проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"30" травня 2019 р. Справа № 905/2257/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н.В.
за участю секретаря судового засідання Казакова О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Хлобистін Д.М., довіреність № 2150 від 30.10.18 р. (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду);
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу позивача (вх. №916 Д/3) на рішення господарського суду Донецької області ухвалене 07.02.2019 року, у приміщенні вказаного суду, суддею Зекунов Е.В., повний текст якого складено "07" лютого 2019 р. у справі №905/2257/18
за позовом Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", м.Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля", м.Добропілля
про стягнення штрафу у розмірі 75 550,00 грн.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля" про стягнення 75550 грн. штрафу.
В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 12.06.2018 зі станції Кривий Торець Донецької залізниці відповідач, згідно з накладною №50200385, здійснив відправлення вагону №59783712 на станцію Бурштин Львівської залізниці, з визначенням одержувача вантажу - ДТЕК Бурштинська ТЕС (ПАТ “ДТЕК Західенерго”). При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №50200385, у зв'язку з чим позивачем на підставі ст.ст.118,122 Статуту залізниць України нарахований штраф у розмірі 75550 грн., який він просить стягнути з відповідача.
Рішенням господарського суду Донецької області від 07.02.2019 у справі №905/2257/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донінтервугілля” на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” штраф у розмірі 15110 грн.
Рішення мотивоване, зокрема, тим, що невідповідність фактичної маси вантажу даним, які зазначені відправником (відповідачем) у накладній, відповідно до ст.129 Статуту залізниць України, засвідчено належними та допустимими доказами - комерційним актом №450003/132/91 від 14.06.2018, який за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів та є підставою для покладання на відправника відповідальності, передбаченої ст.ст.118,122 Статуту залізниць України.
При цьому, задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати, суд першої інстанції послався на наявність підстав для реалізації передбаченого ч. 1 статті 233 Господарського кодексу України та ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України права суду на зменшення неустойки з огляду на відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача. Також суд першої інстанції врахував, що завантаження відправником вагону №59783712 не перевищувало його вантажопідйомність та не загрожувало безпеці руху на залізниці.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, просить це рішення скасувати в частині зменшення штрафу та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що спірна штрафна санкція не є договірною, оскільки застосовується на підставі ст.ст.112,1118 Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу та не передбачено можливості його зменшення.
Крім цього, позивач зазначає про те, що судом першої інстанції не досліджено обставин, на які він посилається в обгрунтування підстав для зменшення розміру штрафу.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.
В судове засідання 30.05.2019 відповідач не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.146).
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено відповідача про час та місце розгляду справи, надано додатковий час для явки представників в судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 6 Статуту залізниць України та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 37 Статуту залізниць України визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
Відповідно до ст.ст. 22, 23, 24 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2018 зі станції Кривий Торець Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю “Донінтервугілля” відвантажило на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС (ПАТ «ДТЕК Західенерго») (вантажоодержувач) за залізничною накладною №50200385 у вагоні №59783712 вантаж - вугілля кам'яне, не пойменоване в алфавіті.
При оформленні залізничної накладної №50797471 від 19.07.2018 відповідачем вказано масу вантажу-67500 кг.
В накладній також відображено, що вантаж у вагон завантажено вантажовідправником.
При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу не відповідає масі вказаній відправником у накладній, а саме - у вагоні (який був відчеплений) №59783712 - 70000кг, натомість складає 59700 кг, що на 10300 кг менше за вказану вантажовідправником.
За результатами контрольного переважування станцією Нижньодніпровськ -Вузол Придніпровської залізниці складений комерційний акт №450003/132 від 14.06.2018 (а.с.18).
Відповідно до вказаного акту, за результатами переважування вагону №59783712 на справних вагонних 150т. електронно-тензометричних вагах ст.Нижньодніпровськ-Вузол заводський №032 (держ. повірка 29.12.2017) виявилось: у вагоні №59783712 при переваженні вага брутто складає 83500кг, тара за документом 23800кг, вага нетто 59700 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 10300 кг. У комерційному акті також містяться відомості про те, що навантаження у вагоні рівномірне нижче бортів на 10-30 см, марковане трьома повздовжніми смугами по всій довжині вагона. Вагон у технічному та комерційному відношенні справний. Виїмок та поглиблень немає, маркування не порушено, двері та люка зачинені, течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась.
Відповідно до п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній.
Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 442 від 31.07.2012, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Згідно із технічним паспортом вагонних тензометричних ваг №032 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці (а.с.20-21), дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 26.12.2012, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців. Відміткою у паспорті підтверджено, що державна повірка ваг здійснена 29.12.2017.
Тобто, на час виявлення у вагоні №59783712 при переважуванні розбіжностей у масі вантажу, вагонні тензометричні ваги №032 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці пройшли необхідні повірки та огляди - перевірки. Представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.
Згідно з ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 №334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Статтею 74 ГПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наданий до матеріалів справи комерційний акт №450003/132/91 від 14.06.2018 підписаний належними особами (працівниками станції) у відповідності до п. 10 Правил складання актів, за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому його правомірно визнано судом першої інстанції належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній фактичній масі вантажу.
14.06.2018 за накладною №46995940 зі станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці вагон №59783712 донаправлено до основної відправки на станцію Бурштин Львівської залізниці.
Пунктом 6 Правил складання актів (стаття 129 Статуту) передбачено, що в комерційний акт включаються тільки відправки, які прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб (якщо такі перевезення передбачені Правилами), у яких виявлено недостачу або надлишок.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, поглиблень немає, маркування не порушено, двері, люка зачинені. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній.
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.
Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
За розрахунком позивача, який відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не спростований, провізна плата у вагоні №59783712 складала 15110 грн., а тому, з урахуванням приписів ст.118 Статуту залізниць України розмір штрафу становить 75550 (15110 * 5 = 75550 грн.).
Відповідачем заявлено господарському суду Харківської області клопотання про зменшення суми штрафу до одного розміру провізної плати, на підставі ч. 1 статті 233 Господарського кодексу України та ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
В обгрунтування клопотання відповідач зазначає про складний фінансовий стан підприємства (заборгованість на загальну суму 5106000 грн. за кредитами, податкам та заробітній платі), ускладнення господарської діяльності через здійснення її в зоні проведення антитерористичної операції, в тому числі, зупинення залізничного руху через блокаду залізничних колій, яка перешкоджає одержувати сировину та відвантажувати контрагентам продукцію, специфіку здійснення господарської діяльності, пов'язаної з виконанням робіт підвищеної небезпеки.
Судова колегія враховує наступне.
Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З наведених норм вбачається, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України штраф визначено як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України штраф віднесено до штрафних санкцій, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положення ч. 1 статті 233 Господарського кодексу України та ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу не містять застережень, що вони підлягають застосуванню лише щодо договірної неустойки, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє відповідні доводи скаржника про те, що спірна сума штрафу не може бути зменшена судом через те, що визначена не договором, а Статутом залізниць України, яким можливість зменшення штрафу не передбачена.
Судова колегія враховує, що штраф, передбачений ст.ст. 118,122 Статуту залізниць України, підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень.
Однак, наведене не виключає можливості врахування обставини щодо відсутності збитків позивача при вирішенні питання щодо зменшення суми штрафу судом на підставі статті 233 Господарського кодексу України, ч. 2 якої містить пряме посилається на цю обставину як на можливу підставу для зменшення неустойки.
Господарський суд першої інстанції правомірно зменшив спірну суми штрафу, пославшись на наявність підтверджених доказами сукупності обставин, які є винятковими, враховуючи при цьому баланс інтересів сторін, а саме:
відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності позивача внаслідок допущеного відповідачем порушення;
з урахуванням того, що завантаження відправником вагону №59783712 не перевищувало його вантажопідйомність та не загрожувало безпеці руху на залізниці;
ступінь виконання договірних зобов'язань, а саме своєчасність оплати відповідачем вартості перевезень;
складний майновий стан позивача, який підтверджено копіями балансів (звітів про фінансові результати відповідача) та довідкою про заборгованість;
місцезнаходження відповідача та здійснення ним господарської діяльності в зоні проведення антитерористичної операції, що значно ускладнює його господарську діяльність та обумовлює складний майновий стан;
специфіка виробничої діяльності відповідача, пов'язаної із виконанням робіт підвищеної небезпеки (підтверджується дозволом на виконання робіт підвищеної небезпеки від 19.06.2017 р. № 039817.14).
Посилання позивача в апеляційній скарзі на судову практику Верховного Суду не приймаються судом, оскільки зменшення неустойки є правом суду, яке він реалізовує з огляду на обставини справи та надані сторонами доказами у кожному конкретному випадку.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків господарського суду Донецької області.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2019 у справі №905/2257/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04.06.2019р.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя С.В. Барбашова
Суддя Н.В. Гребенюк