Справа № 755/8577/19
Ухвала
про передачу позовної заяви за підсудністю
"03" червня 2019 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В. вивчивши матеріали цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення,-
Публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором оренди в розмірі 12 741,03 грн.
03 червня 2019 року вказану позову заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору є стягнення коштів у зв'язку невиконанням орендарем зобов'язань щодо оплати оренди офісного приміщення у будівлі адміністративного корпусу (в літ. А., А1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передбачених Договором оренди №126 від 10 жовтня 2017року.
Територіальною юрисдикцією (підсудністю) в цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Статтею 30 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
З матеріалів справи вбачається, що об'єкт нерухомого майна розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що не відноситься до адміністративної території Дніпровського району міста Києва.
Як роз'яснено в п.42 Постанови №3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до п. 41 вищевказаної Постанови Пленуму, перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Таким чином, виходячи із предмету спірних правовідносин та беручи до уваги, що заявлені позовні вимоги стосуються стягнення коштів через несвоєчасну сплату за оренду офісного приміщення, даний спір не підсудний Дніпровському районному суду міста Києва, оскільки має розглядатись за правилами виключної підсудності в порядку, передбаченому ч.1 ст.30 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Преображенська, буд. 23.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом(стаття 125 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги відомості про місце розташування об'єкту нерухомості, суд приходить до висновку про передачу вказаної цивільної справи до Солом'янського районного суду м. Києва.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 30, 31, 260, 353, 354 ЦПК України -
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення - передати за підсудністю до Солом'янського районного суду м.Києва (м.Київ, вул. Кирпоноса, буд. 25).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: