Справа № 464/994/19
пр.№ 2/464/847/19
27.05.2019 Сихівський районний суд міста Львова
у складі: головуючого - судді Дулебка Н.І.,
секретар судового засідання - Кравс С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди, -
встановив:
Позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБ України) звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суму завданої майнової шкоди в розмірі 28 938 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 06.02.2016 сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Renault Logan», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача, та автомобіля марки «Peugeot Boxer», р.н. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , внаслідок чого пасажир автомобіля «Renault Logan» ОСОБА_3 загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди. Вироком Апеляційного суду Львівської області від 26.05.2017 відповідача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Оскільки на момент настання ДТП останній не мав чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності, позивач на підставі заяви про виплату страхового відшкодування, здійснив виплату потерпілій особі в сумі 28 938 грн. Відтак позивач, відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», після виплати страхового відшкодування набув право вимоги до відповідача в порядку регресу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання , причин неявки не повідомив та не подав відзиву, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України суд здійснив заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.
Вироком Апеляційного суду Львівської області від 26.05.2017 ОСОБА_1 визнано винуватим в чиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки.
Відповідно до такого вироку, 06.02.2016 на автодорожньому сполученні «Львів-Пустомити» у напрямку до м. Львова, при проїзді її ділянки в районі 77 м від початку населеного пункту с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Renault», р.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, порушив вимоги пунктів 1.2, 1.5, 1.10, 2.3 б, д, 2.9 а, 12.1, 12.4, 12.9 б, дорожню розмітку 1.1 Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення з автомобілем «Peugeot», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок якого пасажир автомобіля «Renault» ОСОБА_3 загинула.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, факт винуватості відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 06.02.2016, є встановленим та не підлягає доказуванню.
Як видно з копії свідоцтва про смерть, виданого 08.02.2016 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний запис №223 (а.с.15).
Встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, відповідач ОСОБА_1 не мав чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджується роздруківкою із центральної бази даних МТСБУ (а.с. 19).
Так, 18.12.2017 ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності від 25.10.2017 в інтересах матері загиблої ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , звернувся до позивача з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди та заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 5-7, 11).
На підставі поданих заяв МТСБУ сплатило на користь потерпілої особи ОСОБА_5 страхове відшкодування в сумі 28 938 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 902302 від 28.02.2018 (а.с.22).
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування винною особою шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 статті 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті, і така шкода відшкодовується, зокрема батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом - довічно, інвалідам - на строк їх інвалідності. При цьому, згідно частини 3 згаданої норми Закону, особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
Як видно з заяви ОСОБА_5 , адресованої МТСБУ, на момент ДТП, яка мала місце 06.02.2016 на утриманні ОСОБА_3 знаходились батьки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та діти - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.16).
Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди, передбачено п. 27.1. ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до п.27.2 ст.27 вище згаданого Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного Кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Враховуючи те, що за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06.02.2016 з вини відповідача, МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 28 938 грн. потерпілій стороні, а тому така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в порядку регресу.
Окрім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1 921 грн.
Керуючись статями 12, 81, 89, 142, 247, 263-265, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (п/р НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк», МФО 322313, код ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: м. Київ, вул. Русанівський бульвар, 8) страхове відшкодування в розмірі 28 938 грн. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1 921 грн., а всього 30 859 (тридцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Дулебко Н.І.