вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua
"27" травня 2019 р. Cправа № 902/235/19
за позовом:Малого Приватного підприємства Фірма "Ерідон" (вул. Леніна, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08143;поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с 50)
до:Приватної агрофірми "Вікторія" (с. Українське, Барський р-н, Вінницька обл., 23053)
про стягнення 1 817 716,93 грн. заборгованості договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р.
за зустрічним позовом: Приватної агрофірми "Вікторія" (с. Українське, Барський р-н, Вінницька обл., 23053)
до: Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" (вул. Леніна, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08143; поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с 50)
про визнання недійсним договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р.
Сддя: Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання: Німенко О.І.
За участю представників сторін:
позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом: Боровик Б.М. позивача за зустрічним позовом/відповідача за первісним позовом: Якименко-Шевчук Ю.О.
21.03.2019 р. до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Малого Приватного підприємства Фірми "Ерідон" до Приватної агрофірми "Вікторія" про стягнення 1 817 716,93 грн.
В якості підстави заявлених позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р. та додатків до нього.
Ухвалою суду від 25.03.2019 р. відкрито провадження у справі № 902/235/19. Визначено, що розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.04.2019 р.
При відкритті провадження у справі судом було встановлено відповідачу строк для подання відзиву.
12.04.2019 р. від Приватної агрофірми "Вікторія" надійшов зустрічний позов до Малого Приватного підприємства Фірма "Ерідон" про визнання недійсним договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р.
В якості підстави заявлених зустрічних позовних вимог позивач посилається на те, що договір від приватної агрофірми "Вікторія" підписаний не директором Вовком Миколою Івановичем , а іншою невідомою особою, і що підпис здійснено іншою особою.
Ухвалою суду від 15.04.2019 р. зустрічний позов Приватної агрофірми "Вікторія" до Малого Приватного підприємства Фірма "Ерідон" про визнання недійсним договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, об'єднавши зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі № 902/235/19 та призначивши його розгляд в судовому засіданні на 17.04.2019 р.
Ухвалою суду від 17.04.2019 р. підготовче засідання у справі було відкладено на 03.05.2019 р.
За результатами проведеного судового засідання 03.05.2019 р. судом закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 27.05.2019 р. та встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
02.05.2019 р. та 03.05.2019 р. від відповідачем за зустрічним позовом/позивачем за первинним позовом надано відзиви на зустрічну позовну заяву (вх. № канц. 02.1-34/3760/19 від 02.05.2019 р. та вх. № канц. 02.1-34/3795/19 від 03.05.2019 р.), які долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 03.05.2019 р. повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті відбудеться 27.05.2019 р.
Крім того, ухвалою суду від 03.05.2019 р. в задоволенні клопотання № б/н від 10.04.2019 р. Приватної агрофірми "Вікторія" про призначення у справі № 902/235/19 судово-почеркознавчої експертизи - відмовлено.
17.05.2019 р. від Приватної агрофірми "Вікторія" надійшла заява про відвід судді Яремчука Ю.О. від розгляду справи № 902/235/19.
Ухвалою суду від 17.05.2019 р. зупинено провадження у справі № 902/235/19 до вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019 року, зазначену вище заяву передано для розгляду судді Тварковському А.А.
Ухвалою суду від 21.05.2019 р. суддею Тварковським А.А. прийнято до провадження справу № 902/235/19 в частині розгляду заяви Приватної агрофірми "Вікторія" б/н від 17.05.2019 року про відвід судді Яремчука Ю.О. від розгляду справи № 902/235/19. Відмовлено в задоволенні заяви Приватної агрофірми "Вікторія" б/н від 17.05.2019 року про відвід судді Яремчука Ю.О. від розгляду справи № 902/235/19.
Ухвалою суду 24.05.2019 р. поновлено провадження у справі № 902/235/19. Повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті відбудеться 27.05.2019 р.
В судове засідання з'явились представник позивача за первинним позовом/відповідача за зустрічним позовом та представник відповідача за первинним позовом/позивача за зустрічним позовом.
Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні 27.05.2019 р. судом було розглянуто клопотання б/н від 17.05.2019р. (вх. № канц. 02.1-34/4162/19 від 17.05.2019 р.) представника Приватної агрофірми "Вікторія" про поновлення строку на подання клопотань про витребовування доказів та призначення експертизи, а саме: витребувати від Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" оригінал договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р.; призначити у даній справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання: виконано підпис Вовк Миколою Івановичем чи іншою особою в графі "Покупець".../ Вовк М.І. /" на 4 арк. договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р.
Розглянувши повторно клопотання представника Приватної агрофірми "Вікторія" суд дійшов висновку про залишення його без розгляду, про що винесено відповідну ухвалу.
В судовому засіданні представник позивача за первинним позовом/відповідача за зустрічним позовом первинний позов підтримав в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечив.
Представник відповідача за первинним позовом/позивача за зустрічним позовом проти первинного позову заперечив, зустрічний позов підтримав в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.
Зі змісту первісної позовної заяви судом встановлено:
22.02.2018 р. між Малим приватним підприємством Фірма "Ерідон" (далі Постачальник), в особі представників ОСОБА_5 та Романенка Володимира Миколайовича, які діяли на підставі довіреностей та Приватною агрофірмою "Вікторія" (далі Покупець), в особі директора Вовк Миколи Івановича було укладено договір поставки № 1205/18/146.
Між сторонами було погоджено, що в порядку та на умовах цього договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого Товару. Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід'ємною частиною (п.п.1.1.,1.2. договору).
Згідно із п. п. 3.1.3.3. договору оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Оплата Товару, який постачається на умовах попередньої оплати здійснюється Покупцем на підставі Рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено Сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Оплата Товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється Покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2. та 3.5 цього договору.
Пунктом 3.4. договору сторони дійшли згоди, що оформлення видаткових накладних на Товар, який постачається на умовах попередньої плати здійснюється за цінами, зазначеними в Рахунку на оплату. У разі недотримання Покупцем строків оплати Товару встановлених Рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здійснюється за цінами, визначеними дотриманням умов пунктів 3.2. цього договору, на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Оформлення видаткових накладних на Товар, який постачається на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється за цінами, визначеними на дату формувань видаткової накладної з дотриманням умов пунктів 3.2. цього договору.
Умови та строки поставки Товару зазначаються у додатках до цього договору або у Рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки. Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця, а також приймання Товару по кількості, якості здійснюється в момент передачі Товару та видатковою накладною. Датою передачі Товару є дата оформленням видаткової накладної, які підписуються представником Покупця. Підпис представника Покупця у видатковій накладній має бути завірений відтиском печатки Покупця та свідчить про отримання Товару Покупцем: по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру). Вказаної у видатковій накладній; по якості - відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження Товару ( п. п. 5.1., 5.3. договору).
До основного договору між сторонами було укладено додаток № 1205/18/146/1-ЗЗР від 23.02.2018 р., яким погоджено який Товар підлягає поставці, асортимент, кількість, ціна та вартість. З поміж іншого визначено загальну вартість Товару за цим додатком включаючи ПДВ - 2227746,80 грн та оплату повної вартості Товару, який постачається на умовах цього додатку що здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.3. договору поставки в наступному порядку:20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 19.03.2018 р.; Для проведення попередньої оплати покупець отримує у Постачальника «Рахунок на оплату», термін дії якого складає 3 (три) банківських дні враховуючи дату його оформлення 80,00 % від загальної вартості Товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.10.2018 р.
З наданих суду доказів встановлено, що позивачем були виставлені відповідачу рахунки №12953 від 15.03.2018 р. та №13867 від 19.03.2018 р. в яких зазначено підставу оплати договір № 1205/18/146 від 22.02.2018 р. за поставлений товар.
Як встановлено матеріалами справи на підставі додатку №1205/18/146/1-ЗЗР від 23.02.2018 р. та основного договору, згідно видаткових накладних №16624 від 02.04.2018 р. на суму 431055,78 грн в тому рахунку ПДВ; №16649 від 02.04.2019 р. на суму 1133694,10 грн в тому рахунку ПДВ; № 17702 від 03.04.2018 р. на суму 593701,64 грн в тому рахунку ПДВ, - відповідачу було поставлено Товар на загальну суму 2158451,52 грн.
