ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.05.2019Справа № 910/3307/19
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (84302, Донецька обл., місто Краматорськ, ВУЛИЦЯ КОМЕРЦІЙНА, будинок 8)
до проКонцерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДОРОГОЖИЦЬКА, будинок 10) стягнення 4 656 грн. 76 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (надалі також - «Відповідач») про стягнення 4 656 грн. 76 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії №46 від 27.01.2010 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 року позовну заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про стягнення 4 656 грн. 76 коп. залишено без руху.
02.04.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
22.04.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.04.2019 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 05.04.2019 року та 09.04.2019 року уповноваженим особам Позивача та Відповідача.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
27.01.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі», (Постачальник) та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії №46, відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 50,0 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. (а.с.13-25)
Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 - 2.3.5 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 "Порядок розрахунків" до цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Сума пені, 3% річних з простроченої суми, суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції зазначається у розрахунковому документі окремим рядком, або в окремому розрахунковому документі.
Додатком №5 "Порядок розрахунків" до Договору про постачання електричної енергії №46 від 27.01.2010 року передбачено, що розрахунковим вважається період з 00-00 годин 20 числа місяця, попереднього розрахунковому, до 24-00 годин 19 числа поточного місяця та складається э одного планового періоду: 1 плановий період - з 00-00 годин 20 числа до 24-00 годин 30 числа.
Споживач здійснює попередню оплату за електричну енергію на підставі виставлених Постачальником рахунків: за 1 плановий період - до 15 числа попереднього розрахункового місяця в розмірі 80% від обсягу відповідного місячного споживання електричної енергії, обумовленого у додатку №8 "Договірні величини споживання електричної енергії" до Договору. Cума платежів розраховується Постачальником, як сума добутків величин тарифів відповідного класу на розмір обсягу електричної енергії, що сплачується за плановий період.
Рахунок для здійснення попередньої оплати Постачальник надає Споживачу разом з остаточним рахунком за період, що на 2 місяці передує розрахунковому.
Згідно з п.10 Додатку №5 "Порядок розрахунків" до Договору остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового період, а також за інші платежі; передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється Споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки Постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 Договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку. Для проведення остаточного розрахунку Споживач не пізніше наступного дня з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі за місцем надання звіту про обсяги спожитої електроенергії рахунок на оплату електричної енергії та інших платежів, що передбачені договором. У разі неявки Споживача (уповноваженого представника Споживача) для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом на адресу (юридичну або поштову), що вказана в договорі. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про постачання електричної енергії №46 від 27.01.2010 року Позивач продав електричну енергію, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актами прийняття - передавання товарної продукції (електроенергії) за період листопад 2018 року - листопад 2015 року, а також Позивач виставив Відповідачу рахунки на оплату за період листопад 2018 року - листопад 2015 року. (а.с.26-67), проте останній здійснив оплату за отриманий товар із прострочкою платежу, що підтверджується виписками по рахунку Позивача. (а.с.73-111)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач здійснив оплату за отриманий товар з прострочкою платежу. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення 3% річних у розмірі 324 грн. 35 коп., інфляційні у розмірі 925 грн. 79 коп. та пеню у розмірі 3 406 грн. 62 коп.
У відзиві на позовну заяву Відповідач зазначив про невірний розрахунок Позивача, просив суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 323 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 925 грн. 79 коп. та пеню у розмірі 3 389 грн. 76 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про постачання електричної енергії №46 від 27.01.2010 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Згідно із частиною 6 та частиною 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про постачання електричної енергії №46 від 27.01.2010 року Позивач продав електричну енергію, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актами прийняття - передавання товарної продукції (електроенергії) за період листопад 2018 року - листопад 2015 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, а також Позивач виставив Відповідачу рахунки на оплату за період листопад 2018 року - листопад 2015 року. (а.с.26-67), проте останній здійснив оплату за отриманий товар із прострочкою платежу, що підтверджується виписками по рахунку Позивача. (а.с.73-111)
Згідно з п.10 Додатку №5 "Порядок розрахунків" до Договору остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового період, а також за інші платежі; передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється Споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки Постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 Договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку. Для проведення остаточного розрахунку Споживач не пізніше наступного дня з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі за місцем надання звіту про обсяги спожитої електроенергії рахунок на оплату електричної енергії та інших платежів, що передбачені договором. У разі неявки Споживача (уповноваженого представника Споживача) для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом на адресу (юридичну або поштову), що вказана в договорі. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення.
Суд звертає увагу, що оскільки Відповідачем не заперечується факт здійснення оплати за вказаним Договором з прострочкою платежів, згідно з ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не підлягають доказуванню.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 02.12.2015 р. по 30.11.2018 р. у розмірі 324 грн. 35 коп. та інфляційні за період з 01.09.2018 р. по 30.11.2018 р. у розмірі 925 грн. 79 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором про постачання електричної енергії №46 від 27.01.2010 року за загальний період прострочки з 02.12.2015 р. по 30.11.2018 р. у розмірі 324 грн. 35 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 01.09.2018 р. по 30.11.2018 р. у розмірі 925 грн. 79 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 29.03.2017 р. по 30.11.2018 р. у розмірі 3 406 грн. 62 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 - 2.3.5 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 "Порядок розрахунків" до цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 29.03.2017 р. по 30.11.2018 р. у розмірі 3 406 грн. 62 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за загальний період прострочки з 29.03.2017 р. по 30.11.2018 р. у розмірі 3 387 грн. 87 коп.
Таким чином, з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» підлягає стягненню 3% річних у розмірі 324 грн. 35 коп., інфляційні у розмірі 925 грн. 79 коп. та пеня у розмірі 3 387 грн. 87 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДОРОГОЖИЦЬКА, будинок 10, Ідентифікаційний код юридичної особи 01190043) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (84302, Донецька обл., місто Краматорськ, ВУЛИЦЯ КОМЕРЦІЙНА, будинок 8, Ідентифікаційний код юридичної особи 00131268) 3% річних у розмірі 324 (триста двадцять чотири) грн. 35 (тридцять п'ять) коп., інфляційні у розмірі 925 (дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 79 (сімдесят дев'ять) коп., пеню у розмірі 3 387 (три тисячі триста вісімдесят сім) грн. 87 (вісімдесят сім) коп. та судовий збір у розмірі 1 913 (одна тисяча дев'ятсот тринадцять) грн. 27 (двадцять сім) коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 травня 2019 року.
Суддя О.В. Чинчин