номер провадження справи 24/59/19
20.05.2019 Справа № 908/668/19
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А., при секретарі Вака В.С.
За участю представників:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/668/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецімідж” (пр. Маяковського, буд. 7, кв. 95, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 35842316)
до відповідача: Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (вул. Магістральна, буд. 84, м. Запоріжжя, 69071, ідентифікаційний код 14313866)
про стягнення 107660,86 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецімідж” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” про стягнення основного боргу в сумі 104 412,00 грн., пені в сумі 2 977,36 грн., 3% річних у сумі 271,50 грн. за договором поставки № 17/553-юр від 29.11.2018.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2019 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.03.2019 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецімідж” до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/668/19, присвоєно справі номер провадження 24/59/19, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 22.04.2019.
У зв'язку з відрядженням судді Азізбекян Т.А., виникла необхідність підготовче засідання перенести з 22.04.2019 на 20.05.2019.
У зв'язку з відсутністю учасників процесу, враховуючи положення п. 3 ст. 222 ГПК України, розгляд справи здійснювався без допомоги звукозаписувального технічного засобу.
Позивач в обґрунтування вимог посилається на договір поставки № 17/553-юр, укладений між сторонами 29.11.2018, на виконання умов якого відповідачу поставлено товар за видатковими накладними на загальну суму 104 412,00 грн. згідно специфікації № 3 від 29.11.2018. Відповідач оплату поставленого товару не здійснив. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, відповідачу нараховано пені в сумі 2 977,36 грн. та 3% річних у сумі 271,50 грн. Просить суд, на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 16, 509, 525, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув, 15.04.2019 через канцелярію суду господарським судом Запорізької області від відповідача отримано відзив, в якому Казенне підприємство “Науково-виробничий комплекс “Іскра” повідомило, що повністю визнає заявлені до нього вимоги. Також, в порядку ст. 130 ГПК України, просить суд повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В судовому засіданні 20.05.2019 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. ст. 185, 240 ГПК України, прийнято рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд
29.11.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Спецімідж " (Продавець) та Казенним підприємством "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (Покупець) укладено договір поставки № 17/454 юр, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар (а саме: Костюм робочий для захисту від загальних виробничих забруднень та механічного впливу - складається з куртки та брюк, відповідає вимогам ГОСТ 27575-87) згідно Специфікації (Додатку до Договору), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п. 2.1. договору, найменування товару, його кількість та якісні показники, термін поставки, ціна Товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість Товару, постачання якого буде здійснюватись, згідно Договору, вказується в Специфікації, яка з моменту підписання сторонами складає невід'ємну частину Договору.
Розділом 3 договору сторони обумовили, що оплата Покупцем Товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у даному Договорі (п.3.1). Оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника в строк 30 днів після отримання товару та прийняття його за показниками якості та кількості на складі Покупця (3.3.). Датою оплати Товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку Покупця (п. 3.3.). Покупець» має право здійснити оплату Товару до настання строків оплати (3.4.). 3а узгодженням Сторін можливі інші форми та умови оплати, що не суперечать чинному законодавству (п. 3.5.).
Згідно п. 4.1. договору, постачання товару здійснюється на умовах поставки: FСА, згідно Інкотермс 2010.
Строки поставки Товару визначаються у Специфікації (п. 4.2.).
Відповідно до п. 5.1. договору, поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у Специфікації включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість пакування, маркування й інші видатки Постачальника, пов'язані з поставкою.
Загальна сума товару, що постачається по дійсному договору,становить 104 412,00 грн., у тому числі ПДВ,
Пунктом 10.6. договору встановлено, що договір набирає сили з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.03.2019, але у будь-якому разі до повного виконання робіт.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, відповідно до Специфікації № 3 від 29.11.2018 на адресу відповідача була здійснена поставка Товару на загальну суму 104 412,00 грн., за видатковими накладними: № РН-0000011 від 14.01.2019 на суму 91 476,00 грн.; №РН-0000015 від 25.01.2019 на суму 12 936,00 грн. Товар одержано уповноваженою особою відповідача за довіреностями: № 20 від 11.01.2019, № 49 від 18.01.2019.
Товар був прийнятий без жодних зауважень щодо його якості, кількості чи інших недоліків товару чи документації до нього.
Отже, позивачем умови договору виконані належним чином, жодних претензій відповідачем не заявлялось.
Проте, оплата товару у строк, визначений договором, відповідачем здійснена не була.
Предметом даного судового розгляду є спір про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 104 412,00 грн., пені у розмірі 2 977,36 грн. за період з 14.02.2018 по 18.03.2019 та 3 % річних в сумі 271,50 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строки здійснення розрахунків узгоджено сторонами, про що зазначалось вище.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов'язання щодо поставки товару, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий товар у термін, визначений у договорі.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, всупереч умов договору та вимог закону, у визначений строк у повному обсязі не виконав, доказів суду не надав.
За приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Факт наявності заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецімідж ” за поставлений товар за Договором №17/553юр від 29.11.2018 у розмірі 104 412,00 грн. підтверджується фактичними обставинами справи й визнано відповідачем.
Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 104 412,00 грн.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 104 412,00 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати товару, позивачем нарахована пеня у розмірі 2 977,36 грн. за період з 14.02.2018 18.03.2019 на суму заборгованості 91 476,00 за порушення строків оплати видаткової накладної № РН-0000011 від 14.01.2019.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати Товару, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеня в сумі 2 977,36 грн., оскільки це не суперечить п. 7.2. Договору та діючому законодавству. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 271,50 грн. по кожній накладній окремо, а саме: за порушення строків оплати видаткової накладної № РН-0000011 від 14.01.2019р. станом на 18.03.2019 складає 248,11 грн., за порушення строків оплати видаткової накладної № РН-0000015 від 25.01.2019 станом на 18.03.2019 складає 23,39 грн.
Розрахунок 3 % річних виконаний з дотриманням норм законодавства, а тому вимога в цій частині судом задовольняються.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір позовних вимог.
Відповідач позовні вимоги визнав, про що повідомив у відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 15.04.2019.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;
Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, що якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому суд дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем у зв'язку з чим постановлено рішення про повне задоволення позовних вимог.
Що стосується судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 960,50 грн., що складає 50 відсотків судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 6086 від 14.03.2019, у зв'язку з визнанням позову відповідачем, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 960,50 грн., що складає 50 відсотків судового збору, покладається на відповідача оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, ідентифікаційний код 14313866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімідж" (пр. Маяковського, буд. 7, кв. 95, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 35842316) - основного боргу в розмірі 104 412 (сто чотири тисячі чотириста дванадцять) грн. 00 коп., пеню в розмірі 2977 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім грн.) 36 коп., 3% річних в розмірі 271 (двісті сімдесят одна) грн. 50 коп. та 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецімідж" (пр. Маяковського, буд. 7, кв. 95, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 35842316) з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 960,50 грн., що складає 50 відсотків судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 6086 від 14.03.2019, у зв'язку з визнанням позову відповідачем, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 03.06.2019.
Суддя Т.А. Азізбекян