15.03.2018 р. між сторонами було укладено додаток № 1205/18/146/2-ЗЗР до основного договору, яким погоджено що який Товар підлягає поставці, асортимент, кількість, ціна та вартість. З поміж іншого визначено загальну вартість Товару за цим додатком включаючи ПДВ - 1312322,40 грн та оплату повної вартості Товару, який постачається на умовах цього додатку що здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.3. договору поставки в наступному порядку:20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 19.03.2018 р.; для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника «Рахунок на оплату», термін дії якого складає 3 (три) банківських дні враховуючи дату його оформлення. 80,00 % від загальної вартості Товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.10.2018 р.
На підставі додатку №1205/18/146/2-ЗЗР від 15.03.2018 р. та основного договору, згідно видаткових накладних №16653 від 02.04.2018 р. на суму 262464,48 грн в тому рахунку ПДВ; №16660 від 02.04.2018 р. на суму 1042716,10 грн в тому рахунку ПДВ. Тобто відповідачу було поставлено Товар на загальну суму 1305180,58 грн.
Суд зауважує, вищевказані видаткові накладні обопільно підписані між сторонами та скріплені печатками сторін.
Враховуючи вище викладене, за вищевказаними додатками до договору, позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 3463632,10 грн.
При цьому позивач зауважує, що згідно додатку №1205/18/146/1-ЗЗР від 23.02.2018 р. до договору та додатку № 1205/18/146/2-ЗЗР від 15.03.2018 р. до договору товар підлягав остаточній оплаті в строк до 30.10.2018 р.
Відповідач на виконання умов основного договору та додатку №1205/18/146/1-ЗЗР від 23.02.2018 р. до нього частково сплатив за отримані ним товари, в загальному розмірі 1481055,78 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: платіжне доручення №430 від 15.03.2018 р. на суму 370000,00 грн, платіжне доручення №440 від 16.03.2018 р. на суму 61055,78 грн, платіжне доручення №1469 від 21.11.2018 на суму 100000,00 грн, платіжне доручення №1511 від 23.11.2018 р. на суму 250000,00 грн, платіжне доручення №1514 від 23.11.2018 р. на суму 100000,00 грн, платіжне доручення №1546 від 30.11.2018 р. на суму 100000,00 грн, платіжне доручення №120 від 12.02.2019 на суму 500000,00 грн.
Як слідує із матеріалів справи відповідачем неоплачена частина вартості отриманих Товарів, за додатком №1205/18/146/1-ЗЗР від 23.02.2018 р. до договору, в сумі 677395,74 грн.
Крім того, матеріалами справи стверджується, що на підставі додатку №1205/18/146/2-ЗЗР від 15.03.2018 р. до договору, згідно видаткових накладних, відповідачу було поставлено Товари на суму 1305180,58 грн, про що зазначалось уже вище судом, при цьому відповідач частково сплатив за отримані ним Товари, за вказаним додатком, суму 612464,48 грн, що підтверджується платіжним доручення №483 від 21.03.2018 р. на суму 262464,48 грн та платіжним доручення №1526 від 28.11.2018 р. на суму 350000,00 грн. Тобто відповідачем неоплачена частина вартості отриманих Товарів, за додатком №1205/18/146/2-ЗЗР від 15.03.2018 р. до договору, в сумі 692716,10 грн.
Як зазначив позивач, інших платежів в рахунок оплати (погашення) заборгованості за отриманий товар, за вказаними додатками до договору від відповідача не надходило, розрахунків між сторонами в інший спосіб також не проводилося.
Таким чином, станом на 12.03.2019 р. заборгованість, зобов'язання з оплати якої настало відповідача перед позивачем за додатками до договору не погашена та складає загальну суму 1 370 111,84 грн.
Зокрема умовами договору між сторонами було погоджено, що згідно з пунктом 6.2. договору поставки відповідач, у разі несвоєчасної оплати товару, повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від вартості отриманого але не оплаченого Товару за кожний день прострочення.
Внаслідок неналежного виконання умов договору позивачем було нараховано відповідачу пеню в загальній сумі 233 847,11 грн.
Відповідно до п. 6.8. основного договору поставки стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором поставки відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.
Пунктом 6.7. Договору поставки встановлено, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов'язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3. договору поставки, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 10% (десяти відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Таким чином, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити на користь МПП Фірма "Ерідон" 10% річних від простроченої суми основної заборгованості, загальний розмір яких, з врахуванням вимог ч. 2 статті 625 ЦК України, щодо прострочки оплати отриманих товарів та умов пункту 6.7. Договору поставки, за весь період прострочення відповідної оплати складає на загальну суму 64 957,53 грн.
Крім того у відповідності до ч. 2 статті 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 60466,55 грн інфляційних втрат.
Зокрема, згідно умов пунктів 4 та 5 додатків до договору поставки сторони передбачили та встановили, що у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 18% (вісімнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити на користь МПП Фірма "Ерідон" 18 % річних за користування товарним кредитом, загальний розмір яких, з врахуванням вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4 та 5 додатків до договору поставки, за весь період прострочення, складає загальну суму 88333,90 грн.
Загальна сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення становить 1 430 578,39 грн у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦПК України; 10% річних від простроченої суми основної заборгованості, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7. договору поставки №1205/18/146 від 22.02.2018р.в розмірі - 64957,53 грн. 18 % річних за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4 та 5 додатку №1205/18/146/1-ЗЗР від 23.02.2018 року до договору, додатку № 1205/18/146/2-ЗЗР від 15.03.2018 р. до договору поставки №1205/18/146 від 22.02.2018р., в розмірі - 88 333,90 грн; пеню, в розмірі 233 847,11 грн.
Відповідач за первинним позовом не погоджуючись із позовними вимогам подав зустрічний позив зі змісту якого судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом зазначає, що позовні вимоги за первинним позовом ґрунтуються на умовах договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р., який підписаний зі сторони Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон", в особі представників ОСОБА_5 та Романенка Володимира Миколайовича, які діють на підставі довіреностей та Приватною агрофірмою "Вікторія", в особі директора Вовк Миколи Івановича .
Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що договір від приватної агрофірми "Вікторія" підписаний не директором Вовк Миколою Івановичем , а іншою невідомою особою, і що фактичо підписаний іншою особою, тому на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України просить суд визнати договір поставки №1205/18/146 від 22.02.2018 р. недійсним.
У відзивах на зустрічний позов (вх. № канц. 02.1-34/3760/19 від 02.05.2019 р. та вх. № канц. 02.1-34/3795/19 від 03.05.2019 р.) Мале приватне підприємство Фірма "Ерідон" проти зустрічного позову заперечує та зазначив, що факт укладання договору поставки №1205/18146 від 22.02.2018 р. між сторонами у справі були підтверджено особисто директором Приватної агрофірми «Вікторія» Вовком Миколаю Івановичем, та визнано заборгованості за цим договором, у ході зустрічі з директором регіонального підрозділу МПП Фірма «Ерідон» у Вінницькій області Назарчуком Тарасом Влодимировичем та менеджером зі збуту МПП Фірма «Ерідон» ОСОБА_4 . Даний факт засвідчений у заяві свідка ОСОБА_5 від 23.04.2019 р. та ОСОБА_4 від 23.04.2019 р.
Як слідує із матеріалів справи, Приватна агрофірма «Вікторія» здійснила оплату за поставлений товар, по деяких видаткових накладних повністю по деяких частково, відповідно до платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи, у відповідності до виставлених рахунків позивачем, де вказано саме договір поставки №1205/18/146 від 22.02.2018 р., що в свою чергу підтверджує схвальність правочину.
МПП Фірма «Ерідон» на виконання ст.201 Податкового кодексу України здійснив реєстрацію податкових накладних за фактом поставки товару за договором поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З врахуванням викладеного представник Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Враховуючи встановлені обставини справи судом встановлено стосовно первинного позову наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання.
Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
При цьому частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 1370111,84 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, та не спростована відповідачем за первинним позовом та те, що останній на момент прийняття рішення не надав належні документи, які свідчать про відсутність вказаної заборгованості перед позивачем за первинним позовом, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача за первинним позовом про стягнення з відповідача за первинним позовом вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Судом також розглянуто вимогу позивача за первинним позовом про стягнення:
60466,55 грн індекс інфляції у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦПК України;
10% річних від простроченої суми основної заборгованості, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7. договору поставки №1205/18/146 від 22.02.2018 р. в розмірі - 64957,53 грн.
