28.05.2019 року м.Дніпро Справа № 904/3867/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя: Чус О.В.
судді: Кузнецов В.О., Вечірко І.О.
секретар судового засідання Кисельов Є.О.
Представники сторін:
від відповідача: Андрієнко С.В., довіреність №б/н від 14.01.2019 р., адвокат;
від відповідача: Ткаченко С.М., довіреність №б/н від 11.04.2019 р., адвокат;
представник позивача у судове засідання не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСКОНСТРУКЦІЯ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.18р., повний текст рішення складено та підписано 26.11.2018, суддя Бєлік В.Г., у справі № 904/3867/18
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСКОНСТРУКЦІЯ", м. Дніпро
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 160 885,00 грн.
У серпні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області в порядку регресу з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСКОНСТРУКЦІЯ" відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 160 885,00 грн.
В обґрунтування регресної позовної вимоги страхова компанія посилається на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю водія підприємства відповідача та потерпілої особи, остання загинула. За зверненням батьків загиблої особи, на виконання договору страхування (страхового полісу), страхова компанія виплатила потерпілим страхове відшкодування за шкоду, заподіяну загиблій особі водієм підприємства відповідача. Зважаючи на те, що після ДТП водій самовільно залишив місце пригоди; ні водій, ні відповідач письмово не повідомили страховика про дорожньо-транспортну пригоду у строки, передбачені п. 33.1.4 Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач зобов'язаний компенсувати страховій компанії виплачену суму страхового відшкодування на підставі абз. в, ґ підп. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції на момент ДТП-17.04.2017р.). В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою про виплату відшкодування, однак коштів від відповідача не надходило, а тому на підставі ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України позивач звернувся до суду.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.18р. у справі № 904/3867/18 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСКОНСТРУКЦІЯ" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" - 160 885,00 грн. - виплаченого страхового відшкодування та 2 413, 28 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач довів обставини щодо самовільного залишення водієм місця дорожньо-транспортної пригоди та не повідомлення страхової компанії про дорожньо-транспортну пригоду в строки передбачені Законом, які є підставою відповідно до абз. в, ґ підп. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для зобов'язання відповідача компенсувати страховій компанії виплачену потерпілим особам суму страхового відшкодування у розмірі 160 885,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовної заяви в частині стягнення 160 885,00 грн. в рахунок виплаченого страхового відшкодування відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована такими доводами:
- суд не повідомив відповідача про розгляд справи, чим позбавив останнього можливості надати пояснення та докази в судовому засіданні;
- суд не взяв до уваги, що водій самостійно та добровільно відшкодував всі витрати потерпілим, що підтверджується розпискою від 15.05.2017р., згідно якої потерпілий отримав від водія 25 000 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 доларів США у рахунок відшкодування моральної шкоди, згідно іншої розписки, родина загиблого не має і в подальшому не будуть мати претензій до водія морального та матеріального характеру;
- при виплаті потерпілим страхового відшкодування в сумі 160 885,00 грн. страховою компанією не враховано той факт, що потерпілий приховав отримання ним від водія повністю відшкодованої матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (а.с.142-144), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін, посилаючись на такі обставини:
- згідно постанови поліції водій, здійснивши наїзд на пішохода, на порушення Правил дорожнього руху України, залишив місце пригоди. Пішохід помер на місці ДТП;
- відповідно до Договору страхування за заявою батьків потерпілого страхова компанія виплатила страхове відшкодування за шкоду, завдану смертю, у розмірі 160 885,00 грн.;
- страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди та якщо він не повідомив страховика у строки за умов, визначених в ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції на момент настання ДТП);
- суд першої інстанції вірно встановив обставини, що водій самовільно залишив місце ДТП та письмово у встановлений Законом строк не повідомив страхову компанію про подію, а тому відповідач зобов'язаний компенсувати виплачену потерпілим особам суму страхового відшкодування.
Відповідачем до апеляційного суду подані наступні документи: 13.05.2019 - письмові пояснення по справі, 14.05.2019 - клопотання про долучення доказів до справи, 14.05.2019 клопотання про витребування у позивача додаткові докази, 25.05.2019 - письмові пояснення по справі, 28.05.2019 - клопотання про долучення доказів до справи, 28.05.2019 клопотання про витребування у позивача додаткові докази, 28.05.2019 - клопотання про виключення доказів по справі, що були додані до позову.
Відповідно до ст.113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч.4 ст.262 ГПК України).
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (ч.5 ст.161 ГПК України).
Таким чином, аналіз ст.ст.113, 161, 262 ГПК України свідчить, що суд в ухвалі про відкриття провадження може встановити сторонам строк для подання заяв, пояснень.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою апеляційного суду від 18.03.2019 поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги. Ухвалено: позивачу у строк до 29.03.2019р. надати відзив на апеляційну скаргу, а також докази його надіслання скаржнику; скаржнику у строк до 05.04.2019 надати заперечення до відзиву на апеляційну скаргу; учасникам справи у строк до 05.04.2019 надати заяви, клопотання, додаткові докази. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11.04.2019 на 10:00 годин.
