24 лютого 2010 р. № 57/234-09
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Козир Т.П.,
суддів: Мамонтової О.М.,
Малетича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю -фірма “Північ, ЛТД” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2009р. та рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2009р. у справі № 57/234-09 за позовом Акціонерно-комерційного банку “Золоті ворота” до Товариства з обмеженою відповідальністю -фірма “Північ, ЛТД” про стягнення заборгованості,
за участю представників:
Позивача: Нечай Р.В., довіреність № 8 від 04.01.2010р.,
Оліферчук С.О., довіреність № 6 від 04.01.2010р.,
Відповідача: не з'явився.
Акціонерний комерційний банк “Золоті ворота” (далі -АКБ “Золоті ворота”, Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю -фірма “Північ, ЛТД” (далі -ТОВ “Північ, ЛТД”, Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 5228000,00 грн. непогашеного залишку по кредиту, 74846,47 грн. прострочених процентів, 18906,74 грн. поточних процентів, 1107,03 грн. пені, та понесені судові витрати по справі, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору № 342 від 07.09.2007р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.09.2009р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2009р., позов АКБ “Золоті ворота” задоволено повністю.
У поданій касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення.
Позивач, у своєму відзиві на касаційну скаргу, вважаючи доводи Відповідача викладені ним в касаційній скарзі, безпідставними, просив залишити таку без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції -без змін.
В судовому засіданні 17.02.2010р. оголошувалась перерва до 24.02.2010р.
Заслухавши пояснення представників Позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 07.09.2007р. між АКБ “Золоті ворота” (Банк) та ТОВ “Північ, ЛТД” (Позичальник) було укладено договір № 342 про надання кредиту (далі -Договір) згідно умов якого (п.п. 1.1., 2.1.), Позивач зобов'язався 10.09.2007р. надати Відповідачу грошові кошти (кредит) у розмірі 10 000 000,00 грн. для поповнення оборотних коштів, а Відповідач зобов'язався на умовах, передбачених Договором, повернути кредит у строк 04.09.2008р. та сплатити проценти за користування ним за ставкою 15,25% річних.
Крім того, 11.02.2008р. між сторонами було укладено договір про зміни № 1 до Договору, згідно якого було зменшено розмір відсотків за користування кредитом -до 11,91% річних.
01.08.2008р. між сторонами укладено договір про зміни № 2 до Договору, згідно якого було змінено розмір відсотків за користування кредитом -до 12% річних.
03.09.2008р. між сторонами укладено договір про зміни № 3 до Договору, за яким було подовжено термін користування кредитом -до 02.12.2008р.
02.12.2008р. між сторонами укладено договір про зміни № 4 до Договору, згідно з яким термін користування кредитом було подовжено -до 01.12.2009р.
В п. 5.2.6. Договору сторони встановили, що Відповідач зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти і неустойку незалежно від настання строку виконання зобов'язання, зокрема, у випадку невиконання Відповідачем своїх зобов'язань зі сплати кредиту або процентів.
При цьому, в п. 5.3.1. Договору передбачалось, що Позивач має право вимагати дострокового повернення кредиту і сплати процентів, неустойки та відшкодування інших збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов'язань, а також відмовитись від подальшого кредитування Відповідача у випадках, передбачених п. 5.2.6.
Також, згідно п. 6.1.1. Договору, у випадку порушення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.1. Договору, та/або строків сплати процентів, комісій, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості, що діяла у період існування заборгованості, за кожен день прострочення.
Як було встановлено судами, Позивачем було повністю виконано зобов'язання за Договором -надано Відповідачу кредит у сумі 10 000 000,00 грн.
У свою чергу, Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав.
Внаслідок неналежного виконання зобов'язань щодо повного та своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем по кредиту -у сумі 5 228 000,00 грн. і по відсоткам -у сумі 93 753,21 грн., з яких: 74 846,47 грн. -сума прострочених відсотків і 18 906,74 грн. -сума поточних відсотків.
У зв'язку із цим, Позивач направляв Відповідачу письмове повідомлення з вимогою про усунення порушення шляхом дострокового повернення непогашеного залишку за кредитом та сплати відсотків по ньому, однак, така вимога була залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.
Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача про стягнення заборгованості у розмірі 5228000,00 грн. непогашеного залишку по кредиту, 74846,47 грн. прострочених процентів, 18906,74 грн. поточних процентів, 1107,03 грн. пені, та понесені судові витрати по справі, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору № 342 від 07.09.2007р.
Суд апеляційної інстанції, встановивши вказані обставини справи та, враховуючи вимоги ст.ст. 525, 526, 612, 629, 1048 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України і умови Договору, дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено повністю -стягнуто 5228000,00 грн. непогашеного залишку за кредитом, 93753,21 грн. заборгованості по відсоткам, 1107,03 грн. пені, слід залишити без змін.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому, підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю -фірма “Північ, ЛТД” залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2009р. та рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2009р. у справі № 57/234-09 -без змін.
Головуючий - суддя Козир Т.П.
Судді Мамонтова О.М.
Малетич М.М.