18 % річних за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4 та 5 додатку №1205/18/146/1-ЗЗР від 23.02.2018 року до договору, додатку № 1205/18/146/2-ЗЗР від 15.03.2018 р. до договору поставки №1205/18/146 від 22.02.2018р., в розмірі - 88333,90 грн;
пеню, в розмірі 233 847,11 грн.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до п. п. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно до ч.ч. 4, 6 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 6.2. договору поставки відповідач, у разі несвоєчасної оплати товару, повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від вартості отриманого але не оплаченого Товару за кожний день прострочення.
Внаслідок неналежного виконання умов договору позивачем було нараховано відповідачу пеню в загальній сумі 233 847,11 грн.
Пунктом 6.7. Договору поставки встановлено, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов'язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3. договору поставки, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 10% (десяти відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Відповідно до п. 6.8. основного договору поставки стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором поставки відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.
Згідно умов пунктів 4 та 5 додатків до договору поставки сторони передбачили та встановили, що у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 18% (вісімнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.
Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 60466,55 грн індекс інфляції у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦПК України; 10% річних від простроченої суми основної заборгованості, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7. договору поставки №1205/18/146 від 22.02.2018р. в розмірі - 64957,53 грн, 18 % річних за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4 та 5 додатку №1205/18/146/1-ЗЗР від 23.02.2018 року до договору, додатку № 1205/18/146/2-ЗЗР від 15.03.2018 р. до договору поставки №1205/18/146 від 22.02.2018р., в розмірі - 88333,90 грн; пеню, в розмірі 233847,11 грн.
Визначений позивачем період нарахування даних сум відповідають умовам договору, додаткам та вищевказаним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
З врахуванням викладеного первинний позов підлягає задоволенню повністю.
Стосовно зустрічного позову суд зазначає наступне.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Одним із способів захисту порушеного права згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено перелік умов дійсності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Згідно із роз'ясненнями, наведеними в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Отже, в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним, оскільки дії відповідача за первинним позовом свідчать про схвалення ним спірного договору, що сторонами договору поставки дотримано виконання договору в цілому щодо створення правових наслідків, обумовлених цим правочином, а саме: відбулась поставка товару відповідно до основного договору, додатків, виставлених рахунків та видаткових накладних, та як наслідок відбулась сплата коштів за поставлений товар.
Суд зауважує, що в рахунках №12953 від 15.03.2018 р. та №13867 від 19.03.2018 р. зазначено підставу оплати договір №1205/18/146 від 22.02.2018 р., який і є предметом спору, відповідно до яких (платник) Приватна агрофірма "Вікторія" здійснила сплату коштів (отримувачу) Малому приватному підприємству Фірма "Ерідон" у відповідних сумах, тобто дані дії були на виконання умов спірного договору.
Зокрема наявність печатки підприємства відповідача за первинним позовом на спірному договору, яка не спростована останнім є свідченням схвалення останнім укладеного правочину.
Крім того, в матеріалах справи містяться заяви свідків, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , якими повідомлено наступні факти:
ОСОБА_4 , що працює, на посаді Менеджера зі збуту Малого приватного підприємства "Ерідон" (код ЄДРПОУ юридичної особи - 19420704) заявою свідка повідомив наступне: 11.03.2019 р. відбулись переговори за моєї участі та участю директора Приватної агрофірми "Вікторія" Вовка Миколи Івановича, на яких розглядалися шляхи та порядок погашення заборгованості Приватної агрофірми "Вікторія" перед Малим приватним підприємством Фірма "Ерідон" за поставлений товар відповідно до Договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р. На зазначеній зустрічі Директор Приватної агрофірми "Вікторія" Вовк Микола Іванович особисто підтвердив, та визнав факт заборгованості Приватної агрофірми "Вікторія" за поставлений товар відповідно до Договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р. у сумі 1 370 111,84 грн. Директор Приватної агрофірми "Вікторія" Вовк Микола Іванович беззастережно визнав факт укладення Договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р. У зазначеній зустрічі також приймав участь директор регіонального підрозділу Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" Назарчук Тарас Володимирович.
Суд зазначає, що в строкі джерела обізнаності свідка щодо зазначених обставин зазначено, що Романенку Володимиру Миколайовичу, відомо про зазначені обставини безпосередньо від директора Приватної агрофірми "Вікторія" Вовка Миколи Івановича.
