Ухвала
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 759/3959/18
провадження № 61-6683ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Куренним Сергієм Вікторовичем, на рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 19 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду
від 13 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
У березні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про
стягнення з ОСОБА_1 аліментів на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини
від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше
50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину до досягнення ними повноліття.
Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 19 листопада 2018 року позов задовольнив частково.Стягнув з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_2 аліменти на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі
1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи
з 22 березня 2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Вирішив питання розподілу судових витрат.
Київський апеляційний суд постановою від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_7 , залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У квітні 2019 року подана до Верховного Суду касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Куренний С. В., у якій заявник просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) Українине підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною шостою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста
розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову
в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних
осіб.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України«Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом
на 1 січня 2019 року становить 1 921 гривня.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Дана справа відповідно до положень статті 19 ЦПК України є малозначною.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Право на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник обґрунтовує тим, що: касаційна скарга стосується питання права,
яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа має виняткове значення для відповідача, оскільки
оскаржувані судові рішення встановлюють для нього довготривалі та суттєві за розміром грошові зобов'язання; суд відніс справу до категорії малозначних помилково, так як сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних
осіб становить 192 100 грн (1 921*100), а заявникові, якщо його дохід
залишиться незмінним, доведеться сплатити аліменти на дітей за 8 років у розмірі 1 218 1 33 грн 34 коп.
Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку,
що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких
судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та наявність судової практики у такій категорії
справ, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження. Посилання заявника на помилковість віднесення судом даної справи до категорії малозначних з огляду на те, що ціна позову перевищує визначений частиною шостою статті 19 ЦПК України розмір, відхиляються
судом, оскільки ціна позову у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, а саме з підстав неправильного застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, а також неправильного встановлення обставин справи, не є обставиною, яка впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для заявника у розумінні підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Доводи відповідача не дають підстав для висновку про те, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення(пункт 8).
Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради
Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до
суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, і випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не доведені, а судом не встановлені, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Куренним Сергієм Вікторовичем, на рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 19 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду
від 13 березня 2019 року.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко