вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" травня 2019 р. Справа№ 925/1146/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Смірнової Л.Г.
Дідиченко М.А.
при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,
за участю представників:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.01.2019 у справі №925/1146/18 (суддя Єфіменко В.В., повний текст складено - 24.01.2019) за позовом Фізичної-особи підприємця Кондакової Олени Юріївни до товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" про стягнення коштів.
ВСТАНОВИВ наступне.
Фізична-особа підприємець Кондакова Олена Юріївна звернулася з позовом до Господарського суду Черкаської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" 127 940 грн. боргу, 26 923 грн. 15 коп. пені, 2 334 грн. 59 коп. 3% річних та 3 736 грн. 50 коп. втрат від інфляції.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати послуг за Договором транспортного експедирування вантажів у міжнародному сполученні №70-16 від 08.09.2016 року.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.01.2019 у справі №925/1146/18 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 127 940 грн. боргу, 26 923 грн. 15 коп. пені, 2 334 грн. 59 коп. 3% річних та 3 736 грн. 50 коп. втрат від інфляції.
При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати послуг.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 24.01.2019 у справі №925/1146/18 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Також, в апеляційній скарзі апелянт просить суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.01.2019 у справі №925/1146/18.
Апелянт в апеляційній скарзі вказує на ненастання строку оплати послуг з огляду на неотримання відповідачем від позивача рахунків.
Також, скаржник зазначає про відсутність між сторонами вчиненого у письмовій формі правочину щодо неустойки та необґрунтованість задоволення судом першої інстанції вимоги про стягнення пені, нарахованої з перевищенням шестимісячного строку з моменту прострочення виконання грошових зобов'язань.
Крім цього, апелянт вказує на неправомірність прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі, з огляду на необхідність зупинення провадження у зв'язку з апеляційним оскарженням відповідачем ухвали Господарського суду Черкаської області від 08.01.2019 у справі №925/1146/18.
Окрім вищезазначеного, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не виділив та не направив матеріали оскарження ухвали про забезпечення позову від 16.01.2019, чим, на думку апелянта, порушив вимоги Господарського процесуального кодексу України.
Апелянтом до суду апеляційної інстанції було подано заяву про зупинення провадження у даній справі, яка мотивована касаційним оскарженням відповідачем ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі №925/1146/18 про повернення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" та необхідністю у зв'язку з цим направлення до суду касаційної інстанції всіх матеріалів даної справи та відповідно зупинення провадження.
Колегія суддів, розглянувши подану заяву, дійшла висновку про відмову у її задоволення, з огляду на наступне.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі №925/1146/18 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 08.01.2019 у справ № 925/1146/18 повернуто скаржнику.
Не погодившись із вказаною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі №925/1146/18 відповідачем було подано касаційну скаргу, за результатом розгляду якої Верховний Суд ухвалою від 23.05.2019 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі № 925/1146/18.
Так, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, оскільки правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі №925/1146/18 підстави для направлення до суду касаційної інстанції всіх матеріалів даної справи відсутні.
Відповідно провадження у даній справі не підлягає зупиненню, з огляду на що колегією суддів відмовляється у задоволенні вказаної заяви відповідача.
Сторони не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Від апелянта - відповідача у справі будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні до суду не надійшло.
В свою чергу, від позивача до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю позивача прибути в судове засідання через його перебування з 24.05.2019 по 02.06.2019 за кордоном.
Дослідивши обставини, заявленого клопотання, колегією суддів відмовляється у його задоволенні, оскільки Господарським процесуальним кодексом України передбачена участь у судовому процесі через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену належним чином на те особу.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, чи клопотання цих осіб про відкладення розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що неявка представників, як позивача, так і відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, з огляду на наявність викладеної письмово позиції сторін, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення суми пені, з наступних підстав.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" (замовник) та Фізичною-особою підприємцем Кондаковою Оленою Юріївною (експедитор) 08.09.2016 року укладено договір транспортного експедирування вантажів у міжнародному сполученні №70-16, відповідно до умов якого експедитор зобов'язався за дорученням та за кошт замовника організувати доставку ввіреного йому вантажу та здійснити його експедиційне обслуговування у відповідності з умовами цього Договору та поданих Заявок, а замовник - надати для перевезення вантаж, необхідну інформацію та сплатити встановлену в заявці за перевезення плату.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що на кожне окреме завантаження оформляється транспортне замовлення (Заявка), що має перелік умов та особливостей конкретного перевезення та є невід'ємною частиною даного договору. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками обох Сторін.
