ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
03 червня 2019 року № 826/7508/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління ПФУ в м. Києві
прозобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053; код ЄДР 42098368), в якому просив зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 14.11.2017 перерахунок та виплату пенсії за віком з застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% при визначенні коефіцієнта стажу для обчислення пенсії.
Позиція позивача.
Позивач зазначає, що 14.11.2017 звернувся до управління Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
До 14.11.2017 позивач отримував пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
При обчисленні розміру пенсії за віком позивачу була застосована величина оцінки одного року страхового стажу 1%.
Надалі, як зазначається у позові, 04.04.2018 позивач звернувся до відповіді з заявою, в якій просив обчислити йому пенсію за віком, призначену на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% відповідно до вимог п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, 24.04.2018 листом № 7165/15/Р-715 управлінням ПФУ повідомлено позивача, що розрахунок його пенсії відповідає матеріалам пенсійної справи та чинному законодавству. З листа вбачається, що розмір пенсії позивачу обчислювався відповідно до п. 4-3, 4-7 Прикінцевих положень вищезгаданого закону із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Між тим, позиція позивача ґрунтується на тому, що п. 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до Закону України «Про державну службу», розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого п. 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим законом, за матеріалами пенсійної справи.
У позові зазначається, що п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Позивач вважає, застосування відповідачем при обчисленні його пенсії за віком величини оцінки одного року страхового стажу 1%, - протиправним, з наступних підстав.
Так, зазначається, що у випадку позивача не було автоматичного переведення з пенсії державного службовця на пенсію за віком.
Позивач зазначає, що 14.11.2017 звернувся до органу ПФУ саме із заявою про призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший.
В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 31.03.2015 (справа № 21-612а14), в якій зазначено, що у випадку, якщо особа до цього отримувала пенсію за іншим Законом, а потім звернулася із заявою про призначення пенсії за віком, то має місце саме призначення пенсії, а не переведення.
Позивач наголошує, що до 14.11.2017 отримував пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсій.
А тому, як зазначає позивач, застосування до спірних правовідносин пунктів 4-3, 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним, так як позивач самостійно звернувся до органів ПФУ з заявою про призначення пенсії.
Позивач наполягає, що до спірних відносин підлягає застосуванню, п. 4-4. Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно якого з 1 жовтня 2017 по 31 грудня 2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
Отже, як зазначено у позові, оскільки позивач самостійно звернувся із заявою від 14.11.2017 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то при обчисленні йому пенсії за віком повинна застосовуватися величина оцінки одного року страхового стажу 1,35% відповідно до п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, при обчисленні пенсії була застосована величина оцінки одного року страхового стажу 1%.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позов (а.с. 24-26) просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач пояснює, що позивач 12.01.2018 звернувся до управління із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач зазначає, що листом від 24.04.2018 № 7165/15/Р-715 управління роз'яснило позивачу правові підстави, норми законодавства, які застосовано для обчислення розміру його пенсії, та здійснений перерахунок.
Відповідач звертає увагу, що до 12.01.2018 ОСОБА_1 отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «про державну службу».
З урахуванням аналізу положень основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про державну службу» , відповідач зазначає, що пенсія «державного службовця» є пенсією за віком, однак при наявності інших умов, передбачених законом, обрахування розміру пенсії державним службовцям здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу».
Тобто, зазначає відповідач, ОСОБА_1 на час звернення до органу ПФУ с заявою вже отримував пенсію за віком, але розмір його пенсії був обрахований із застосуванням вимог ст. 37 Закону України «Про державну службу». Після звернення із заявою, управління здійснило обрахування розміру пенсії за віком із застосуванням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням вимог ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 25 та ч. 2 ст. 40 цього Закону, у т.ч. з урахуванням того, що за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування велична оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
У відзиві також зазначено, що оскільки Законом чітко зазначено обрахування складових для визначення розміру пенсії за віком, управлінням здійснено перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення та величини оцінки одного року страхового стажу 1%.
Звертається також увага, що відбулось не призначення пенсії за віком, пенсію за віком ОСОБА_1 отримував до 12.01.2018, його перевели на загальні підстави, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких зробили перерахунок розміру пенсії.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою від 18.05.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного) письмового провадження.
Встановлені судом обставини.
З матеріалів пенсійної справи (а.с. 32), зокрема, з протоколу-подання/рішення, заяви позивача, вбачається, що у 1991 році позивачу була призначена пенсія за віком (пільгова).
З наявних документів у пенсійній справі вбачається, що і надалі, зокрема, у 2004 році і далі, позивачу нараховувалась та виплачувалась пенсія за віком (умови призначення - держслужбовці; загальні - а.с. 64).
З розпорядження УПФУ від 01.10.2017 (а.с.91) вбачається проведення перерахунку пенсії.
Крім того, вбачається проведення перерахунку пенсії згідно розпорядження від 14.06.2018 № 149261 з визначенням розміру пенсії з 12.01.2018, з 01.04.2018 - 8556,56 грн.
Між тим, до цього, 14.11.2017 за вх. № 13811 відповідачем зареєстровані документи позивача про, як зазначає позивач, призначення пенсії за віком.
