Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 456/827/16-ц
провадження № 61-1803св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є.В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
відповідачі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
треті особи: виконавчий комітет Стрийської міської ради, Стрийська житлово-експлуатаційна контора № 4 м. Стрия, ОСОБА_8 , Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова Міністерства оборони України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися з позовом про визнання ОСОБА_5. , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 з підстав визначених статтями 71, 72 ЖК УРСР.
В обґрунтування своїх вимог зазначили, що позивачі, відповідачі та третя особа ОСОБА_8 зареєстровані в спірній квартирі як члени сім'ї основного квартиронаймача ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті останнього витрати з утримання спірного приміщення та з оплати комунальних послуг взяв на себе його син, позивач ОСОБА_1 , а два інші сини, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , у квартирі не проживають з 2000 року та з 1994 року відповідно, жодних витрат з її утримання не несуть. ОСОБА_6 лише зареєстрована у спірній квартирі, проте також ніколи у ній не проживала.
Зазначають, що через реєстрацію відповідачів у спірній квартирі не можуть оформити та отримувати субсидії на оплату комунальних послуг.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що після смерті основного квартиронаймача ОСОБА_9. , договір найму указаної квартири не оформлено на жодну особу яка зареєстрована у квартирі, а тому позивачі не наділені правом звернення до суду з позовними вимогами про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням у зв'язку з відсутністю більше ніж 6 місяців без поважної причини.
Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено.
Визнано ОСОБА_5. , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного Суду від 30 травня 2018 року скасовано постанову Апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2017 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України, оскільки матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення відповідача ОСОБА_4 про дату, час і місце судового засідання.
Постановою Львівського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2017 року скасувано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 . , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третіх осіб: виконавчого комітету Стрийської міської ради, Стрийської житлово-експлуатаційної контори №4 м. Стрий, ОСОБА_8 , Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова Міністерства оборони України про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд встановив, що після смерті ОСОБА_9 у спірній квартирі, яка є не приватизованою, продовжують проживати інші члени його сім'ї - позивачі по справі, які вселилися за життя як члени сім'ї основного наймача та мали й мають усі права наймачів житлового приміщення та дійшов висновку про те, що позивачі не наділені правом звернення до суду з позовом до відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням є помилковим.
При цьому, апеляційний суду виходив з відсутності підстав, визначених статтями 71, 72 ЖК УРСР для задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ураховуючи, що відповідачі ОСОБА_5. , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не мають власного житла, проживають в орендованих квартирах, не проживають у спірній квартирі з поважних причин, зокрема у зв'язку з неприязними відносинами з ОСОБА_1 та протидією з його боку у проживанні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять рішення апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано справу № 456/827/16-ц зі Стрийського міськрайонного суду Львівської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що отримавши справу для нового розгляду після скасування рішення в касаційному порядку, апеляційний суд, у порушення статей 359, 360, 361 ЦПК України, не постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі, а також розглянув справу за відсутності учасників справи та їх представників, зокрема ОСОБА_11 , яка переставляла інтереси ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , опікуна дочки ОСОБА_4 , а також адвоката Карпінець В. Ю., яка представляла інтереси ОСОБА_4
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 також зазначили, що ними надано суду докази наявності підстав, визначених статтями 71, 107 ЖК УРСР, для задоволення позовних та визнання ОСОБА_5. , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Відзив відповідачів на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Під час розгляду справи суди встановили, що спірна квартира АДРЕСА_1 належить міськвиконкому, закріплена за МО України і в ній зареєстровані: ОСОБА_9 - наймач, помер 12 січня 1997 року; ОСОБА_8 - дружина; ОСОБА_7 - син; ОСОБА_1 - син; ОСОБА_12 - невістка; ОСОБА_4 - син; ОСОБА_5. - внучка; Багрич Р. В. - внук; Багрич Б. І. - внучка.
Апеляційний суд також встановив, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у спірній квартирі разом із ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 (мати ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ).
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 також зареєстровані у спірній квартирі, однак мають доступ лише до кімнати у якій проживає їхня мати та бабуся ОСОБА_8 , оскільки така вже похилого віку, а позивачі нею не завжди спілкуються. Інші кімнати у спірній квартирі ОСОБА_1 закрив і не впускає туди відповідачів.
У 2012 році ОСОБА_4 звертався з позовними вимогами до ОСОБА_1 про вселення (справи № 1323/66/2012 та № 1323/2237/12), які були залишені без розгляду ухвалами Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 березня та 27 липня 2012 року відповідно. Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що він з сім'єю намагався вселитися в одну з кімнат, однак ОСОБА_1 чинить перешкоди, а також погрожує.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
За змістом статті 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Ухвалюючи оскаржуване рішення апеляційний суд виходив з того, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Встановивши, що відповідачі ОСОБА_5. , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , який є інвалідом другої групи, не мають власного житла, проживають в орендованих квартирах і не можуть вселитися у спірну квартиру у зв'язку з протидією ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі не проживають у спірній квартирі з поважних причин так як не можуть вселитися до неї.
Апеляційний суд також виходив з того, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).
Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).
У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Касаційна скарга мотивована, у тому числі, порушенням апеляційним судом норм процесуального справа у зв'язку з розглядом справи та ухваленням рішення без участі сторін та їх представників, які приймали участь у розгляді іншої справи про що подали відповідні заяви.
Частиною третьою статі 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Під час розгляду справи апеляційний суд врахував, що справа перебуває у проваджені судів з березня 2016 року, та дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін та їх представників, які належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи (т.2, а.с. 245-257), оскільки чергове відкладення розгляду справи призведе до порушення розумних строків її розгляду.
При цьому апеляційний суд врахував вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод згідно з якими справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
Доводи касаційної скарги про розгляд апеляційним судом справи без участі сторін та їх представників, не впливають на законність та обґрунтованість ухваленого у справі рішення.
Крім того скаржники зазначають, що апеляційний суд після надходження справи з Верховного Суду не постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі чим, на їх думку, порушив норми процесуального справа.
Частиною п'ятою статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, встановлено, що справа реєструється в апеляційному суді у порядку, встановленому частинами другою, третьою статті 111 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Протягом трьох днів після надходження справи суддя-доповідач вирішує питання про відкриття апеляційного провадження. Про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, залишення апеляційної скарги без руху або повернення скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу.
За змістом статті 359 ЦПК України чинної редакції, про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. Питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому статтею 357 цього Кодексу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Не погоджуючись з рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у липні 2017 року звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою від 8 червня 2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2017 року.
Ухвалене у справі рішення апеляційного суду було скасовано Верховним Судом з передачею справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Частиною четвертою статті 198 ЦПК України регламентовано, що якщо розгляд справи у випадках, передбачених цим Кодексом, починається спочатку, суд призначає та проводить підготовче засідання спочатку в загальному порядку, крім випадку ухвалення рішення про колегіальний розгляд справи, коли підготовче засідання проводиться спочатку лише у разі, якщо суд дійшов висновку про необхідність його проведення.
Підготовка розгляду справи судом апеляційної інстанції регламентована положеннями статей 365, 366 ЦПК України.
За змістом частини першої статті 366 ЦПК України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду.
Справу № 456/827/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2017 року, яка надійшла до апеляційного суду з Верховного Суду, призначено до розгляду ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року (т.2, а.с. 231-232).
Процесуальне законодавство не зобов'язує апеляційний суд повторно постановляти ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі, після скасування рішення (ухваленого по суті спору) в касаційному порядку з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо обґрунтування інших мотивів касаційної скарги, то її зміст фактично зводиться до переоцінки доказів, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Сімоненко
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров