недійсним
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились
відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5
У листопаді 2008 року приватне підприємство "Дочірня компанія "Енсел 1" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання договору підряду № 2 про надання послуг з вирощування сільгосппродукції від 25.07.2007 року недійсним на підставі ч. 4 ст. 203, абз. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2009 року (суддя - Гуляк Г.І.) позов задоволено повністю, визнано недійсним договір підряду № 2 від 25.07.2007 року про надання послуг по вирощуванню сільськогосподарської продукції.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.2009р. (головуючий Бєляновський В.В., судді Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.) вказане рішення суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу та доповненнях до нього відповідач повністю заперечує підстави скасування постанови та просить суд касаційної інстанції оскаржуваний судовий акт залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Позивач не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
25.07.2007 року між підприємцем ОСОБА_4 (підрядник) та приватним підприємством "Дочірня компанія "Енсел 1" (замовник) було укладено договір підряду №2 про надання послуг з вирощування сільгосппродукції, предметом якого є виконання підрядником за дорученням замовника робіт з обробки насіння озимого ріпаку та жита із застосуванням запатентованої науково-технічної продукції (патент №7471) у строк з 15.08.2007 року по 15.09.2007 року.
Предметом даного судового спору стала матеріально-правова вимога приватного підприємства "Дочірня компанія "Енсел 1" про визнання зазначеного договору підряду недійсним, з підстав того, що на договорі підряду та акті виконаних робіт за цим договором проставлений підпис не колишнього керівника підприємства - Котова І.В., а іншої особи, з використанням печатки підприємства всупереч інтересів та волевиявлення тодішнього керівництва його підприємства.
Місцевий господарський суд, встановивши, що предметом спірного договору визначено надання послуг з обробки насіння, не зазначаючи місце зберігання вказаного насіння і вагу, яку необхідно обробити, а вказується лише загальна площа земельної ділянки; що в акті виконаних робіт відсутні посилання на вартість за кожним пунктом виконаних робіт та в чому вони виражалися та що проведення обробки насіння озимого ріпаку та жита не узгоджено з головним агроном, дійшов висновку про наявність підстав для визнання спірного договору підряду №2 недійсним.
Окрім того, мотивуючи своє рішення суд першої інстанції послався на те, що експерт не зміг ймовірно вказати, що на договорі підряду та акті виконаних робіт дійсно стоїть підпис керівника Котова І.В., а сам Котов І.В. заперечує підписання цих документів, оскільки для прийняття таких питань необхідно отримати згоду від засновника підприємства.
Натомість з таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши, що правові підстави для визнання спірного договору підряду недійсним відсутні, оскільки копія спірного договору свідчить про те, що його зміст зафіксований в одному документі, який підписаний уповноваженими на то особами та скріплений печатками. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд зазначив, що позивач належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України свої позовні вимоги не довів і такі докази відсутні в матеріалах справи.
Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки згідно п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Крім того, згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Вирішуючи спір про визнання договору №2 недійсним, господарські суди повинні були встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Однак, ні господарський суд першої інстанції, ні апеляційний господарський суд під час розгляду справи і вирішення спору по суті в порушення вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України усебічно не з'ясували дійсні обставини справи та правовідносини сторін, належно не дослідили наявність тих обставин, які є підставою для визнання спірного договору недійсним.
Поза увагою попередніх судових інстанцій залишилось те, що основною підставою для визнання спірного договору підряду недійсним є те, що на договорі підряду та акті виконаних робіт за цим договором проставлений підпис не колишнього керівника підприємства - Котова І.В., а іншої особи, яка не була уповноважена на таку дію.
Отже, в першу чергу, судам слід було належними засобами доказування достеменно встановити чи дійсно виконаний на договорі підряду №2 та акті виконаних робіт підпис Котовим І.В.
При цьому, слід врахувати, що відповідно до вимог ст.42 Господарського процесуального кодексу України, у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.
Відтак, враховуючи те, що призначена судом першої інстанції експертиза не змогла дати відповідь на поставлене питання, а саме: чи виконаний на спірному договорі та акті підпис Котовим І.В., судам, для дотримання вимог ст.43 ГПК України, яка передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, слід було відповідно до вимог ст.42 Господарського процесуального кодексу України вирішити питання про призначення повторної чи додаткової судової експертизи, з дорученням її проведення іншому судовому експерту.
Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 ГПК України, суди не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Дочірня компанія "Енсел 1" задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.2009р. та рішення господарського суду Одеської області від 21.08.2009р. у справі №28/169-08-4620 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Демидова А.М.