25 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 161/175/17
провадження № 61-31751св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ),
відповідачі - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 вересня 2017 року, ухвалене у складі судді Івасюти Л. В., та рішення апеляційного суду Волинської області від 14 листопада 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Грушицького А. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що військовослужбовець Луцького прикордонного загону ОСОБА_1 25 серпня 2015 року, керуючи службовим автомобілем «Фіат», номерний знак НОМЕР_2 , порушив Правила дорожнього руху та вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої пошкоджено автомобіль «Фіат», що належав ОСОБА_2 .
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 вересня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2016 року стягнено з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 74 182,50 грн майнової шкоди, 2 000 грн витрат на правову допомогу та 741,82 грн судового збору.
На підставі виконавчого листа з ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнено на користь ОСОБА_2 76 924,32 грн. За проведення автотоварознавчої експертизи Луцький прикордонний загін сплатив 2 304 грн.
28 липня 2016 року ОСОБА_1 виключено зі списків частини, всіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 у м. Краматорськ (Краматорський прикордонний загін).
На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача в регресному порядку на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) 79 228,32 грн завданої майнової шкоди, а також судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 вересня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнено з відповідача на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) 3 529,40 грн майнової шкоди та 1 600 грн судових витрат.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до пункту 10 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 становить 3 529,40 грн.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 14 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача судових витрат змінено, а саме: стягнено з відповідача на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) 1 378 грн судових витрат зі сплати судового збору з посиланням на те, що позивач за подання позову сплатив судовий збір саме в такому розмірі, який відповідав вимогам закону станом на день звернення до суду.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін з посиланням на його законність та обґрунтованість.
Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги
У грудні 2017 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заявник зазначає, що діями ОСОБА_1 , які спричинили дорожньо-транспортну пригоду, прямої шкоди державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 завдано не було, оскільки шкода, заподіяна пошкодженням ОСОБА_1 службового автомобіля Луцького прикордонного загону «Фіат», номерний знак НОМЕР_2 , відшкодована відповідачем шляхом ремонту автомобіля. Тому суди помилково застосували Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, що призвело до неправильного вирішення справи. В даному випадку позивач має право на повне відшкодування виплаченої ОСОБА_2 суми та витрат на проведення автотоварознавчої експертизи відповідно до статті 1191 ЦК України.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заперечення на касаційну скаргу
У лютому 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала заперечення на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, посилаючись на те, що вони ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що 12 жовтня 2013 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України строком на п'ять років до 11 жовтня 2018 року, за яким зобов'язався ефективно, за призначенням та дбайливо використовувати військове та інше державне майно, не допускати його втрати, знищення та розкрадання; дотримуватися правил та заходів безпеки під час поводження зі зброєю, військовою та спеціальною технікою.
Наказом начальника Луцького прикордонного загону від 26 лютого 2014 року № 219-аг інспектора прикордонної служби 3-ї категорії мобільної прикордонної застави «Луцьк» старшину ОСОБА_1 допущено до самостійного керування та закріплено за ним легковий автомобіль УАЗ 3163-034, військовий номер НОМЕР_4 .
Згідно з наказом начальника Луцького прикордонного загону від 10 березня 2015 року № 293-аг за старшим техніком мобільної прикордонної застави «Луцьк» старшиною ОСОБА_1 закріплено легковий автомобіль «Fiat Scudo», військовий номер НОМЕР_5 .
Відповідно до пункту 4 посадової інструкції старшого техніка-водія (ВОС 837878Р) мобільної прикордонної застави «Луцьк» старший технік-водій мобільної прикордонної застави несе відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України або згідно з чинним законодавством України за неякісне або несвоєчасне виконання посадових обов'язків, бездіяльність або невикористання наданих йому прав.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 вересня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно з вказаною постановою ОСОБА_1 25 серпня 2015 року о 14 год. 45 хв., керуючи транспортним засобом «Фіат», номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Конякіна в м. Луцьку, рухаючись по другорядній дорозі, не надав переваги в русі автомобілю «Фіат», номерний знак НОМЕР_6 , який наближався до перехрестя по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення та транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги пункту 16.11 Правил дорожнього руху.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2016 року стягнено з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 74 182,50 грн майнової шкоди, 2 000 грн витрат на правову допомогу та 741,82 грн судового збору. За вказаним рішенням видано виконавчий лист.
За проведення автотоварознавчої експертизи Луцький прикордонний загін сплатив 2 304 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 15 березня 2016 року № 433.
Висновком службового розслідування від 23 жовтня 2015 року, проведеного за фактом дорожньо-транспортної пригоди, запропоновано ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності не притягувати у зв'язку з відшкодуванням заподіяної державі шкоди в повному обсязі за власний рахунок.
Наказом начальника Луцького прикордонного загону від 5 листопада 2015 року № 1516-аг за особисту недисциплінованість і безвідповідальність ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено йому догану.
Згідно з витягом з наказу Луцького прикордонного загону від 28 липня 2016 року № 163-ос прапорщика ОСОБА_1 виключено зі списків частини, всіх видів забезпечення з 28 липня 2016 року та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 м. Краматорськ.
Відповідно до меморіального ордеру від 26 вересня 2016 року № 115 ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) сплатив на користь ОСОБА_2 76 924,32 грн.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 31 серпня 2017 року № 1839 місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 становило 3 529,40 грн.
Судами встановлено, що шкода завдана ОСОБА_1 у зв'язку з недбалим виконанням ним службових обов'язків, тому підстави для застосування до відповідача повної або кратної матеріальної відповідальності відсутні, у зв'язку з чим застосовано до спірних правовідносин пункт 10 Положення та стягнено з відповідача майнову шкоду у розмірі місячного грошового забезпечення.
Позиція Верховного Суду; мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно частиною першою статті 1191 ЦК Україниособа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про державну прикордонну службу України» за протиправні дії чи бездіяльність військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України несуть відповідальність згідно із законом.
Умови матеріальної відповідальності військовослужбовців регламентовані Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України № 243/95-ВР від 23 червня 1995 року (далі - Положення). Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.
Згідно з пунктом 7 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані у разі заподіяння з їх вини третім особам шкоди, яку було відшкодовано відповідно до чинного законодавства військовою частиною, зобов'язані відшкодувати її військовій частині у порядку, передбаченому цим Положенням та цивільним законодавством України.
Залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи, обставин, за яких заподіяно шкоду, вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується обмежена, повна або підвищена матеріальна відповідальність.
Відповідно до пункту 10 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктами 13, 14 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети. За шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна - матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень без змін.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, судом не встановлено.
Посилання заявника на те, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин пункт 10 Положення та обмежили розмір відшкодування місячним грошовим забезпеченням відповідача, є безпідставним, оскільки пунктом 7 Положення встановлено, що військовослужбовці у разі заподіяння з їх вини третім особам шкоди, яку було відшкодовано відповідно до чинного законодавства військовою частиною, зобов'язані відшкодувати її військовій частині у порядку, передбаченому цим Положенням та цивільним законодавством України.
Оскільки суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 вересня 2017 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 14 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. О. Кузнєцов
В. А. Стрільчук