Порядок здійснення розрахунків між Замовником та Виконавцем передбачений розділом 5 Договору, відповідно до якого термін оплати за фактично виконану роботу складає 5 банківських днів з моменту отримання Замовником рахунку, акту виконаних робіт та наданих послуг, якщо інше не обумовлено в Заявці.
Так, 31.01.2018 та 05.03.2018 між сторонами були оформлені заявки № 12 на суму 25 640 грн. та №26 на суму 102 300 грн. відповідно до вищевказаного Договору на здійснення транспортного експедирування вантажів у міжнародному сполученні.
У вказаних Заявках передбачено, що оплата повинна здійснюватися до 5 банківських днів після вивантаження.
На виконання умов вказаного Договору позивач надав транспортно - експедиційні послуги, що підтверджується Актами виконаних робіт від 12.02.2018 №13 на суму 25 640 грн. та від 12.03.2018 №26 на суму 102 300 грн., які підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Також, обставини надання позивачем послуг відповідачу підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 0997964А та №01, на яких містяться відмітки ТОВ "Разек Черкаси" про отримання вантажу.
Відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг не були виконані належним чином, у зв'язку з чим у замовника утворився борг у загальній сумі 127 940 грн., з вимогою про стягнення якого позивач звернувся з позовом до суду.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.
Відповідно до частини першої статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порядок здійснення розрахунків між Замовником та Виконавцем передбачений розділом 5 Договору, відповідно до якого термін оплати за фактично виконану роботу складає 5 банківських днів з моменту отримання Замовником рахунку, акту виконаних робіт та наданих послуг, якщо інше не обумовлено в Заявці.
В свою чергу, в Заявках від 31.01.2018 № 12 та від 05.03.2018 №26 передбачено, що оплата повинна здійснюватися до 5 банківських днів після вивантаження.
Отже, у вказаних заявках було встановлено строк виконання зобов'язання з оплати замовником отриманих послуг експедирування - до 5 банківських днів після вивантаження.
Колегією суддів посилання апелянта на те, що у заявках не встановлено строку виконання грошового зобов'язання з оплати послуг визнаються необґрунтованими, оскільки умова про оплату до 5 банківських днів після вивантаження не може вважатися нічім іншим, як встановленням строку.
Стосовно доводів скаржника про ненастання строку оплати послуг з огляду на неотримання відповідачем від позивача рахунків, слід зазначити наступне.
Як вже вказувалося, розділом 5 Договору передбачено порядок розрахунків, відповідно до якого термін оплати за фактично виконану роботу складає 5 банківських днів з моменту отримання Замовником рахунку, акту виконаних робіт та наданих послуг, якщо інше не обумовлено в Заявці.
У Заявках було обумовлено інше та відповідно встановлено строк виконання грошового зобов'язання.
При цьому, суд зазначає, що ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Отже, неотримання відповідачем рахунку не може свідчити про ненастання строку оплати ним отриманих послуг.
Таким чином, відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги до 5 банківських днів після вивантаження.
Так, згідно заявки від 31.01.2018 № 12 вантаж було отримано відповідачем 12.02.2018, що підтверджується підписом представника та печаткою відповідача, які містяться на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 0997964А.
Отже, грошові кошті в сумі 25 640 грн. по заявці від 31.01.2018 № 12 повинні бути оплачено протягом 5 банківських днів після вивантаження, тобто до 19.02.2018.
Крім цього, згідно іншої заявки від 05.03.2018 №26 вантаж було отримано відповідачем 14.03.2018, що підтверджується підписом представника та печаткою відповідача, які містяться на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 01.
Отже, грошові кошті в сумі 102 300 грн. по заявці від 05.03.2018 №26 відповідач повинен був оплатити протягом 5 банківських днів після вивантаження, тобто до 21.03.2018.
