30.05.2019 Справа № 756/14230/17
Унікальний № 756/14230/17
Провадження № 2/756/678/19
Іменем України
24 травня 2019 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Яценко Н.О.,
за участі секретаря - Хоменко І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного підприємства «ВАЛТАР» до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотари Олега Івановича, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЛАНТ-ГРУП», Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про визнання протиправним та скасування рішення нотаріуса, визнання недійсним договору купівлі-продажу, -
Позивач ПП «ВАЛТАР» через свого представника у жовтні 2017 року звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідачів, у якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Нотари Олега Івановича від 07.08.2017 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на нежилі приміщення з № 1 по № 14 (групи приміщень № 619), в літері « А », загальною площею 196,80 кв.м., що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Тимошенка Маршала, будинок 13-А за ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП»; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31.08.2017 вказаних приміщень між ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» та ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса ХМНО Малахової Галини Іванівни від 01.09.2017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на зазначені приміщення за ОСОБА_1 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07 серпня 2017 року відповідач приватний нотаріус КМНО Нотара О.І. за результатом розгляду заяви відповідача ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» прийняв рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на нежилі приміщення з № 1 по № 14 (групи приміщень 619), в літері « А », загальною площею 196,80 кв.м., що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Тимошенка Маршала, будинок 13-А (об'єкт) за ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП».
31 серпня 2017 року приватний нотаріус ХМНО Малахова Г.І. провела оформлення та державну реєстрацію договору купівлі-продажу об'єкту між ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» та ОСОБА_1
01 вересня 2017 року приватний нотаріус ХМНО Малахова Г.І. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на об'єкт за ОСОБА_1
Позивач вважає, що оскаржувані рішення та правочин реалізовані всупереч норм чинного законодавства України, а саме під час дії арештів на відчуження об'єкту, що були встановлені під час судового розгляду щодо поділу майна подружжя та після відкриття виконавчого провадження по стягненню заборгованості за кредитом, що була забезпечена іпотекою, зі зловживанням правами іпотекодержателя в рамках іпотечного договору.
А саме, в забезпечення зобов'язань позивача перед ПАТ «Радикал Банк» (банк) за кредитним договором від 25.12.2012 між позивачем та банком був укладений іпотечний договір від 25.12.2012 відносно заборони на об'єкт, що є власністю позивача. Майновим поручителем по зобов'язаннях позивача виступив третя особа ОСОБА_2 .
У зв'язку із невиконання умов кредитного договору Деснянським районним судом м. Києва у 2014 році вирішено стягнути солідарно з ПП «ВАЛТАР» і ОСОБА_2 на користь банку суму боргу 1 507 128,54 грн. На підставі вказаного рішення 19 січня 2015 року третьою особою Оболонським РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві відкрито виконавче провадження та 03 березня 2015 року накладено арешт на все майно ПП «ВАЛТАР», а 12 березня 2015 року судом накладено арешт на об'єкт.
Солідарний боржник третя особа ОСОБА_2 протягом 2014-2016 років добровільно сплатив на користь банку та на казначейський рахунок державної виконавчої служби кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитом.
25 вересня 2017 року Оболонським РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві була прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ПП «Валтар» на користь банку суми боргу 1 507 128,54 грн у зв'язку з фактичним виконання в повному обсязі. Також цією постановою була припинена чинність арешту майна позивача.
На підставі вищевказаного позивач вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення приватних нотаріусів про державну реєстрацію права власності відповідачів на об'єкт та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31.08.2017 щодо зазначеного об'єкту.
07 листопада 2017 року за вищевказаним позовом відкрито провадження.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач приватний нотаріус КМНО Нотара О.І. у судові засідання 06.02.2018, 17.08.2018, 22.10.2018, 21.01.2019, 13.02.2019 та 23.05.2019 не з'явився, про час та місце повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» у судові засідання 06.02.2018, 17.08.2018, 22.10.2018, 21.01.2019, 13.02.2019 та 23.05.2019 не з'явився, про час та місце повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідач приватний нотаріус ХМНО Малахова Г.І. у судові засідання 06.02.2018, 17.08.2018, 22.10.2018, 21.01.2019, 13.02.2019 та 23.05.2019 не з'явилася, про час та місце повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання 06.02.2018, 17.08.2018, 22.10.2018, 21.01.2019, 13.02.2019 та 23.05.2019 не з'явився, про час та місце повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, надав заяву про припинення провадження у справі у зв'язку з ліквідацією відповідача ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП».
Третя особа ОСОБА_2 у судові засідання 06.02.2018, 17.08.2018, 22.10.2018, 13.02.2019 та 23.05.2019 не з'явився, про час та місце повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. У судовому засіданні 21.01.2019 позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник третьої особи Оболонського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві у судові засідання 06.02.2018, 17.08.2018, 22.10.2018, 21.01.2019, 13.02.2019 та 23.05.2019 не з'явився, про час та місце повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
У забезпечення зобов'язань позивача перед ПАТ «Радикал Банк» (банк) за кредитним договором від 25.12.2012 № 1689/2-980 між позивачем та банком був укладений іпотечний договір від 25.12.2012 № 2206, за яким передано банку в іпотеку нежилі приміщення з № 1 по № 14 (групи приміщень 619), в літері «А», загальною площею 196,80 кв.м., що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Тимошенка Маршала, будинок 13-А (об'єкт) (а.с.13-16 т.1).
