номер провадження справи 32/41/19
21.05.2019 Справа № 908/665/19
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства “Нафтогазвидобування” (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, кім. 42; адр. лист.: 01032, м. Київ, вул. Львова Толстого,57)
до відповідача Приватного акціонерного товариства “Азовкабель” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, 2-І)
про стягнення суми 289614,38 грн.
19.03.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Нафтогазвидобування” до Приватного акціонерного товариства “Азовкабель” про стягнення суми 289614,38 грн., з яких: сума 276633,77 грн. - інфляційні втрати, сума 12980,61 грн. - 3% річних.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2019 справу № 908/665/19 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Колодій Н.А.
Ухвалою господарського суду від 25.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/665/19, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін
Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст.ст. 1212, 1214, 536, 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовкабель» помилково сплачені кошти з урахуванням індексу інфляції в розмірі 276 633,77 грн (230 219,69 грн основний борг, 46 414,08 грн збитки від інфляції), 3% річних в розмірі 12 980,61 грн. А також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 4 344,25 грн., 300,00 грн. витрат на направлення позовної заяви відповідачу та до суду, 55,40 грн. витрат на направлення відповідачу вимоги, 5000,00 грн. витрати на представництво в суді (добові, квитки на потяг/автобус, проживання в готелі).
Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.
Ухвала суду від 25.03.2019 про відкриття провадження у справі № 908/665/19, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, отримана останнім 29.03.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відтак відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 908/665/19.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 25.03.2019 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі
Отже, 24.04.2019 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
23.05.2019 від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 24.05.2019 на іншу дату. Суд залишив дане клопотання без розгляду, оскільки справа розглядається в спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання.
Будь-яких інших процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 24.05.2019.
Розглянувши матеріали справи, суд
14.12.2016 між ПрАТ «Нафтогазвидобування» - Покупець (позивач у справі) та ПрАТ «Азовкабель» - Постачальник (відповідач у справі) укладено Договір поставки №2173-НГД, за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов'язався на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця кабельно-провідникову продукцію (надалі Товар), а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити такий товар.
Відповідно до п. 6.1. Договору строк оплати товару становить 30 календарних днів з дати фактичного отримання товару, якщо іншого не передбачено у відповідній специфікації.
Платежі за поставлений товар здійснюються в безготівковій формі валюті України на підставі виставлених рахунків Постачальника.
Для оплати товару за зазначеним договором відповідачем 10.02.2017 виставлено рахунок №101 на суму 421 252,93 грн.
На підставі видаткової накладної №67 від 13.02.2017 позивачем отримано товар на загальну суму 421 252,93 грн.
Платіжним дорученням №1730 від 13.04.2017 позивач сплатив на користь відповідача суму 421 252,93 грн, призначення платежу - оплата за кабелі згідно рахунку №101 від 10.02.2017, дог №2173-НГД від 14.12.2016.
В подальшому, 20.04.2017, платіжним дорученням №1845 позивачем вдруге сплачено суму 421 252,93 грн, призначення платежу - оплата за кабелі згідно рахунку №101 від 10.02.2017, дог №2173-НГД від 14.12.2016.
Листом №80/3 від 04.05.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути помилково сплачені грошові кошти в сумі 421 252,93 грн.
Листом №1110 від 23.05.2018 відповідач повідомив позивача, що у зв'язку з тяжким матеріальним становищем не має можливості погасити заборгованість. При цьому зазначив, що у разі покращання фінансового стану заборгованість буде погашена в повному обсязі.
Листом №89 від 16.01.2019 відповідач повідомив позивача, що станом на 15.01.2019 заборгованість становить 231 964,94 грн., яка буде погашена у найкоротші терміни.
22.01.2019 позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу №14/6 про повернення помилково сплачених грошових коштів у сумі 231 964,92 грн.
Про отримання вимоги відповідачем свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповіді на вимогу не надано, грошові кошти позивачеві не повернуто. Станом на 06.03.2019 заборгованість становить 230 219,69 грн.
Невиконання відповідачем вимоги щодо повернення безпідставно отриманих коштів стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача помилково перерахованих коштів в примусовому порядку.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.
За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08.01.2019р. по справі №916/2927/17 та від 14.01.2019р. по справі №912/1188/17.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі. Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України , які дають право витребувати в набувача це майно.
Судом встановлено, що грошові кошти в сумі 421 252,93 грн, перераховані відповідачеві за платіжним дорученням №1845 від 20.04.2017, сплачені позивачем помилково без достатньої правової підстави.
За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. Відповідачем заперечень на позов не надано. В той же час, дії щодо часткового погашення заборгованості, а також листування з позивачем свідчить про визнання відповідачем наявності порушення прав та інтересів позивача.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, засновані на законі та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 46 414,08 грн. інфляційних втрат та 12 980,61 грн. 3% річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Наданий розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем виконаний вірно. Відтак вимога в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 300,00 грн. витрат на направлення позовної заяви відповідачу та до суду, 55,40 грн. витрат на направлення відповідачу вимоги, 5000,00 грн. витрати на представництво в суді (добові, квитки на потяг/автобус, проживання в готелі).
За приписами ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до їх розгляду.
Відповідально до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволенні позову на відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вже зазначалося, за приписами ст. 13, 74 Господарського кодексу України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем не надано доказів понесених витрат на представництво інтересів в суді.
Щодо поштових витрат на направлення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу і до суду, позивачем надано фіскальний чек від 14.03.2019 на суму 52,84 грн. про направлення копії позовної заяви відповідачеві. Доказів на суму 300,00 грн. суду не надано.
Витрати на відправлення відповідачеві вимоги про погашення заборгованості не відносяться до витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до їх розгляду, відтак стягненню з відповідача не підлягають.
З врахуванням викладеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 52,84 грн. в задоволенні вимоги про стягнення судових витрат в розмірі 5 302,56 грн відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Приватного акціонерного товариства «Нафтогазвидобування» до Приватного акціонерного товариства «Азовкабель» задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовкабель» (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Промислова, б. 2-і, ідентифікаційний код юридичної особи 31600918) на користь Приватного акціонерного товариства «Нафтогазвидобування» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, кім. 42; адр. лист.: 01032, м. Київ, вул. Львова Толстого,57, ідентифікаційний код юридичної особи 32377038) помилково сплачені кошти в сумі 230 219,69 грн (двісті тридцять тисяч двісті дев'ятнадцять гривень 69 коп), інфляційні втрати в розмірі 46 414,08 грн (сорок шість тисяч чотириста чотирнадцять гривень 08 коп), 3% річних в розмірі 12 980,61 грн (дванадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят гривень 61 коп), судовий збір в сумі 4 344,25 грн (чотири тисячі триста сорок чотири гривні 25 коп), судові витрати в розмірі 52,84 грн (п'ятдесят дві гривні 84 коп).
В задоволенні вимоги про стягнення судових витрат в розмірі 5 302,56 грн відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04.06.2019.
Суддя Н.А. Колодій