Загальна вартість отриманих відповідачем послуг по вказаним двом заявкам у розмірі 127 940 грн. у вказані вище строки ТОВ "Разек Черкаси" оплачена не була.
Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманих послуг настав.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт наявності заявленого до стягнення боргу станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, що наведено вище у даній постанові.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 127 940 грн.
Позивачем також окрім суми основного боргу було заявлено до стягнення 26 923 грн. 15 коп. пені; 2 334 грн. 59 коп. 3% річних та 3736 грн. 50 коп. втрат внаслідок інфляції, які були задоволені місцевим господарським судом в повному обсязі.
Стосовно задоволених судом першої інстанції вимог про стягнення з відповідача 2 334 грн. 59 коп. 3% річних та 3736 грн. 50 коп. втрат внаслідок інфляції, слід зазначити наступне.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.
З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2 334 грн. 59 коп. 3% річних та 3736 грн. 50 коп. втрат внаслідок інфляції, розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.
Стосовно задоволеної в повному обсязі судом першої інстанції вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 26 923 грн. 15 коп., нарахованої за період прострочки з 20.02.2018 по 23.10.2018, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.6 Договору передбачено, що у випадках прострочення оплати вартості за надані послуги Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення платежу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних.
Отже, в укладеному між сторонами договорі визначено розмір та базу нарахування пені, а тому доводи апелянта про відсутність вчиненого у письмовій формі правочину щодо неустойки визнаються колегією суддів необґрунтованими.
В свою чергу, колегія суддів погоджується з доводами скаржника в частині необґрунтованості задоволення судом першої інстанції вимоги про стягнення пені, нарахованої з перевищенням шестимісячного строку з моменту прострочення виконання грошових зобов'язань.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даний шестимісячний строк визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції, якщо інший період не встановлено законом або договором (п 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Як вже вказувалося, пунктом 6.6 Договору передбачено, що у випадках прострочення оплати вартості за надані послуги Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення платежу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних.
Наведеною умовою договору не передбачено іншого строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання.
Вказівка на те, що пеня нараховується за кожний день прострочення не є встановленням іншого строку ніж визначено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 251 Цивільного кодексу України:
- строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення;
- терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
У даному випадку, договором не визначено строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання ані у роках, ані у місяцях, тощо.
Також не встановлено і терміну, що визначався б календарною датою до якої розраховується пеня або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Отже, визначення в договорі нарахування пені за кожний день прострочення не є встановленням іншого строку ніж визначено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Аналогічні висновки наведені у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Так, згідно вказаного пункту постанови Пленуму умова про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
За наведених обставин, підлягає застосуванню передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк.
Отже, у даному випадку позивач повинен був нараховувати пеню за прострочення сплати боргу по кожній окремій заявці у шестимісячний строк з дня виникнення прострочки.
В свою чергу, позивачем здійснено нарахування пені (по заявці від 31.01.2018 № 12) на суму боргу у розмірі 25 640 грн. починаючи з 20.02.2018 та по 21.03.2018, далі додавши до вказаної суми боргу по заявці від 31.01.2018 № 12 у розмірі 25 640 грн. суму боргу за наступною заявкою від 05.03.2018 №26 у розмірі
102 300 грн., позивач продовжив нарахування пені вже на загальну суму боргу.
Таким чином, період нарахування пені склав вісім місяців, тобто з 20.02.2018 по 23.10.2018.
Колегія суддів вважає невірним нарахування позивачем пені разом по двом заявкам та відповідно без обмеження шестимісячним строком.
Так, у даному випадку позивач повинен був нараховувати пеню у шестимісячний строк з дня виникнення прострочки наступним чином:
по заявці від 31.01.2018 № 12 на суму 25 640 грн. - з 20.02.2018 по 20.08.2018;
по заявці від 05.03.2018 №26 на суму 102 300 грн. - з 22.03.2018 по 22.09.2018.
Отже, за перерахунком апеляційного суду розмір пені нарахованої за період з 20.02.2018 по 20.08.2018 по заявці від 31.01.2018 № 12 на суму 25 640 грн. становить 4 360,20 грн., та за період з 22.03.2018 по 22.09.2018 по заявці від 05.03.2018 №26 на суму 102 300 грн. - 17 875,87 грн., що разом становить 22 236,07 грн.
