Дата документу 29.05.2019 Справа № 554/4396/19
Провадження №1-кс/554/7502/2019
іменем України
29 травня 2019 року м.Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 ,
розглянувши в м.Полтава скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР,-
21 травня 2019 року заявник ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаною скаргою.
22 травня 2019 року ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави відмовлено у відкритті провадження за вимогами скарги ОСОБА_2 про зобов'язання вчинення певних дій та відшкодування (компенсації) з державного бюджету матеріальної, моральної шкоди; відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 в частині вимог, а саме на бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР.
Скарга мотивована тим, слідчий ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_3 , на думку заявника, порушив вимоги ч.1 ст.214 КПК України, оскільки відмовив у внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, викладених у заяві ОСОБА_2 від 04.04.2019 року на ім'я директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 з визначеними у ній видами кримінальних правопорушень, вчиненими відносно заявника за судовими рішеннями, ухвалами Нікопольського міськрайонного суду, Марганецького міського суду Дніпропетровської області. Зазначає, що відписку від 26.04.2019 року слідчий направив заявнику без зазначення адреси на конверті. На підставі викладеного, в межах відкритого за вимогами скарги провадження, просить заяву від 04.04.2019 року на ім'я ОСОБА_4 , клопотання від 03.05.2019 року на ім'я ОСОБА_5 внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У судове засідання учасники процесу не з'явились, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.
Заявник ОСОБА_2 у своїй скарзі вказав, що прибути на судове засідання не має можливості за станом здоров'я, у зв'язку з чим наявні підстави для розгляду справи за його відсутності, скаргу підтримав та просив задовольнити.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Враховуючи процесуальні строки розгляду скарги та наявність відповідної заяви, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності заявника.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали скарги в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає відмовити у задоволенні вимог скарги з таких підстав.
Положеннями ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст.303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Згідно з ч.1 ст.214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
При цьому, виходячи зі змісту ст.214 КПК України, повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор.
Як вбачається з матеріалів скарги, та встановлено в судовому засіданні, заявник ОСОБА_2 звернувся до Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 із заявою від 04.04.2019 року про вчинення відносно нього кримінального правопорушення та просив внести до ЄРДР вказану заяву та провести досудове розслідування за фактами, викладеними у заяві, зокрема, щодо можливого вчинення кримінального правопорушення суддями Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області та суддею Марганецького міського суду Дніпропетровської області за ухваленими ними рішеннями та ухвалами по справах за участю заявника. Так, із заяви слідує, що вказані посадові особи, на думку заявника, не допустили виконання рішення від 11 травня 1982 року Нижньовартовського районного суду Тюменської області РФ про поновлення ОСОБА_2 на посаді старшого майстра Лангепасовського єлектромережевого району Управління «Мегіоненергонєфть», ухвали від 23.09.1985 року Мегіонського міського суду Тюменської області РФ, якою закрито справу за заявою прокурора м.Мегіона про визнання ОСОБА_2 недієздатним, а також спричинили тим самим каліцтво до безстрокової інвалідності другої групи, безпідставно поміщували до психіатричних лікарень Тюменської області РФ, Дніпропетровської області України, а також здійснено грабіж на користь ВАТ «Нижнєвартовськнафтогаз», адміністрації Малоархангельського району Орловської області РФ. На підставі викладеного, ОСОБА_6 просив за результатами проведеного розслідування відшкодувати завдану моральну та матеріальну шкоду (а.с.4).
Вищевказану заяву ОСОБА_2 , а також доповнення до заяви щодо можливих неправомірних дій суддів та з інших питань Державним бюро розслідувань навправлено за належністю до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві (а.с.5,6).
Крім того, як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_2 на адресу директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 направлено клопотання від 03.05.2019 року, згідно змісту якого заявник просив витребувати із місцевих судів судові справи за позовами заявника, які перебували в їх провадженні у різні періоди часу для перевірки обставин поданої раніше заяви та доповнень до неї.
Суд звертає увагу на те, що підставами вважати заяву такою, що містить відомості про злочин, є наявність в ній об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то обставини викладені в них не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язковими для внесення до ЄРДР.
Системний аналіз положень ст.ст. 214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, і вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Пунктом 1.2 розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України №69 від 17.08.2012 року, встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. До Реєстру підлягають внесенню відомості, які характеризують кримінальне правопорушення (п.2.2 розділу ІІ положення).
Положення ст.214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зазначені положення кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність свідчать про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення (злочин).
