03 березня 2010 р. № 11/330
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, суддіГончарука П.А.,
суддівСтратієнко Л.В., Черкащенка М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віпкар"
напостанову Київського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2009 року
у справі№ 11/330
за позовом підприємства з іноземними інвестиціями "Жіскур холдінг-Україна"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Віпкар"
простягнення 2 409 000,00 грн.
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віпкар"
допідприємства з іноземними інвестиціями "Жіскур холдінг-Україна"
простягнення 472 336,40 грн.
участю представників сторін:
від позивача -не з'явився
відповідача -Шабрат В.І.
У липні 2009 року підприємство з іноземними інвестиціями "Жіскур холдінг-Україна" звернулось до господарського суду із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Віпкар" на підставі пункту 4.1.4. укладеного між сторонами договору суборенди № 2007-01/12 від 20.09.2007 року вартості проведеного позивачем ремонту у розмірі 2 409 000,00 грн.
У серпні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Віпкар" звернулось із зустрічним позовом про стягнення з підприємства з іноземними інвестиціями "Жіскур холдінг-Україна" заборгованості з орендної плати за вказаним договором, яка складається з 421 467,30 грн. основного бору, 37 628,73 грн. пені, 8 597,77 грн. інфляційних втрат та 4 642,77 грн. трьох відсотків річних (з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог від 12.10.2009 р. (т. 2, а.с. 28-29).
Рішенням господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2009 року (суддя -Ю.Смирнова) у первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково. Стягнено з підприємства основний борг у розмірі 421 467,30 грн., пеню у розмірі 33 667,87 грн., три відсотки річних у розмірі 4 576,07 грн., інфляційні втрати у розмірі 7 333,84 грн. та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2009 року (головуючий -В.Андрієнко, судді -С.Буравльов, О.Вербицька) рішення місцевого господарського суду в частині задоволення зустрічного позову скасовано і у цій частині прийнято нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2009 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ТОВ "Віпкар", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2009 року в частині вирішення зустрічного позову, залишивши в силі рішення господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2009 року.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 20.09.2007р. між ТОВ "Віпкар" (орендодавець) та ПІІ "Жіскур Холдінг-України" (орендар) був укладений договір суборенди № 2007-01/12.
Згідно даного договору орендодавець передає орендарю у платне користування (суборенду) -нежитлове приміщення, площею 317 кв.м., яке розташоване на підвальному поверсі нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 1-3/2А.
Орендодавець передав, а орендар прийняв зазначене приміщення 21.09.2007р., про що свідчить акт прийому-передачі.
Пунктом 1.4. Договору передбачено, що даний Договір укладається строком на 10 місяців, починаючи від дати його підписання та діє до відповідної дати 2008 року.
Додатковою угодою № 4 до Договору сторони погодили, що Договір пролонгується з 01.09.2008р. та діє до 01.08.2009 року.
Орендодавець листом № 92 від 05.03.2009 повідомив орендаря про неможливість зміни умов Договору та встановлення орендної плати нижче собівартості оренди, яку сплачує орендодавець, і запропонував орендарю здійснити оплату у відповідності з умовами Договору або розірвати Договір і повернути орендодавцю приміщення згідно Акту прийому-передачі з 16.03.2009. Орендодавець також зазначив, що оскільки пропозиція про зміну ціни оренди є неприйнятною, то у відповідності з пунктом 3.6. Договору в редакції додаткової угоди № 4 від 01.09.2008р. при недосягненні згоди відносно зміни розміру орендної плати Договір підлягає розірванню.
Листом № 24 від 17.03.2009р. орендар повідомив орендодавця про прийняття пропозиції про розірвання Договору та посилаючись на п. 4.1.4. Договору просив компенсувати вартість проведеного орендарем ремонту орендованого приміщення в розмірі 2 044 800,00 грн.
При ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зазначеним листуванням сторони дійшли згоди про розірвання договору суборенди за ініціативою орендодавця з 17.03.2009 року, а відтак, у підприємства відсутнє зобов'язання по сплаті орендної плати у спірний період, тобто, з березня по липень 2009 року.
Проте, із таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна виходячи із такого.
Згаданим листом від 05.03.2009 року орендодавець заявив повторну вимогу по сплаті орендної плати і останнім абзацом листа запропонував орендарю провести оплату заборгованості, або розірвати договір суборенди (т.1., а.с. 105).
Таке формулювання вимоги не можна вважати пропозицією розірвати договір суборенди достроково в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, в розумінні пункту 4.1.4. договору, оскільки зазначений лист за своєю суттю є вимогою про сплату боргу, або повернення приміщення із розірванням орендарем договору.
Тому, вказаний лист орендаря, яким він нібито прийняв пропозицію орендодавця розірвати за його ініціативою договір, не може свідчити про волю товариства щодо настання таких наслідків.
Водночас, ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічного позову по стягненню з орендаря заборгованості по орендній платі, місцевим господарським судом було повною мірою досліджено надані сторонами докази і прийнято обґрунтоване рішення про стягнення підприємства боргу по орендній платі у розмірі 421 467,30 грн.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 230 ГК України визначає штрафні санкції як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.
Частина 3 статті 549 ЦК України визначає що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи положення наведених статей, колегія суддів погоджується із розрахованим місцевим господарським судом сум пені у розмірі 33 667,87 грн., трьох відсотків річних у розмірі 4 576,07 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7 333,84 грн., що підлягають до стягнення внаслідок невиконання орендарем своїх грошових обов'язків за договором суборенди № 2007-01/12 від 20.09.2007 року.
За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2009 року в частині вирішення зустрічного позову підлягає скасуванню, а законне і обґрунтоване рішення господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2009 року -залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, суд
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віпкар" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2009 року в частині вирішення зустрічного позову скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2009 року у справі за № 11/330 в цій частині залишити в силі.
В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2009 року залишити без змін.
Головуючий, суддя П.Гончарук
Суддя
Л.Стратієнко
Суддя
М.Черкащенко