9 квітня2019 року
м. Київ
справа № 654/2850/17
провадження № 51-5437км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 6 березня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017230150001791за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сліпушинськета жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальнихправопорушень, передбаченихч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186Кримінального кодексу України (далі -КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомГолопристанського районного суду Херсонської області від 4 грудня 2017 року ОСОБА_7 визнано винуватимі засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
за ч.1 ст. 186 КК - на строк на 1 рік;
за ч. 2 ст. 186 КК - на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Як установив суд, ОСОБА_7 15 серпня 2017 року близько 20:30 біля магазину «Зелена нива» на вул. Шкільній у с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області шляхом ривкавідкрито викрав з рук потерпілої ОСОБА_8 мобільний телефон «SamsungGalaxycore» моделі «GТ-18262», чим завдавїй матеріальних збитків на суму 750 грн.
Він же, 16 серпня 2017 року близько 14:15 поблизу бази відпочинку «Антошка» на вул. Шкільній у с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області шляхом ривка повторно відкритовикрав з рук потерпілої ОСОБА_9 мобільний телефон «SamsungGalaxygrandnео» моделі «GT-I9060/DS», чим завдавїй матеріальних збитків на суму 1300 грн.
При перегляді справи 6 березня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області вказаний вирок у частині ОСОБА_10 покарання та звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням скасував і ухвалив у цій частині новий вирок, якимпризначив засудженому за ч. 1 ст. 186 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 186 КК - на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Укасаційній скарзізахисник ОСОБА_6 просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Захисник вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_7 апеляційний суд усупереч вимогам ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) взяв до уваги лише ті обставини, що погіршують становище засудженого, та не взяв до уваги обставини, які його покращують, зокрема щире каяття останнього у вчиненому, висновок органу пробації про те, що він не становить високої суспільної небезпеки,а також те, що він має інвалідність ІІ групи та хворіє, у зв'язку з чим потребує постійного медичного нагляду.
На думку захисника, залишивши поза увагою обставини, що покращують становище засудженого, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про неможливість його виправлення без відбування призначеного покарання та безпідставно скасував вирок місцевого суду в частині застосування до нього ст. 75 КК.
А тому захисник стверджує, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК та підлягає скасуванню.
Позиція інших учасників судового провадження
У судовому засіданні п ОСОБА_11 з касаційною скаргоюзахисника не погодилася та просила Суд залишити її без задоволення, а оскаржуваний вирок - без зміни.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, однак у судове засідання вони не прибули.
Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі просила провести касаційний розгляд без її участі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора,перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведенів касаційній скарзі,колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушеньі кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до статей50,65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправленнята попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Як убачається з матеріалів провадження, вказаних вимог закону апеляційний суд дотримався. Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд урахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які згідно з положеннямист. 12 ККвідносяться дозлочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, а також дані про особу засудженого, котрий раніше вже притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, та його посередню характеристику.
При цьому апеляційний суд не залишив поза увагою і щирого каяття засудженогоу вчиненому, яке врахував як обставину, що пом'якшує покарання, його стан здоров'я (інвалідність ІІ групи) та даних висновку органу пробації про те, що ОСОБА_7 не становить високої небезпеки для суспільства, а також відсутність у справі обставин, які обтяжують покарання.
Повною мірою врахувавши всіці обставини, на які фактично посилається і захиснику касаційній скарзі, апеляційний суд визнав за можливе пом'якшити ОСОБА_7 покарання призначене судом першої інстанції, та остаточно визначити таке за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі в мінімальній межі,передбаченій санкцієюч. 2 ст. 186 КК.
Таким чином, при призначенні покарання засудженому апеляційний суд дотримався приписів статей 50та65 КК.Призначене цим ОСОБА_12 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворістьколегія суддівне вбачає.
За правилами ст. 75 КК, якщо при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Вказана норма закону визначає, що суд може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, коли дані про особу засудженого з урахуванням обставин справи та тяжкості вчиненого злочину дають суду достатні підстави дійти висновку про те, що виправлення особи можливе без відбування призначеного покарання.
Питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням відноситься до дискреційних повноважень суду і є його правом, а не обов'язком.
Як убачається з даних про особу засудженого в матеріалах справи, ОСОБА_7 раніше вже притягався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності та вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 грудня 2014 року був засуджений за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК його було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік. Однак останній позитивних змін у своїй поведінці не проявив та навпаки, продовжив порушувати загальноприйняті у суспільстві правила законослухняності, внаслідок чого в серпні 2017 року знову вчинив два умисні корисливі злочини.
Відповідно до характеристики наданої по місцю проживання, ОСОБА_7 характеризується посередньо, ніде не працює, у товаристві та побуті поводить себе не завжди гідно, неодноразово був помічений у зловживанні спиртними напоями, схильний до агресії.
У досудовій доповіді районного відділу з питань пробації в матеріалах справи, на яку посилається захиснику скарзі, хоча і вказано про можливість ОСОБА_13 без позбавлення або обмеження волі, проте одночаснозвернуто увагу і на його схильність до агресії.
Зважаючи наці дані про особу засудженого, а також на неодноразове вчинення ним умисних злочинів, що свідчить про системний характер таких дій у його поведінці, та відсутність законних джерел доходу,колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про неможливість виправлення ОСОБА_7 без реального відбування призначеного покарання, а тому, погодившись із доводами прокурора в апеляційній скарзі,вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувала та ухвалила новий вирок, яким призначила останньому покарання у виді позбавлення воліна строк 4 роки без застосування ст. 75 КК.
Такий висновок колегія суддів апеляційного суду зробила з урахуванням обставин справи, тяжкості вчинених злочинів і даних про особу засудженого. Підстав ставити під сумнів правильність цього висновку, як і підстав для застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК, як просить захисник у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.
Вирок апеляційного суду є належним чином умотивованим та обґрунтованим і за змістом відповідає вимогам статей 370 та 420 КПК.
Істотних порушень норм матеріального або процесуального права, які тягнуть за собою зміну чи скасування судового рішення, під час касаційної перевірки колегія суддів не встановила.
Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги захисника не вбачається.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Херсонської області від 6 березня 2018 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3