Ухвала
03 червня 2019 року
м. Київ
справа № 405/2855/18
провадження № 61-10432ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 01 листопада 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 29 352,39 грн,витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн, витрати за оплату поштової відправки претензій у розмірі 36 грн та судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 лютого 2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП), в якій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Sang Yong Rexton», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням та на праві приватної власності який належить ОСОБА_1 На місці ДТП учасники склали європротокол, згідно з яким вину у ДТП визнав ОСОБА_2 Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ТАС» за полісом ОСЦПВВНТЗ АК/9397205. Відповідно до звіту від 05 березня 2018 року № 18-043 щодо оцінки матеріального збитку загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 68 911,86 грн. Страховик листом від 10 квітня 2018 року погодився з вказаним звітом та сплатив лише розмір майнового збитку в сумі 39 559,47 грн. Вважає, що відшкодувати різницю між збитком та страховою виплатою має винуватець ДТП, а тому ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача 29 352,39 грн (різниця) майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Ленінський районний суд міста Кіровограда рішенням від 01 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, в задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
22 травня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д. Б. подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 01 листопада 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року (на час подання касаційної скарги) - 1 921 грн.
Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 29 352,39 грн, що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).
Тому справа є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.
В касаційній скарзі заявник посилається на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судова практика не базується на однаковому тлумаченні норм статей 22 та 1192 Цивільного кодексу України, що призводить до протилежно прийнятих рішень різними інстанціями, а не скасування оскаржуваних судових рішень може призвести щонайменше до формування негативної локальної правозастосовчої практики. Кожен громадянин повинен знати свої права прямо, а не формувати зміст статей на власний розсуд.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах заявником не наведено і доказів на їх підтвердження не надано. Посилання в касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення від 05 квітня 2018 року у справі «Зубац проти Хорватії»).
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Зазначення у постанові Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 01 листопада 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев