31 травня 2019 року
м. Київ
справа № 442/6314/18
провадження № 61-10283ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Штелик С. П., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 4 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Дрогобицької міської ради Львівської області, ОСОБА_1 про часткове визнання недійсним рішення сесії Дрогобицької міської ради та зобов'язання до вчинення дій,
19 вересня 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області, ОСОБА_1 про часткове визнання недійсним рішення сесії Дрогобицької міської ради та зобов'язання до вчинення дій.
4 жовтня 2018 року, до відкриття провадження у справі, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про відкликання поданого колективного позову: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 позову.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 4 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Дрогобицької міської ради Львівської області, ОСОБА_1 про часткове визнання недійсним рішення сесії Дрогобицької міської ради та зобов'язання до вчинення дій - повернуто позивачам на підставі пункту 3 частини четвертої статті 185 ЦПК України.
Повертаючи позовну заяву, суди виходили з того, що оскільки від позивачів надійшла заява про відкликання їх позовної заяви, то відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 185 ЦПК України суддя постановляє ухвалу про повернення такої.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 4 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушено частину першу статті 50 ЦПК України, оскільки не враховано, що позовна заява підписана кожним із позивачів особисто, проте заява про відкликання позовної заяви, підписана тільки ОСОБА_6 , за текстом вказаної заяви вказується, що він є довіреною особою ОСОБА_7 але, жодного документу на підтвердження повноважень, як довіреної особи від імені ОСОБА_7 ним не долучено. Також ОСОБА_6 не додано належних доказів щодо представництва інтересів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які також є позивачами у справі.
Також заявник подав до суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, у якій зазначав, що копію повного тексту судового рішення він отримав поштою 15 травня 2019 року, що підтверджується копією конверту з зазначеним номером квитанції та відомостями, то містяться в відкритому реєстрі поштових відправлень Укрпошта.
Згідно зі статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Указані обставини є достатніми підставами для поновлення строку.
Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 9 вересня 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області, ОСОБА_1 про часткове визнання недійсним рішення сесії Дрогобицької міської ради та зобов'язання до вчинення дій.
4 жовтня 2018 року, до відкриття провадження у справі, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про відкликання поданого колективного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 подали відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому підтвердили, що рішення про відкликання поданої ними позовної заяви було прийнято за спільною згодою усіх позивачів.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про відкликання позовної заяви, постановляє ухвалу про повернення такої.
Згідно з приписами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Заяву про відкликання позовної було подано та підписано представником позивача ОСОБА_2 - Паращак Н. Б., проте, як в подальшому установлено судами, він діяв за волевиявленням всіх осіб, які подали колективний позов, оскільки свою волю та бажання щодо відкликання позовної заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтвердили у відзиві поданим на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
За таких обставин суди прийшли до вірного висновку про повернення позовної заяви на підставі пункту 3 частини четвертої статті 185 ЦПК України, оскільки з встановлених обставин справи вбачається, що кожен з позивачів за власним бажанням (на власний розсуд) розпорядився своїм правом на відкликання позовної заяви.
Інші викладені в касаційній скарзі доводи, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, підстав для відкриття касаційного провадження немає.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 4 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Дрогобицької міської ради Львівської області, ОСОБА_1 про часткове визнання недійсним рішення сесії Дрогобицької міської ради та зобов'язання до вчинення дій відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш
А. О. Лесько
С. П. Штелик