Крім того, суд зауважує, що в заяві свідка міститься повідомлення ОСОБА_4 , про те, що йому відомо про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань, передбачених статтею 384 Кримінального кодексу України та повідомлено про готовність з'явитись до суду за його викликом для підтвердження свідчень.
В матеріалах справи також знаходиться заява свідка ОСОБА_5 , що працює на посаді Директора регіонального підрозділу у Вінницькій області Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон". Заявою свідка повідомлено наступне: 11.03.2019 р. відбулись переговори за його участю та участю директора Приватної агрофірми "Вікторія" Вовка Миколи Івановича, на яких розглядалися шляхи та порядок погашення заборгованості Приватної агрофірми "Вікторія" перед Малим приватним підприємством Фірма "Ерідон" за поставлений товар відповідно до Договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р. На зазначеній зустрічі Директор Приватної агрофірми "Вікторія" Вовк Микола Іванович особисто підтвердив, та визнав факт заборгованості Приватної агрофірми "Вікторія" за поставлений товар відповідно до Договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р. у сумі 1 370 111,84 грн. Директор Приватної агрофірми "Вікторія" Вовк Микола Іванович беззастережно визнав факт укладення Договору поставки № 1205/18/146 від 22.02.2018 р. У зазначеній зустрічі також приймав участь менеджер зі збуту Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" Романенко Володимир Миколайович.
Суд зазначає, що в строкі джерела обізнаності свідка щодо зазначених обставин зазначено, що ОСОБА_5 відомо про зазначені обставини безпосередньо від директора Приватної агрофірми "Вікторія" Вовка Миколи Івановича.
Разом з тим, суд зауважує, що в заяві свідка міститься повідомлення ОСОБА_5 про те, що йому відомо про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань, передбачених статтею 384 Кримінального кодексу України та повідомлено про готовність з'явитись до суду за його викликом для підтвердження свідчень.
Суд зазначає, що дані заяви свідків посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л.В. 23.04.2019 р. та зареєстровано в реєстрі за №№ 1071, 1072 відповідно.
Статтею 88 ГПК України передбачено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Сукупність наявних в матеріалах справи доказів свідчить, що сторонами спірного договору були вчинені всі необхідні дії, спрямовані на досягнення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, з врахуванням встановлених обставин у суда відсутні підстави для задоволення зустрічного позову, з поміж іншого, що і стало підставою у відмові в задоволені клопотань про проведення судової почеркознавчої експертизи.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач за первинним позовом під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги за первинним позовом та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення суми.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог за первинним позовом повністю.
В сукупності наведених доказів у справі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за первинним позовом, підлягають стягненню з відповідача за первинним позовом, судові витрати за зустрічним позовом слід залишити та позивачем за зустрічним позовом внаслідок відмови в задоволенні позову.
Щодо заявлених позивачем за первинним позовом вимог в прохальній частині позову про стягнення інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Натомість, позивачем за первинним позовом не надано суду доказів на підтвердження понесення інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (рахунків, платіжних документів про їх оплату, тощо).
Крім того, позивачем за первинним позовом не подано до закінчення судових дебатів заяви в порядку визначеному абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України про розподіл судових витрат в цій частині після прийняття рішення у справі.
З огляду на вказане, вимоги позивача за первинним позовом в цій частині задоволенню судом не підлягають.
27.05.2019 р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.Первісний позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з приватної агрофірми "Вікторія" (с. Українське, Барський р-н, Вінницька обл., 23053, код ЄДРПОУ 30870291) на користь малого Приватного підприємства Фірма "Ерідон" (вул. Леніна, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08143;поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с 50, код ЄДРПОУ 19420704) борг з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1 430 578,39 грн; 10% річних в сумі 64 957,53 грн; 18% річних в сумі 88 333,90 грн; пеню в сумі 233 847,11 грн; відшкодування витрат на сплату судового збору в розмірі 27 265,75 грн.
3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 04 червня 2019 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2,3 - Мале Приватне підприємство фірма "Ерідон" (вул. Леніна, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08143;поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с 50) 4 - Приватна агрофірма "Вікторія" (с. Українське, Барський р-н, Вінницька обл., 23053)