02 березня 2010 р. № 25/287-09 (В25/2790-09)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Овечкін В.Е.,
Чернов Є.В.,
Цвігун В.Л.
за участю представників:
Генпрокуратури УкраїниОрленко А.О.
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця
ОСОБА_5
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2009
у справі№ 25/287-09 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомПрокурора м. Кривий Ріг в інтересах держави в особі Криворізької міської ради
до
третя особаФізичної особи -підприємця
ОСОБА_5
Північна міжрайонна державна податкова інспекція у
м. Кривий Ріг
простягнення заборгованості
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2009 (суддя А.Чередко) відмовлено у прийнятті позову прокурора м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради.
Суд дійшов висновку, що фактичний позивач у справі міська рада не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади у спірних правовідносинах, комунальна власність є самостійним об'єктом, управління якою здійснює територіальна громада, тому у прокурора в даному випадку відсутні правові підстави для звернення з позовом в інтересах держави.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 (судді: В.Мороз, Т.Стрелець, В.Головко) ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2009 скасована. Справа передана господарському суду першої інстанції для розгляду позову.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що земля як основне національне багатство перебуває під особливою охороною держави, а міська рада в спірних правовідносинах здійснює контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель, що відноситься до делегованих повноважень, тому прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави.
Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального права, ухвалу господарського суду першої інстанції залишити без зміни.
Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено ст. 19 Конституції України, ст.ст. 14, 20 Закону України "Про систему оподаткування", оскільки позивач не відноситься до органів, уповноважених на стягнення заборгованості, що є предметом спору.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши прокурора, який проти скарги заперечив, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.
Статтею 36-1 Закону України "Про Прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.
Господарський суд, відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України порушує справи за заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту.
Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 року у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.
В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Звертаючись з позовом, прокурор зазначив, що позивач уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з огляду на норми ст.ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та про не належне виконання відповідачем обов'язків щодо плати за земельну ділянку, використання якої за нормами ст. 2 Закону України "Про плату за землю" є платним.
За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для відмови у прийнятті позову прокурора та правомірно скасував ухвалу господарського суду першої інстанції.
Доводи скаржника в обґрунтування висновку про відсутність у позивача відповідних повноважень у спірних правовідносинах з посиланням на норми податкового законодавства відхиляються, так як ґрунтуються на невірному розумінні спірних правовідносин, предмету та підстав позову, оскільки податкове зобов'язання не є предметом позову.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 у № 25/287-09 (В25/2790-09) господарського суду Дніпропетровської області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В.Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун