2-ві/754/34/19
Справа № 754/6163/16-ц
Іменем України
30 травня 2019 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М. розглянувши заяву представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Юрчик С.В. про відвід судді Таран Н.Г. в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка», третя особа: ОСОБА_1 про встановлення факту приступання до роботи, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації заборгованості з заробітної плати за час затримки,
У провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває зазначена цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка», третя особа: ОСОБА_1 про встановлення факту приступання до роботи, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації заборгованості з заробітної плати за час затримки.
В судовому засіданні представником третьої особи ОСОБА_3. - адвокатом Юрчик С.В. подано заяву про відвід головуючого судді Таран Н.Г., посилаючись на те, що суддя Таран Н.Г. розглядала іншу цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Підприємства «Республіканський будинок звукозапису і друку» Українського товариства сліпих, третя особа: ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та постановлено рішення про часткове задоволення позовних вимог. Таким чином, суддя Таран Н.Г. вже неодноразово вирішувала спори за участю даного позивача та висловила свою позицію щодо правових відносин між позивачем та відповідачами. Крім того, при вирішенні справи за позовом ОСОБА_2 , суддя проігнорувала обставину пропуску строку звернення до суду, що свідчить про прихильність судді до позивача. Усі наведені обставини свідчать про упередженість судді.
Відповідно до пунктів 3, 5 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28.05.2019 року заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та зупинено провадження в справі до її розгляду суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Оцінивши наведені доводи та надані документи, вбачається, що підстави для задоволення заявленого відводу відсутні.
Наведені у заяві про відвід обставини щодо розгляду суддею Таран Н.Г. іншої справи за участю сторони позивача ОСОБА_2 , не можуть бути підставою для висновку про упередженість судді по відношенню до будь-якої з сторін, та, відповідно, для її відводу.
З поданої заяви та матеріалів справи не встановлено наявність особистої заінтересованості судді, певних її прихильностей чи уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. Також не встановлено наявності будь-яких обставин, що свідчать про те, що головуючий суддя не є безстороннім, неупередженим або об'єктивним.
Частиною 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади", процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.
Окрім того, у висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).
З огляду на викладене вище, дослідивши подані матеріали, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.
Керуючись статтями 36-41, 353 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Юрчик С.В. про відвід судді Таран Н.Г. в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка», третя особа: ОСОБА_1 про встановлення факту приступання до роботи, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації заборгованості з заробітної плати за час затримки.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: О.М. Панченко