Справа № 211/1747/19
Провадження № 2/211/1164/19
іменем України
31 травня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Ніколенко Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , Криворізька універсальна товарна біржа, про визнання договору міни дійсним та визнання права власності в порядку спадкування, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача ОСОБА_2 , та просить суд визнати дійсним договір міни, укладений 29.11.2001 р. між нею, її чоловіком ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 , визнавши за нею з донькою та за померлим чоловіком ОСОБА_4 за життя право власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1/3 частки за кожним та визнати за нею право власності на 1/3 частку вказаної квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_4 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову зазначила, що за життя її чоловік ОСОБА_4 склав заповіт, заповівши все належне майно їй, позивачу, втому числі й частку у вищевказаній квартирі. Зазначена квартира на підставі договору міни була придбана нею, чоловіком та їх донькою ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 знялася з реєстрації за вказаною адресою та виїхала за кордон, надавши їй відповідну довіреність на ведення справ. Однак вказаний договір не був посвідчений нотаріально, що стало причиною відмови їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом при зверненні до нотаріуса. Тому з метою оформлення спадкових справ просить задовольнити заявлені вимоги.
Ухвалою суду від 03 квітня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 08 квітня 2019 року за клопотанням позивача витребувано у державного нотаріуса Четвертої криворізької державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 08 квітня 2019 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті, встановлено загальний порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.
В судове засідання сторони та треті особи не з'явилися, про дату слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином.
До суду надійшли заяви позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності: позивач на вимогах наполягає, відповідач проти позову не заперечує.
Враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та надані учасниками справи заяви, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 41 Конституції України та частин першої та другої статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Як встановлено судом, на підставі договору міни нерухомого майна, укладеного 29 листопада 2001 року на Криворізькій універсальній товарній біржі між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , останні стали власниками квартири загальною площею 65,60 кв.м., житловою площею 39,40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12 - копія договору).
Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в Комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке міське бюро технічної інвентаризації» (а.с. 20 - копія реєстраційного посвідчення).
Як вбачається з матеріалів справи, сторони договору міни виконали умови договору, передали один-одному об'єкт нерухомості, прийняли їх. Однак нотаріально сторони договір не посвідчили, він був укладений на товарній біржі, згідно тексту договору, такий договір не підлягає нотаріальному посвідченню, відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу».
Відповідно до статей 57, 58 Конституції України, статті 5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Так, згідно пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, яки виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або породжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки договір був фактично укладений у 2001 році, тому до правовідносин, що виникли слід застосовувати ЦК України в редакції, яка діяла з 1963 року (далі - ЦК УРСР).
Пунктом 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 1 січня 2004 року, визначено, що правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР зальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін (стаття 75 ЦК УРСР).
Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Частиною першою статті 80 ЦК УРСР визначено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (частина друга статті 80 ЦК УРСР).
Так, позивачем не дотримано строк позовної давності з урахування часу виникнення спірних правовідносин (укладений між сторонами договір купівлі-продажу квартири зареєстровано Криворізькою універсальною товарною біржею 29 листопада 2001 року), оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду в квітні 2019 року, тобто з пропуском встановленого статтею 71 ЦК УРСР строку позовної давності.
Однак позивачем заявлено клопотання про поновлення такого строку із зазначенням поважності причин пропуску, тому на підставі викладеного суд вважає необхідним поновити строк позовної давності звернення до суду за захистом невизнаного права.
Крім того, у статті 15 Закону України «Про товарну біржу» вказано, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Разом із тим, згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 10 квітня 1998 року № 17-12/44 «Щодо діяльності товарних бірж» передбачено особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини). Якщо хоча б однією із сторін є громадянин, вважається, що такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання цієї вимоги згідно зі статтею 47 ЦК УРСР тягне недійсність договору.
Також у вказаному роз'ясненні звертається увага на те, що угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених.
Згідно зі статтею 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 128 ЦК УРСР).
Відповідно до частини першої статті 45, стаття 47 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.
Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Як роз'яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.
Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі частини другої статті 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 101,102,105, 114, 226 ЦК ).
Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі частини другої статті 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 посилалася на те, що їй не було відомо про необхідність реєструвати біржовий договір у нотаріальній конторі, дізналася про обов'язковість нотаріального посвідчення вона лише при зверненні до нотаріуса, тому просить поновити строк позовної давності та визнати дійсним спірний договір купівлі-продажу з тих підстав, що між сторонами відбулося повне виконання умов договору.
Судом встановлено, що між сторонами мав місце договір міни квартири, який не був нотаріально посвідчений, як того вимагає частина перша статті 227 ЦК УРСР, але він був письмо зареєстрований Криворізькою універсальною товарною біржею та зареєстрований в Криворізькому міському бюро технічної інвентаризації. Обидві сторони умови договору виконали, однак нотаріально його не посвідчили, оскільки оформляючи його на товарній біржі були ознайомлені із застереженням в договорі про те, що нотаріальному посвідченню він не підлягає.
Тому суд вважає, що є підстави для визнання його дійсним.
Згідно частини першої статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Положеннями статті 370 ЦК України встановлено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що частки ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та за життя ОСОБА_4 , в належній їм на праві спільної сумісної власності квартирі АДРЕСА_1 , є рівними, тобто по 1/3 частки за кожним.
Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Частина перша статті 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою, третьою статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а.с. 15 - копія свідоцтва).
За життя ОСОБА_4 склав 23 лютого 2013 року заповіт, відповідно до якого заповідав все належне майно ОСОБА_1 (а.с. 22 - копія заповіту).
Відповідно до матеріалів спадкової справи, направленої на виконання ухвали суду, ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 .
Крім неї, інших спадкоємців, передбачених заповітом, немає.
Згідно роз'яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Таким чином, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем вимога про відшкодування судових витрат не заявлялася, вони покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321, 1216, 1218, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд, -
ухвалив:
позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати дійсним договір міни нерухомого майна, укладений 29 листопада 2001 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з іншої сторони, посвідченого на Криворізькій універсальній товарній біржі, відповідно до якого ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , стали власниками квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,6 кв.м., житловою площею 39,4 кв.м.
Визначити частки ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 , загальною площею 65,6 кв.м., житловою площею 39,4 кв.м., належній їм на праві приватної спільної сумісної власності на підставі договору міни, укладеного 29 листопада 2001 року - рівними, по 1/3 частці за кожним, визнавши за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , право власності по 1/3 частці за кожною на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,6 кв.м., житловою площею 39,4 кв.м.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,6 кв.м., житловою площею 39,4 кв.м.., належної за життя ОСОБА_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31 травня 2019 р.
Суддя Д.М.Ніколенко