У зв'язку із невиконання умов кредитного договору Деснянським районним судом м. Києва у 2014 році вирішено стягнути солідарно з ПП «ВАЛТАР» і ОСОБА_2 на користь банку суму боргу 1 507 128,54 грн.
На підставі вказаного рішення 19 січня 2015 року третьою особою Оболонським РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві відкрито виконавче провадження № 46091353 та 03 березня 2015 року накладено арешт на все майно ПП «ВАЛТАР» (а.с.27-28 т.1).
12 березня 2015 року Деснянським районним судом м. Києва також накладено арешт на об'єкт (а.с.29 т.1).
27 березня 2015 року державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Максименко Л.А. за результатом розгляду ухвали суду від 12.03.2015 прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 20346133 та внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про обтяження № 9210199 (спеціальний розділ) щодо арешту об'єкту (а.с.32-33 т.1).
07 жовтня 2015 року державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Янович І.Я. за результатом розгляду постанови ВДВС прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 25098242 та внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про обтяження № 11501007 (спеціальний розділ) щодо арешту всього нерухомого майна позивача (а.с.32-33 т.1).
25 вересня 2017 року Оболонським РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві була прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ПП «Валтар» на користь банку суми боргу 1 507 128,54 грн у зв'язку з фактичним виконання в повному обсязі. Також цією постановою була припинена чинність арешту майна позивача (а.с.37 т.1).
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 квітня 2018 року визнано припиненим іпотечний договір від 25.12.2012 № 2206, за яким було передано банку в іпотеку нежилі приміщення з № 1 по № 14 (групи приміщень 619), в літері «А», загальною площею 196,80 кв.м., що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Тимошенка Маршала, будинок 13-А (об'єкт) (а.с.205-207 т.1).
Проте, з матеріалів справи вбачається, що 07 серпня 2017 року відповідач приватний нотаріус КМНО Нотара О.І. за результатом розгляду заяви ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» від 04.08.2017 прийняв рішення № 36500068 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на нежилі приміщення з № 1 по № 14 (групи приміщень 619), в літері « А », загальною площею 196,80 кв.м., що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Тимошенка Маршала, будинок 13-А за ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» без згоди власника ПП «Валтар».
31 серпня 2017 року приватний нотаріус ХМНО Малахова Г.І. провела оформлення та державну реєстрацію договору купівлі-продажу об'єкту між ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» та ОСОБА_1
01 вересня 2017 року приватний нотаріус ХМНО Малахова Г.І. прийняла рішення № 36863914 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на об'єкт за ОСОБА_1
Судом встановлено, що вищевказане відчуження майна на користь ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП», а в подальшому на користь ОСОБА_1 відбулося під час дії арештів, що були накладені в межах судового розгляду та виконавчого провадження.
Станом на час розгляду справи за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником об'єкту є відповідач ОСОБА_1
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У судовому засіданні факт набуття ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» права власності на нежилі приміщення не підтвердився, оскільки вказане нерухоме майно перебувало в арешті, який не був знятий. Іпотечний договір в подальшому було припинено у зв'язку з погашенням кредиту у повному обсязі, що також спростовує факт набуття права власності ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» шляхом звернення стягнення на іпотечне майно. Таким чином, спірні приміщення вибули із володіння позивача поза його волею.
Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст. 215, 216 ЦК України. Норма ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
Враховуючи те, що позивач не є стороною правочинів, на підставі якого відповідачі ТОВ «ПАЛЛАНТ-ГРУП» та ОСОБА_1 набували право власності на нежилі приміщення, ПП «Валтар» позбавлений можливості заявити вимоги про визнання даного правочину недійсним в порядку, передбаченому ст. 215 ЦК України. Оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Також відсутні підстави для задоволення позову в частині вимог про скасування реєстрації права власності відповідачів на нежилі приміщення, виходячи із взаємопов'язаності таких вимог з вимогами про визнання вищевказаного правочину недійсним, у зв'язку з чим суд вважає правильним у позові відмовити у повному обсязі.
Окрім того, суд вважає можливим вказати, що якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом. Також якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.
Відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення ст. 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Зазначені рекомендації зазначені у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 N 9, «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» п. 10. абз. 2,3, та судовій практиці Верховного Суду України у Постанові від 2 листопада 2016 р. по справі № 6-2161цс 16, Постанові від 21 грудня 2016 року по справі за № 6-2233цс16.
А тому до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору застосовується витребування майна шляхом віндикації.
З огляду на вищевикладене, ст. 16, 202, 203, 215-216, 386-388, 655, 656, 658 ЦК України; керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 30 травня 2019 року.
Суддя,- Яценко Н.О.