04 березня 2010 р. № 38/160
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.11.2009 р.
у справі№38/160
господарського суду Донецької області
за позовомВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"
доТОВ "СРЗ"
простягнення неустойки у розмірі 386 144,68 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:Калабухова С.В.
від відповідача:Бугай В.М.
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.09.2009 р. у справі №38/160 (суддя Подколзіна Л.Д.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2009 р. (судді: Акулова Н.В., Геза Т.Д., Скакун О.А.), у задоволенні позову ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" до ТОВ "СРЗ" про стягнення неустойки у розмірі 386 144,68 грн. відмовлено.
У касаційній скарзі ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 01.09.2009 р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2009 р. у справі №38/160 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4, 42, 43, 22, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 8, 526 Цивільного кодексу України, оскільки: по-перше, у даних правовідносинах під "партією продукції" слід розуміти кожний окремий грейфер, у зв'язку з чим неправомірно обчислювати 30% передоплати від загальної вартості передбачених до постачання п'яти грейферів; по-друге, договір, укладений між позивачем та відповідачем, не встановлює обов'язок позивача здійснювати попередню оплату окремим платіжним документом по кожній партії продукції, таким чином перерахована позивачем передоплата у розмірі 288 572,00 грн. є передбаченою договором попередньою оплатою чотирьох партій продукції, якими є грейфер V=l,25 м3, грейфер V=8 м3, 2 грейфери V=6 м3.
Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 03.03.2010 р. №02.03-10/114 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого -судді Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування гос подарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
11.06.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СРЗ" (постачальник) було укладено контракт №07/459, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець -прийняти та оплатити продукцію, вказану у відповідних специфікаціях до даного контракту. Продукція постачається на умовах, викладених у контракті та в специфікаціях до даного контракту.
Розділом 2 контракту "кількість та номенклатура" передбачено, що: найменування (номенклатура, асортимент), кількість, якісні показники, ціна продукції вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного контракту (п. 2.1 контракту).
Ціна продукції, яка поставляється, відповідає цінам, указаним у специфікаціях до даного контракту (п. 5.1 контракту).
Пунктом 9.3 контракту передбачено, що за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення поставки продукції. Неустойка нараховується за весь період прострочення поставки.
До контракту №07/459 додана специфікація №1 від 11.06.2007 р., відповідно до якої загальна сума специфікації складає 1 028 575, 44 грн. із урахуванням ПДВ (п. 2 специфікації).
Згідно з п. 3.1 специфікації передоплата 30% від вартості партії продукції сплачується після підписання даної специфікації.
70% вартості партії продукції сплачується покупцем протягом 10 банківських днів, наступних за днем поставки та надання документів, указаних в п. 7.3 даного контракту (п. 3.2 специфікації).
Пунктом 4 специфікації передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити продукцію у строк, що не перевищує 75 календарних днів із дати сплати покупцем передплати у розмірі 30% згідно з пунктом 3.1 даної специфікації.
Дана специфікація є невід'ємною частиною контракту, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому порядку.
До контракту №07/459 було укладено додаткову угоду №1 від 18.09.2007 р., відповідно до якої п. 4 специфікації №1 від 11.06.2007 р. викладено у наступній редакції: п. 4. "Постачальник зобов'язаний поставити продукцію у строк, що не перевищує наступну кількість днів після дати сплати покупцем передплати у розмірі 30% відповідно до п. 3.1 даної специфікації:
- для грейфера V=8 м3, ч.018280-2сб -не більше 105 календарних днів;
- для грейфера V=6 м3, ч.0023974-2сб -не більше 105 календарних днів;
- для грейфера V=l,25 м3, ч.06214-3сб -не більше 75 календарних днів" (п. 1 додаткової угоди).
Дана додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки продукції, встановлених договором, ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "СРЗ" про стягнення неустойки у розмірі 386 144,68 грн. на підставі ст.ст. 258, 509, 526, 546, 549 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, відповідно до умов контракту обов'язок здійснити поставку грейферів у встановлені строки у відповідача виникає лише після перерахування позивачем попередньої оплати в розмірі 30% вартості партії продукції; по-друге, в контракті сторони не визначили термін "партія продукції", а витребувані судом докази (які підтверджують за які саме грейфери позивачем було здійснено попередню оплату платіжним дорученням від 04.07.2007 р. №3000247520) позивач не подав; по-третє, доводи позивача про те, що під "партією продукції" слід розуміти кожний грейфер окремо не підтверджено матеріалами справи, оскільки сума перерахованої позивачем передоплати -288 572,00 грн. не становить 30% від вартості будь-якого грейфера, а в графі "призначення платежу" платіжного доручення від 04.07.2007 р. №3000247520 позивачем не було зазначено за які саме грейфери було здійснено попередню оплату; по-четверте, оскільки специфікація передбачає поставку п'яти грейферів різної місткості та визначає при цьому загальну ціну продукції, то поняття "партія продукції" охоплює всі п'ять грейферів за специфікацією, у зв'язку з чим передплата повинна визначатися в розмірі 30% від загальної вартості всіх п'яти грейферів -1 028 575,44 грн., що складає 308 573,00 грн.; по-п'яте, оскільки позивач платіжним дорученням від 04.07.2007 р. №3000247520 перерахував відповідачу передплату в сумі лише 288 572,00 грн., обов'язок відповідача поставити визначену в специфікації продукцію у встановлені строки не настав, у зв'язку з чим підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну поставку відсутні.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно встановили обставини справи і дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Предметом позову є стягнення неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з поставки продукції у строки, передбачені специфікацією до контракту №07/459 від 11.06.2007 р.
Позовні вимоги обґрунтовано нормами ст.ст. 526, 546, 549 Цивільного кодексу України, п. 9.3 контракту, відповідно до якого за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення поставки продукції; неустойка нараховується за весь період прострочення поставки.
Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлено виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено та позивачем не заперечується, що згідно з умовами контракту №07/459 від 11.06.2007 р., специфікації до контракту №07/459 від 11.06.2007 р. та додаткової угоди до контракту від 18.09.2007 р. обов'язок відповідача поставити зазначену в специфікації продукцію виникає після здійснення позивачем попередньої оплати у розмірі 30% вартості партії продукції.
Відповідно до додаткової угоди №1 до контракту від 18.09.2007 р. п. 4 специфікації №1 від 11.06.2007 р. викладено у наступній редакції: п. 4. "Постачальник зобов'язаний поставити продукцію у строк, що не перевищує наступну кількість днів після дати сплати покупцем передплати у розмірі 30% відповідно до п. 3.1 даної специфікації: для грейфера V=8 м3, ч.018280-2сб -не більше 105 календарних днів; для грейфера V=6 м3, ч.0023974-2сб -не більше 105 календарних днів; для грейфера V=l,25 м3, ч.06214-3сб -не більше 75 календарних днів" (п. 1 додаткової угоди).
Пунктом 3.1 специфікації передбачено, що передоплата 30% від вартості партії продукції сплачується після підписання даної специфікації; 70% вартості партії продукції сплачується покупцем протягом 10 банківських днів, наступних за днем поставки та надання документів, указаних в п. 7.3 контракту (п. 3.2 специфікації).
Господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджено факт перерахування позивачем платіжним дорученням від 04.07.2007 р. №3000247520 відповідачу передоплати в сумі 288 572,00 грн.
Господарськими судами встановлено та сторонами не заперечується, що при укладенні контракту №07/459 від 11.06.2007 р. сторони не визначили термін "партія продукції".
Доводи позивача про те, що під терміном "партія продукції" слід розуміти кожний грейфер окремо цілком правомірно не було взято до уваги гос подарськими судами, оскільки вказані доводи не підтверджено матеріалами справи, а здійснена позивачем передоплата в розмірі 288 572,00 грн. не становить 30% від вартості будь-якого грейфера; крім того, ні в позові, ні в платіжному дорученні від 04.07.2007 р. №3000247520 не вказано, за які саме грейфери здійснено попередню оплату.
Таким чином, оскільки специфікація передбачає поставку п'яти грейферів різної місткості та визначає при цьому загальну ціну продукції, виснов ки господарських судів про те, що в даному випадку поняття "партія продукції" охоплює всі п'ять грейферів за специфікацією є цілком обґрунтованими.
З огляду на викладене, враховуючи, що згідно з умовами контракту обов'язок поставити продукцію виникає у відповідача лише після перерахування позивачем попередньої оплати в розмірі 30% партії продукції (308 573,00 грн.), а здійснена позивачем попередня оплата в сумі 288 572,00 грн. не відповідає вказаним умовам, висновки господарських судів про відсут ність підстав для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасну поставку продукції є законним та обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги про те, що здійснена позивачем попередня оплата в розмірі 288 572,00 грн. є попередньою оплатою 4-х грейферів (грейфера V=l,25 м3, грейфера V=8 м3, 2-х грейферів V=6 м3) не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідна сума не становить 30% від вартості вказаних 4-х грейферів.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності здійснити переоцінку наявних у справі доказів, яким вже надано оцінку господарськими судами першої та апеляційної інстанцій.
Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2009 р. у справі №38/160 не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2009 р. у справі №38/160 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2009 р. у справі №38/160 -без змін.
ГоловуючийК.Грейц
Судді:О.Глос
С.Бакуліна