25 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 638/15436/14-ц
провадження № 61-29648св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія»,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2015 року, ухвалене у складі судді Цвірюка Д. В., та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Кружиліної О. А.,
ВСТАНОВИВ.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» та ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 26 липня 2014 року у м. Харкові по вул. Дерев'янко сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «КІА», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , та автомобіля «Митсубіші», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 7 серпня 2014 року винним у дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_2
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Гарантія». 1 серпня 2014 року позивач подав до страхової компанії заяву, отриману 8 серпня 2014 року, про настання страхового випадку та надав для огляду пошкоджений автомобіль. Страховик оглянув автомобіль, але оцінку шкоди не провів, що позивач був змушений зробити самостійно, звернувшись до СТО ТОВ «Техноарт». Згідно рахунку-фактури розмір збитку становить 28 509,50 грн, вартість робіт згідно акту виконаних робіт становить 527,50 грн. 8 серпня 2014 року позивач надав страховику всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування, яке страхова компанія не виплатила.
Крім того, зазначив, що своїми протиправними діями ОСОБА_2 заподіяв йому моральну шкоду, оскільки під час дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнав потрясіння та отримав велику душевну травму. Після дорожньо-транспортної пригоди він довгий час нервував, що позначилось на відносинах у сім'ї. Неможливість користуватися автомобілем порушила встановлений порядок життя в родині, позивач вимушений користуватися послугами громадського транспорту або таксі, що потягло за собою додаткові матеріальні затрати та пригнічений моральний стан.
На підставі викладеного позивач просив стягнути із Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» страхове відшкодування в сумі 29 037 грн, з ОСОБА_2 - 500 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2015 року позов задоволено.
Стягнено із Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 29 037 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь позивача 500 грн на відшкодування моральної шкоди
Суд мотивував своє рішення тим, що завдана позивачу майнова шкода у розмірі 29 037 грн, яка підтверджується рахунком-фактурою № 7-00001021 від 31 липня 2014 року на суму 28 509,50 грн та актом виконаних робіт № 7-208252 від 31 липня 2014 року на суму 527,50 грн, підлягає відшкодуванню страховою компанією, яка свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування не виконала, а з ОСОБА_2 , з урахуванням характеру і тривалості моральних страждань позивача, визнання відповідачем поданих до нього вимог, підлягає стягненню на користь позивача 500 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін з посиланням на його законність та обґрунтованість.
Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги
У вересні 2017 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до страхової компанії, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не проведено експертну оцінку заподіяної шкоди з урахуванням зносу відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому стягнення на користь позивача майнової шкоди, визначеної на підставі рахунку-фактури, який містить перелік запчастин і робіт, що не мають відношення до дорожньо-транспортної пригоди, та не враховує зносу запчастин, є необґрунтованим. Крім того, позивачем не надано доказів проведення відновлювального ремонту автомобіля та сплати ним податку на додану вартість, який зазначений у рахунку-фактурі, тому висновок суду про стягнення вартості відновлювального ремонту з урахуванням податку на додану вартість також є необґрунтованим.
Заявник пояснює оскарження ним рішення в частині визначення розміру страхового відшкодування, яке підлягає стягненню зі страхової компанії, тим, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 червня 2016 року у справі № 638/4662/16-ц з нього на користь ОСОБА_1 стягнено 29 037,04 грн з посиланням на неможливість стягнення страхового відшкодування зі страхової компанії.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що 26 липня 2014 року у м. Харкові по вул. Дерев'янко сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «КІА», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , та автомобіля «Митсубіші», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував його власник - ОСОБА_1 , в результаті якої автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 7 серпня 2014 року винним у дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_2 та притягнуто його до адміністративної відповідальності.
Автомобіль «КІА», номерний знак НОМЕР_1 , є забезпеченим транспортним засобом за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/0877808 від 2 квітня 2014 року, укладеним зі Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія».
З довідки, виданої 26 липня 2014 року відділом Державтоінспекції Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області, суди встановили, що транспортний засіб «Мitsubishi» отримав наступні механічні пошкодження: деформація заднього бампера, заднього лівого крила, пошкоджено два парктроніка, накладка на бампер, додаткова задня фара.
1 серпня 2014 року ОСОБА_1 з метою отримання страхового відшкодування звернувся з відповідною заявою до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» та надав для огляду пошкоджений автомобіль. Заява отримана 8 серпня 2014 року, страховиком оглянуто автомобіль, але оцінка шкоди не проведена.
Для визначення розміру майнової шкоди позивач звернувся до СТО ТОВ «Техноарт». Згідно рахунку-фактури № 7-00001021 від 31 липня 2014 року вартість ремонтних робіт автомобіля становить 28 509,50 грн, вартість послуг СТО згідно акта № 7-208252 становить 527,50 грн.
8 серпня 2014 року позивач надав страховику всі необхідні документи для отримання страхового відшкодування, проте страхове відшкодування йому не виплачено.
Позиція Верховного Суду; мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення без змін.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, судом не встановлено.
Посилання заявника на те, що розмір страхового відшкодування визначено судом на підставі неналежного доказу (рахунку-фактури) є необґрунтованим.
Відповідно до статті 60 ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення справи, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ухвалюючи рішення, суд надав оцінку доказам позивача щодо розміру заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнової шкоди. Будь-яких доказів, які б спростовували вартість ремонтних робіт, визначених у рахунку-фактурі, відповідачами не надано; при цьому відповідач ОСОБА_2 був ознайомлений зі змістом позовної заяви та подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Щодо судових витрат
Оскільки суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2017 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. О. Кузнєцов
В. А. Стрільчук