У заяві зазначено прохання призначити пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Раніше пенсія призначалася на підставі Закону України «Про державну службу».
З приводу наведеного до справи надано копію розписки-повідомлення.
Між тим, у цій розписці (а.с. 84) додатково зазначено про необхідність подання до 14.01.2018 додаткових документів. Позивачем не оспорюється необхідність вказаних документів.
12.01.2018 позивачем додатково подана заява про долучення до заяви від 14.11.2018 довідки про розмір заробітної плати від 14.12.2017 та просив здійснити відповідний перерахунок (а.с. 82).
04.04.2018 ОСОБА_1 звернувся до управління ПФУ із заявою, в якій зазначив, що попередній вид пенсії, яку отримував позивач, була пенсія державного службовця призначена відповідно до Закону України «Про державну службу», а з 14.11.2017 позивачу призначена пенсія за віком на підставах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У заяві зазначено, що у зв'язку з тим, що перехід з одного виду пенсії на інший вид пенсії на підставах визначених різними законами являється фактично новим призначенням пенсії, заявник просив у заяві від 04.04.2018 обчислювати пенсію за віком з 14.11.2017 з застосуванням величини оцінки одного року стажу 1,35% відповідно до п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У листі від 24.04.2018 № 7165/15/Р-715 управління ПФУ зазначило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як непрацюючий пенсіонер та з 12.01.2018 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України ««Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Звернута увага, що відповідно до ст. 45 цього Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви.
Зазначено, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 12.01.2018 здійснено переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповіді також зазначено, що відповідно до Закону від 03.10.2017 № 2148-08, розрахунок пенсії проведено з урахуванням заробітної плати в Україні за 2014-2016 в розмірі 3764,40 грн. Пенсія = 3764,40 грн. * коефіцієнт заробітної плати * коефіцієнт страхового стажу * 1%.
Відтак, у відповіді позивачу зазначено, що розрахунок пенсії відповідає матеріалам пенсійної справи та чинному законодавству.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Так, у даному випадку позивач наполягає, що відповідно до поданої ним заяви до спірних правовідносин має застосовуватись п. 4-4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Позивач вважає, що у даному випадку у зв'язку з поданням його заяви має місце призначення нової пенсії - за віком, замість пенсії державного службовця, яка виплачувалась на підставі Закону України «Про державну службу», а не переведення з одного виду пенсії на інший.
У зв'язку з цим, суд звертає увагу на наступне.
Так, відповідно до положень статті Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначаються такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
У свою чергу, згідно із положеннями ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Слід додати, що виходячи з аналізу положень ст. 37 Закону України «Про державну службу» N 3723-XII в рамках цього Закону також призначалися пенсії за віком, що має місце і з первинним призначенням пенсії позивачу. Статтею 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України «Про пенсійне забезпечення» заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника.
У той же час, відповідно до ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією. Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
З наведеного вбачається, що процедура призначення пенсії пов'язується з первинним зверненням за призначенням пенсії, тобто - вперше за одним з видів трудових пенсій (пенсійних виплат), у т.ч. пенсії за віком.
У свою чергу, переведення з одного типу пенсійних виплат на інший, у т.ч. переведення в межах одного виду пенсії - за віком, що має місце у даному випадку, не змінює сутності такої процедури, як такої, що може бути ініційована після первинного (вперше) призначення одного з видів пенсії та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії на підставі, зокрема, матеріалів пенсійної справи, яка формується у період первинного призначення пенсії.
Тобто, визначення «призначення пенсії» та «переведення з одного виду пенсії на інший» не є співставними та визначення «переведення» не може застосовуватись у значенні «первинного призначення» пенсії на що вказують також положення п. 4.7 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункт 12 розділу XV цього Закону.
Відтак, положення п. 4-4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються при первинному призначенні пенсії у період з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року, а не переведенні з одного виду трудової пенсії. Первинно пенсія призначена позивачу поза межами цього періоду, що зумовлює висновок про незастосування до позивача вказаних положень.
Що стосується посилання позивача на судове рішення Верховного Суду України, слід зазначити, що воно стосується застосування Закону № 1058-IV та Закону 2262-ХІІ щодо отримання пенсії за вислугу років та переходу на пенсію за віком, застосування показників заробітної плати, що вказує на неспівставність обставин зазначеної справи та обставин даної справи, а також правового регулювання обставин зазначеної та даної справи.
Що стосується доводів позивача відносно того, що у його заяві зазначено саме про призначення пенсії за віком, слід зазначити, що у всіх випадках сутність превалює над формою, у зв'язку з чим суд виходить саме із суті відносин, що склалися та їх відповідного правового регулювання - як зазначено вище.
Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для висновку про протиправну відмову позивачу у застосуванні величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% при визначенні коефіцієнта стажу для обчислення пенсії. Наведене у свою чергу зумовлює висновок про відсутність підстав для задоволення позову та, відповідно, про відмову у задоволенні позову.
Наведені позивачем доводи та надані матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 -77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) до ГУ ПФУ в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053; код ЄДР 42098368) про зобов'язання здійснити з 14.11.2017 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% при визначенні коефіцієнта стажу для обчислення пенсії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Кармазін