Відповідно до ч.2 ст.207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Як встановлено ч.1,4 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
З огляду на викладене та враховуючи пропуск відповідачем строку, встановленого судом для надання заяв та клопотань до суду, колегія суддів залишає без розгляду вищевказані клопотання відповідача. Поважності причин пропуску відповідного строку відповідачем не зазначено. Крім того, необхідно зауважити, що відповідач мав можливість подати відповідні письмові пояснення, докази та заявити клопотання під час розгляду справи в суді першої інстанції, проте вказаним правом не скористався, причин, які б перешкоджали цьому не повідомив.
Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.
26.07.2016 року укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (у формі Полісу) № АК/0173559 між Приватним акціонерним товариством "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСКОНСТРУКЦІЯ", за умовами якого застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу марки "VOLVO XC90", державний номер НОМЕР_1. (а.с.11)
17.04.2017р. близько 04:00 год. на автодорозі "Київ-Чоп", відрізок 463 км. + 66 м, сталася дорожньо-транспортна пригода.
ОСОБА_3, керуючи вищевказаним застрахованим автомобілем здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, залишивши місце події.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди останній загинув на місці.
Вищезазначені обставини встановлені Постановою Буського відділення поліції Кам'янка-Бузького відділу поліції ГУ НП у Львівській області від 25.07.2017р. за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄДРДР за №12017140170000182 від 17.04.2017р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про закриття кримінального провадження, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. (а.с.26-27)
05.05.2017 року до Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" звернулись батьки загиблого ОСОБА_1., ОСОБА_4. із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв'язку зі смертю потерпілого. (а.с.12)
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1., 01.11.2017р. Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" прийняло рішення про визнання події страховим випадком, про наявність регресних вимог, здійснило розрахунок страхового відшкодування, та вирішило виплатити ОСОБА_1. суму відшкодування в розмірі 45 685, 00 грн., про що складено страховий акт № 2300162999 за договором (полісом) страхування від 26.07.2016 року. (а.с. 28-29)
23.11.2017р. платіжним дорученням № 0056843 страхова компанія виплатила ОСОБА_1. страхове відшкодування за шкоду, завдану смертю, в розмірі 45 685 грн. (а.с.30)
За результатами розгляду заяви ОСОБА_4., 23.03.2018р. Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" прийняло рішення про визнання події страховим випадком, визнано наявність регресних вимог, здійснено розрахунок страхового відшкодування, вирішено виплатити ОСОБА_4. суму відшкодування в розмірі 115 200,00 грн., про що складено страховий акт 2 № 2300162999 за договором (полісом) страхування від 26.07.2016 року (а.с. 34-35)
05.04.2018 року платіжним дорученням № 0016364 страхова компанія виплатила ОСОБА_4. страхове відшкодування за втрату годувальника в розмірі 115 200,00 грн. (а.с.36 )
Загальний розмір страхового відшкодування батькам потерпілого склав 160 885, 00 грн.
12.01.2018 року позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою № 03-17/11 компенсувати виплачену суму страхового відшкодування у розмірі 45 685,00 грн. (а.с. 38).
Вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення. Відповідач в добровільному порядку вимогу страхової компанії не задовольнив та не виплатив відшкодовані страхові платежі.
Позивач, виплативши страхове відшкодування батькам потерпілого, вважає, що відповідач зобов'язаний компенсувати страховій компанії в порядку регресу виплачену потерпілим особам суму страхового відшкодування у зв'язку з тим, що водій самовільно залишив місце ДТП та не повідомив страхову компанію про подію у строк, встановлений Законом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, а саме самовільне залишення водієм місця дорожньо-транспортної пригоди та не повідомлення страхової компанії про дорожньо-транспортну пригоду в строки передбачені Законом є підставою для зобов'язання відповідача компенсувати страховій компанії в порядку регресу виплачену потерпілим особам суму страхового відшкодування у розмірі 160 885,00 грн. відповідно до абз. в, ґ підп. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції на підставі наступного.
Вирішуючи спір щодо відшкодування в порядку регресу витрат, здійснених у зв'язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування, слід враховувати таке.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, законами України "Про страхування", "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Матеріалами справи підтверджено настання страхового випадку у вигляді загибелі людини внаслідок ДТП. Також підтверджено виплату страховою компанією батькам загиблого грошових коштів у розмірі 160 885, 00 грн. як страхового відшкодування за шкоду, завдану смертю та відшкодування за втрату годувальника.
Отже, страхова компанія обов'язок зі сплати страхового відшкодування за договором страхування 26.07.2016 року виконала повністю.
Постановою про закриття кримінального провадження Буського відділення поліції Кам'янка-Бузького відділу поліції ГУ НП у Львівській області від 25.07.2017р. за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄДРДР за №12017140170000182 від 17.04.2017р., встановлено, що водій зник з місця дорожньо-транспортної пригоди. Також встановлено особу водія - Нестеренко С.Ю., який кермував транспортним засобом VOLVO XC90, 2011 року випуску, реєстраційний номер АЕ8818ЕК, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САЕ 796038, номер кузова YV1CT3056B1601332, номер двигуна D5244T18973256, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСКОНСТРУКЦІЯ".
Частиною 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що, зокрема, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постанова про закриття кримінального провадження не оскаржувалась, доказів протилежного суду не надано. Враховуючи викладене, обставина про залишення водієм місця дорожньо-транспортної пригоди встановлена ухвалою про закриття кримінального провадження та доведенню в господарській справі не підлягає.
Відповідно до абз. в, ґ підп. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції на момент ДТП-17.04.2017р.) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди та якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (протягом трьох робочих днів).
Підпунктом 33.1.4. пункту 33.1. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції на момент ДТП-17.04.2017р.) визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску триденного строку та не повідомлення відповідачем страхову компанію про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи виплачену страховою компанією відшкодовану шкоду батькам потерпілого у зв'язку з загибеллю останнього під час дорожньо-транспортної пригоди, залишення водієм місця пригоди та не повідомлення відповідачем страхову компанію про дорожньо-транспортну пригоду у строки, визначені у статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позовні вимоги позивача, пред'явлені до відповідача в порядку регресу, задоволені судом першої інстанції правомірно.
Доказів, які б підтверджували інші обставини матеріали справи не містять.
Розглянувши аргументи апеляційної скарги колегія суддів вирішила їх відхилити з огляду на таке.
Перевіривши доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не повідомив його про розгляд справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не знайшла підтвердження цих доводів.
Навпаки, матеріали справи підтверджують, що суд вжив належні процесуальні дії з повідомлення відповідача відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повернутими на адресу господарського суду поштових відправлень з відміткою підприємства поштового зв'язку про причини невручення «закінчення строку зберігання» разом з ухвалою суду від 29.08.2018р. зі штрихкодовим ідентифікатором за номером 4930006341405, (а.с.45-47); з ухвалою суду від 20.09.2018р. зі штрихкодовим ідентифікатором за номером 4930006506501 (а.с.52-54); з ухвалою суду від 18.10.2018р. зі штрихкодовим ідентифікатором за номером 4930006621009 (а.с.66-68); з ухвалою суду від 02.11.2018р. зі штрихкодовим ідентифікатором за номером 4930006741870 (а.с.81-83); в тому числі з рішенням суду від 15.11.2018р. зі штрихкодовим ідентифікатором за номером 4930006901451 (а.с.86-92).
Вищевказані процесуальні документи направлялась судом за місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСКОНСТРУКЦІЯ" зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Гладкова, 6-А, м. Дніпро, 49033 (а.с.39). Така сама адреса вказана апелянтом в апеляційній скарзі (а.с.106). Заяву про зміну місцезнаходження відповідача матеріали справи не містять.
Відповідно до положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази того, що у відповідача були перешкоди в отриманні поштової кореспонденції у матеріалах справи відсутні, тому факт повернення суду ухвал та судового рішення «за закінченням терміну зберігання» свідчить про те, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь ні в підготовчому засіданні 20.09.2018 року, ні у відкладеному підготовчому засіданні 18.10.2018 року, ні в судовому засіданні під час розгляду справи по суті 15.11.2018р.
Таким чином, суд першої інстанції належним чином повідомив відповідача про дату час і місце розгляду справи.
Посилання скаржника на те, що суд не взяв до уваги розписку від 15.05.2017р. згідно якої водій добровільно та самостійно відшкодував витрати потерпілим, а потерпілі отримали від водія 25 000 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 доларів США у рахунок відшкодування моральної шкоди, спростовуються наявними матеріалами справи, а саме: під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не скористався своїм правом на участь в судових засіданнях, не надав суду жодних доказів в підтвердження заперечень проти позовних вимог. Матеріали справи не містять ні розписки, на яку посилається відповідач, ні відзив на позовну заяву, ні інших пояснень або доказів, які б підтверджували позицію відповідача у справі.
Колегія суддів звертає увагу, що розписка від 15.05.2017р., на яку посилається апелянт, подана ним разом з апеляційною скаргою та до суду першої інстанції не подавалась. Тобто під час розгляду справи господарським судом розписки у справі не було. Зі змісту апеляційної скарги не вбачається обґрунтування поважності причин неподання цієї розписки до суду першої інстанції, та обставин, які завадили відповідачу подати розписку до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи викладене, надана апелянтом розписка, в якості доказу, не може бути прийнята та оцінена судом апеляційної інстанції в силу ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання відповідача на те, що потерпілі приховали від страхової компанії отримання ними від водія відшкодовану матеріальну та моральну шкоду згідно розписки визнаються колегією суддів необґрунтованими, оскільки під час розгляду в суді першої інстанції про такі обставини суд не повідомили.
Доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не спростовують висновків суду першої інстанції. Підстави для скасування рішення суду відсутні.
Таким чином, апеляційний господарський суд, з урахуванням статті 276 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСКОНСТРУКЦІЯ" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.18р. у справі №904/3867/18- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 04.06.2019р.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.О. Вечірко
Суддя В.О. Кузнецов