04 березня 2010 р. № 7/134-ПД-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Капацин Н.В.,
Мележик Н.І.,
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Херсонської області від 28 квітня 2006 року у справі № 7/134-ПД-2006р. за позовом Приватного підприємця ОСОБА_5, м. Херсон, до Приватного підприємця ОСОБА_6, м. Херсон, про визнання договору дійсним та визнання права власності,
встановив:
У березні 2006 року позивач - ПП ОСОБА_5 пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПП ОСОБА_6 про визнання договору дійсним та визнання права власності.
Вказував, що 11.07.03 між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого продавець (відповідач) зобов'язався передати йому у власність незавершену будівництвом будівлю магазину, яка розташована на території ринку "Приморський" в с. Залізний -Порт, а він -прийняти майно та сплатити його вартість, визначену договором.
Посилаючись на відмову ПП ОСОБА_6 від нотаріального посвідчення договору, позивач просив визнати договір купівлі-продажу від 11.07.03 дійсним, визнати за ним право власності на магазин продовольчих товарів, який розташований на території ринку "Приморський" в с. Залізний -Порт, Херсонської області та зобов'язати Голопристанське бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію права власності на вказану нерухомість.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 28 квітня 2006 року (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено частково.
Постановлено визнати дійсним укладений між ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_6 договір купівлі-продажу від 11.07.03 незавершеної будівництвом будівлі продовольчого магазину, який розташований на території ринку "Приморський" в с. Залізний -Порт, Херсонської області та визнано за ПП ОСОБА_5 право власності на вказану будівлю.
Рішення мотивоване посиланнями на ту обставину, що договір укладено з дотриманням вимог ст. 153 ЦК УРСР (чинного на момент виникнення правовідносин) та недійсним у встановленому законом порядку не визнавався.
У вересні 2009 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 28 квітня 2006 року.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25 вересня 2009 року (колегія суддів у складі: Дунаєвської Н.Г. -головуючого, Мележик Н.І., Мирошниченка С.В.) відмовлено в прийнятті касаційної скарги з посиланнями на ту обставину, що скаржником не доведено, що оскаржуване рішення стосуються його прав і обов'язків.
Ухвалою Верховного Суду України від 12 листопада 2009 року (колегія суддів у складі: Барбари В.П. -головуючого, Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.) відмовлено в порушенні провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 25 вересня 2009 року у даній справі.
У листопаді 2009 року ФОП ОСОБА_4 повторно звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 28 квітня 2006 року.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року (колегія суддів у складі: Дунаєвської Н.Г. -головуючого, Воліка І.М., Мележик Н.І.) відмовлено в прийнятті касаційної скарги з тих самих підстав.
У лютому 2010 року ФОП ОСОБА_4 втретє звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 28 квітня 2006 року.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 02 лютого 2010 року (колегія суддів у складі: Дунаєвської Н.Г. -головуючого, Воліка І.М., Капацин Н.В.) відмовлено в прийнятті касаційної скарги з тих самих підстав.
При цьому, зазначено про те, що скаржник не позбавлений права на звернення до суду для захисту своїх прав з самостійним позовом.
У березні 2010 року ФОП ОСОБА_4 вчетверте звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 28 квітня 2006 року.
Посилаючись на ту обставину, що прийняте судом рішення стосується його прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки він з 2000 року є орендарем, а з 2008 року -власником земельної ділянки на якій розташовано будівлю продовольчого магазину, просив скасувати рішення місцевого суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Подана ФОП ОСОБА_4 касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає розгляду в касаційному порядку, з наступних підстав.
Згідно ст. 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.
Посилання скарги на порушення земельних прав скаржника не стосуються предмету даного спору і не можуть вважатися такими, що підтверджують доводи скарги про те, що постановлені у справі рішення стосуються його прав та охоронюваних законом інтересів.
Будь-яких інших обставин, що свідчать про те, що оскаржувані у справі рішення стосуються його прав та охоронюваних законом інтересів, скаржником не зазначено.
Оскільки скаржником не доведено, що оскаржуване рішення стосуються його прав і обов'язків, скарга не дає підстав для перегляду рішення Господарського суду Херсонської області від 28 квітня 2006 року в касаційному порядку та підлягає поверненню.
Крім того, колегія суддів повторно вважає за необхідне зазначити, що скаржник не позбавлений права на звернення до суду для захисту своїх прав з самостійним позовом.
Керуючись ст. ст. 86, 107 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у прийнятті касаційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 28 квітня 2006 року у справі № 7/134-ПД-2006р.
Касаційну скаргу повернути скаржнику, а справу -Господарському суду Херсонської області.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: Н.В. Капацин
Н.І. Мележик