Відповідно вказана сума пені у розмірі 22 236,07 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Відповідно оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині присудженої до стягнення суми пені.
Стосовно доводів апелянта про неправомірність прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі, з огляду на необхідність зупинення провадження у зв'язку з апеляційним оскарженням відповідачем ухвали Господарського суду Черкаської області від 08.01.2019 у справі №925/1146/18, слід зазначити наступне.
Так, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.01.2019 у справі №925/1146/18 відмовлено у задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" про внесення виправлень у резолютивну частину ухвали від 22.11.2018.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Колегія суддів вважає відсутніми підстави у суду першої інстанції для зупинення провадження у даній справі, з огляду на те, що апеляційне оскарження вказаної ухвали про відмову у винесенні виправлень у резолютивну частину ухвали жодним чином не перешкоджало розгляду справи по суті та прийняттю рішення, а також враховуючи апеляційне оскарження ухвали про відмову у внесенні виправлень саме в ухвалу, а не у рішення, потреби для направлення оригіналів матеріалів даної справи до суду апеляційної інстанції не було.
При цьому, слід зазначити, що після прийняття оскаржуваного рішення матеріали даної справи були направлені до суду апеляційної інстанції разом з апеляційними скаргами відповідача, як на вказану ухвалу, так і на судове рішення.
Таким чином, зазначені доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Стосовно доводів скаржника про те, що місцевий господарський суд не виділив та не направив матеріали оскарження ухвали про забезпечення позову від 16.01.2019, чим, на думку апелянта, порушив вимоги Господарського процесуального кодексу України, слід зазначити наступне.
Так, постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.01.2019 у справі №925/1146/18 про вжиття заходів забезпечення позову - без змін.
При цьому, розгляд вказаної апеляційної скарги на зазначену ухвалу суду від 16.01.2019 проводився апеляційним судом за матеріалами даної справи, які були надіслані судом першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що апелянта не було позбавлено його конституційного права на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.01.2019 у справі №925/1146/18 про вжиття заходів забезпечення позову та відповідно жодні порушення вимог Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції допущені не були.
Окрім наведеного, доводи апелянта про не зазначення місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні строку та порядку набрання ним законної сили, а також його оскарження не знайшли свого підтвердження матеріалами даної справи.
Так, в оскаржуваному рішенні зазначені вказані відомості, а тому доводи скаржника про зворотне не приймаються апеляційним судом.
Стосовно вимоги апелянта про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.01.2019 у справі №925/1146/18, колегія суддів зазначає, що оскільки оскаржуване рішення про задоволення позову залишається апеляційним судом без змін, відповідно підстави для скасування вказаних заходів забезпечення позову відсутні.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений права на звернення до місцевого господарського суду з вмотивованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, однак не застосував норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а відтак його висновки щодо наслідків розгляду даної справи в частині задоволення вимог про стягнення пені в повному обсязі без обмеження періоду її нарахування шістьома місяцями не є обґрунтованими.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення суми пені. В решті оскаржуване рішення залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.01.2019 у справі №925/1146/18 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.01.2019 у справі №925/1146/18 змінити в частині присудженої до стягнення суми пені. В решті рішення - залишити без змін.
3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
« 1. Позов Фізичної-особи підприємця Кондакової Олени Юріївни до товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" про стягнення коштів задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" (18018, м. Черкаси, пр. Хіміків, 74, код за ЄДРПОУ 36299742) на користь Фізичної особи-підприємця Кондакової Олени Юріївни ( АДРЕСА_1, код за ЄДРПОУ НОМЕР_1) 127 940 грн. боргу, 22 236 грн. 07 коп. пені, 2 334 грн. 59 коп. 3% річних, 3 736 грн. 50 коп. втрат внаслідок інфляції та 2 343 грн. 52 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.».
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кондакової Олени Юріївни ( АДРЕСА_1, код за ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" (18018, м. Черкаси, пр. Хіміків, 74, код за ЄДРПОУ 36299742) 105 грн. 74 коп. судового збору за апеляційною скаргою.
5. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідні накази.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 03.06.2019 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді Л.Г. Смірнова
М.А. Дідиченко