Отже, критерієм, що дає змогу вважати заяву про злочин такою, що підлягає внесенню до ЄРДР, є наявність в ній об'єктивних даних, які дійсно свідчать про вчинення кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Заявник вказує на те, що зазначені в заяві дії посадових осіб - суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області та Марганецького міського суду Дніпропетровської області щодо можливого, на його думку, порушення прав, завдання шкоди та інші відомості щодо неправомірних дій підлягають внесенню до ЄРДР.
При цьому, заявником в поданій заяві наводяться виключно власні міркування та припущення щодо вчинення порушень суддями, оскільки злочинність таких дій не підтверджується об'єктивними даними, обґрунтованими та допустимими доказами.
В даному контексті варто враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Більш того, у своїй заяві заявник зазначає про обставини, які стосуються процедури судового розгляду справ суддями Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області та суддею Марганецького міського суду Дніпропетровської області.
Відповідно до положень ст.48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Частиною 2 ст.126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 24 червня 1999 р. № 6-рп/99, від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 р. № 19-рп/2004, від 1 грудня 2004 р. № 20-рп/2004, від 11 жовтня 2005 р. № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 р. № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 р. № 3-рп/2013, послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 р., та в низці інших міжнародних документів, а саме: «Основні принципи незалежності судових органів», ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 р. та 40/146 від 13 грудня 1985 р. Генеральної Асамблеї ООН, «Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів», затверджені 24 травня 1989 р. Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія «Про статус суддів» від 10 липня 1998 р.,Рекомендації № (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 р. та інших.
Як зазначено в п.10. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року №8 «Про незалежність судової влади» відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всі території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийняті позовів та заяв з таким предметом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Заявник, звернувшись із заявою до Державного бюро розслідувань, та клопотанням до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, оскаржуючи бездіяльність посадових осіб вказаного органу, фактично намагається оскаржити відповідні процесуальні дії та рішення суддів, вчиненні при здійсненні правосуддя, поза передбаченим процесуальним законом порядком, що може мати наслідком втручання у діяльність судді, з використанням механізму оскарження бездіяльності слідчого, передбаченого ст.303 КПК України.
Крім того, доводи заяви зводяться до непогодження із процесуальними рішеннями суду, що не може слугувати підставами для внесення відомостей до ЄРДР, а порядок оскарження таких судових рішень передбачений відповідним процесуальним законодавством.
Таким чином, доводи заявника у заяві від 04.04.2019 року та клопотанні від 03.05.2019 року є його особистою оцінкою дій вказаних осіб і ґрунтуються лише на припущеннях щодо можливої протиправності дій, а тому не відповідають вимогам ст.214 КПК України.
Як вбачається з матеріалів скарги, уповноваженим органом досудового розслідування в межах компетенції заявникам було надано відповідь та роз'яснення.
Так, листом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, №М-2137/02-1 від 26.04.2019 року на заяву ОСОБА_2 , що надійшла 17.04.2019 року з центрального апарату Державного бюро розслідувань щодо можливих неправомірних дій суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надано відповідь, згідно якої повідомлено про відсутність підстав для внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування, оскільки заява не містить об'єктивних ознак вчиненого кримінального правопорушення, зокрема об'єктивної та суб'єктивної сторін.
Таким чином, незважаючи на те, що заявник вважає заяву від 04.04.2019 року повідомленням про вчинення кримінальних правопорушень, проте остання за своїм змістом не містить фактичних даних, які вказують на ознаки конкретного складу злочину. А тому така заява, з огляду на її зміст, в даному випадку не є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що, в свою чергу, унеможливлює автоматичне внесення відомостей до ЄРДР, про що просить заявник.
Також слід зауважити, що посилання заявника на порушення вимог ст.214 КПК України, відповідно до якої відмова у прийнятті та реєстрації заяви про кримінальне правопорушення не допускається, не є підставою для обов'язкового внесення відомостей до ЄРДР, якщо така заява не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, оскільки ця норма стосується лише процедури прийняття такої заяви.
Отже, згідно наведених вище норм законодавства за таким повідомленням про внесення відомостей до ЄРДР Територіальним управлінням ДБР, розташованим у місті Полтаві, не порушено вимог кримінального процесуального законодавства, що регламентують порядок розгляду заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення.
Згідно з вимогами ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого слідчим суддею постановляється ухвала про скасування рішення слідчого, зобов'язання припинити дію, зобов'язання вчинити певну дію, відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи вищезазначене, слідчий суддя дійшов до висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для внесення заяви ОСОБА_2 від 04.04.2019 року, а також клопотання від 03.05.2019 року до ЄРДР, а тому в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303-307, 376 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 29.05.2019 р.
Слідчий суддя: ОСОБА_1