ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9599/19
провадження № 4-с/753/161/19
"03" червня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Комаревцевої Л.В.
з секретарем Гаврилюк О.В.
за участю скаржника ОСОБА_4 .
представника скаржника ОСОБА_2
представник заінтересовані особи ОСОБА_3
заінтересована особа ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві скаргу ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) на постанову головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шпака Олександра Івановича (02121, м. Київ, пр-кт. М.Бажана, 7Є) про відкриття виконавчого провадження від 05.11.2018, заінтересована особа: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ), в с т а н о в и в:
Скаржник 13.05.2019 звернувся до суду із вказаною скаргою.
Вимоги скарги мотивовано тим, що на виконанні Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, знаходяться матеріали виконавчого провадження № ВП 57591361, які стосуються примусового виконання судового рішення місцевого суду Харківського району міста Києва за виконавчим листом № 2-3035/2001, виданим 26.09.2001 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини.
Стягувачем у виконавчому провадженні є ОСОБА_5 , а боржником ОСОБА_4 .
Скаржник вказує, що 31.08.2010 постановою судового виконавця виконавче провадження відносно ОСОБА_4 було закрито на підставі п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з відсутністю претензій з боку стягувача.
Разом з тим, стягувач 31.10.2018 повторно звернулась з заявою до відділу примусового виконання про прийняття до виконання виконавчого листа № 2-3035/2001.
05.11.2018 постановою старшого державного виконавця відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-3035/2001 та нараховано боржнику заборгованість по аліментам з вересня 2010 року по березень 2019 року, що становить 186699.75 грн.
На думку скаржника, дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є незаконними виходячи з наступного. Відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», чинного на час розгляду справи про стягнення аліментів, виконавче провадження щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків встановлених законом. У разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця. Оскільки судом не приймались рішення щодо визнання постанови про закриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_4 незаконним, а акти цивільного законодавства, які діяли на час виникнення спірних відносин не мають зворотної дії в часі, діюче виконавче провадження підлягає закриттю.
В тому числі скаржник зазначає як підставу для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження нарахованого боргу по аліментам з 2010 року.
Беручи до уваги підстави, що наведені у скарзі скаржник просить вимоги скарги задовольнити.
Скаржник та його представник в судовому засіданні підтримали вимоги скарги.
Представник заінтересованої особи Спектор М.О. проти задоволення скарги заперечувала.
Заінтересована особа ОСОБА_5 проти задоволення скарги заперечувала. Пояснила, що в 2010 році відкликала виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини за усною домовленістю. Її колишній чоловік пообіцяв, що буде допомагати дитині. Втім коштів на утримання доньки не надавав більше 10 років. Разом з цим час минув, донька виросла та потребує значного матеріального забезпечення не тільки з боку матері, але і батька. Просила відмовити у задоволенні скарги.
Враховуючи визначені законом строки розгляду скарги, беручи до уваги принцип достатності доказів, вивчивши пояснення сторін, суд приходить до висновку про можливість розгляду скарги за наданими доказами.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до вимог ч.5 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи на виконанні Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, знаходяться матеріали виконавчого провадження ВП 57591361, які стосуються примусового виконання судового рішення місцевого суду Харківського району міста Києва за виконавчим листом № 2-3035/2001, виданим 26.09.2001 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини.
05.11.2018 постановою старшого державного виконавця відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-3035/2001 та нараховано боржнику заборгованість по аліментам з вересня 2010 року по березень 2019 року, що становить 186699.75 грн.
Обґрунтовуючи доводи скарги скаржник посилається на те, що 31.08.2010 постановою судового виконавця виконавче провадження відносно ОСОБА_4 було закрито на підставі п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з відсутністю претензій з боку стягувача. Стягувач повторно звернула до виконання виконавчий лист.
В тому числі ЗУ «Про виконавче провадження», чинного на час розгляду справи про стягнення аліментів передбачено граничні строки звернення виконавчого листа до виконання, які пропущені стягувачем.
Суд вважає важливими обставини, на які посилається скаржник у скарзі, втім не може їх врахувати виходячи з наступного.
Виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб)- це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цім Законом.
Проаналізувавши скаргу щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 57591361 Дарницький РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві заперечує повністю з наступних підстав:
В порядку статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон) державний виконавець розпочинає примусове виконання на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача.
В порядку статті 4 цього Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Згідно виконавчого документа № 2-3035/2001 виданого 26.09.2001 місцевим судом Харківського району міста Києва стягнення аліментів проводиться з ОСОБА_4 , до досягнення повноліття дитини, а саме: доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається згідно виконавчого документа, дата народження доньки ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто, повноліття настає ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Виходячи з аналізу статтті 194 Сімейного Кодексу України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. (Частина перша статті 194 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018), а виконавче провадження відкрито державним виконавцем 05.11.2018 року, тобто, до 03.07.2018 року та до моменту настання повноліття дитини.
Згідно статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження. У відповідності до статті 2 цього Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 (п. 40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст.ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З наведених вище обґрунтувань вбачається, що скаржником не було надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України на спростування вимог скарги.
Отже, судом встановлені правовідносини, що виникли між заявником та державним виконавцем щодо відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду про стягнення аліментів.
Беручи до уваги наведене державний виконавець здійснював законність, обов'язковість виконання рішення, а саме: виконавчого документа № 2-3035/2001 виданого 26.09.2001 місцевим судом Харківського району міста Києва стягнення аліментів проводиться з ОСОБА_4 , до досягнення повноліття дитини, а саме: доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи характер періодичності платежів, а тому оскаржувана постанова є законною.
В тому числі судом враховано інтереси дитини на користь якої стягнуто аліменти та період за який вони стягуються виходячи з вимог ст. 194 Сімейного Кодексу України.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні скарги ОСОБА_4 в повному обсязі.
На підставі статей 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 6,12,26,37,71,74 ЗУ "Про виконавче провадження", суд,-
СкаргуОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) на постанову головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шпака Олександра Івановича (02121, м. Київ, пр-кт. М.Бажана, 7Є) про відкриття виконавчого провадження від 05.11.2018, заінтересована особа: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 03.06.2019
Суддя: Комаревцева Л.В.