707/1052/19
2/707/811/19
31 травня 2019 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Суходольського О.М.
при секретарі Культенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, мотивуючи позов тим, що позивач, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6196438 від 13.01.2005 року, на підставі договору дарування №5453 від 23.12.2004 року, є власником домоволодіння у АДРЕСА_1 . У вказаному будинку зареєстровани але фактично з 2004 року не проживає ОСОБА_2 , який є братом позивача. Особистих речей ОСОБА_2 у будинку немає, перешкод у користуванні житлом із боку позивача немає.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 в будинку не проживає вже досить тривалий час, крім того, відповідач був зареєстрований у вказаному домоволодінні за згодою попереднього власника, позивач вважає, що він втратив право на користування житлом у ньому і просить визнати його таким.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, проте на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі та підтримання позовних вимог у повному обсязі, судові витрати просила залишити за нею, щодо заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про день, час та місце судового розгляду справи, про що є підтвердження у матеріалах справи. Про поважність причин неявки до суду не повідомив, відзив на позовну заяву ОСОБА_2 до суду не надав.
Враховуючи вищевказані обставини, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст.280 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено що, житловий будинок у АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 , що підтверджуються Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6196438 від 13.01.2005 року, на підставі договору дарування №5453 від 23.12.2004 року.
Згідно довідки Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 16.05.2019 року №457/04-24, отриманої на запит суду, ОСОБА_2 , дійсно зареєстрований у домоволодінні по АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту опитування сусідів від 28.03.2019 року, посвідченого сільським головою Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Бас М . Ф., встановлено, що домоволодінні по АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 , зареєстрований але не проживає з 2004 року брат позивача ОСОБА_2 , який винаймає квартиру у м .Черкаси .
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, а ст.150 ЖК України передбачає, що власник жилого будинку користується ним для особистого проживання та проживання членів своєї сім'ї і має право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч.1 ст.71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ч. 2 ст. 64 Житлового Кодексу УРСР).
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст.. 379 ЦК України).
Згідно Правової позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року № 6- Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням на рівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника на рівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Відповідно до ст.ст.386, 391 ЦК України, власник має право звертатися до суду за захистом свого права власності перед іншою особою та вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , який не є членом сім'ї позивача, зареєстрований але фактично з 2004 року не проживає в будинку по АДРЕСА_1 , а тому втратив право користування житловим приміщенням в даному будинку.
Будь-яких цивільно-правових угод з власником будинку, які давали б право відповідачу користуватися жилим приміщення у ньому, відповідач не укладав.
На підставі вище вказаних обставин, суд вважає, що ОСОБА_2 має бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщення в домоволодінні по АДРЕСА_1 .
Суд вирішує судовові витрати в порядку ст. 141 ЦПК України, однак позивач у позовній заяві зазначила, щодо відмови у стягненні з відповідача на її користь сплачений нею судовий збір.
На підставі ст. ст. 317, 386, 391, 405 ЦК України, ст. 64, 150 ЖК України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в домоволодінні АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві приватної власності.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до апеляційного суду Черкаської області.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О. М. Суходольський