03 червня 2019 року
Київ
справа №640/3940/19
адміністративне провадження №П/9901/208/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа: Лозівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнаття дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа: Лозівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнаття дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач), третя особа Лозівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому з урахуванням уточнення просить суд:
визнати протиправними дії Вищої ради правосуддя щодо відмови у винесенні рішення про звільнення позивача з посади судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області у зв'язку з відставкою відповідно до статті 43 в редакції Закону України «Про статус судді» від 15 грудня 1992 року;
зобов'язати Вищу раду правосуддя винести рішення про звільнення позивача з посади судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області у зв'язку з відставкою відповідно до статті 43 в редакції Закону України «Про статус судді» від 15 грудня 1992 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено строк протягом якого позивач мав усунути вказані судом недоліки, а саме: подати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, в якій вказати причини пропуску строку та надати докази їх поважності.
24 травня 2019 року на виконання ухвали Верховного Суду від 17 травня 2019 року безпосередньо до суду ОСОБА_1 подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Зазначена заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 було подано клопотання до органу державної влади та суддівського самоврядування про звільнення її у відставку ще в період роботи на посаді судді, а саме 04 січня 2018 року. Однак Вищою радою правосуддя позивачу не було запропонованої вихід у відставку, а навпаки, своїм рішенням від 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у звільненні з посади судді у відставку.
Також, ОСОБА_1 посилається на те, що згідно статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення», звернення за призначенням пенсії може бути подане у будь-який час після виникнення права на пенсії. До того ж, відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» особа має право в будь-який час перейти з одного виду пенсії на другий та не обмежуватися строком звернення.
Крім того, на думку ОСОБА_1 , на час її звільнення вона не могла передбачити прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 12 липня 2018 року, яким доповнено частину другу статті 137 зазначеного закону, у зв'язку із чим стаж роботи на посаді судді у позивача збільшився, тобто змінився.
Суд вважає такі доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Якщо особа вважає, що її права при прийнятті на публічну службу, проходженні чи звільненні з публічної служби було порушено, та зацікавлена у їх поновленні, має звернутися до суду, але у порівняно більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності для цього поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку (частина п'ята статті 122 КАС України).
Частиною першою статті 123 цього Кодексу передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З аналізу вказаних законодавчих норм вбачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті на публічну службу, проходженні чи звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду, але у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
Як вже було встановлено судом із позовної заяви та доданих до неї матеріалів, ОСОБА_1 була відрахована із складу суддів 17 січня 2018 року, однак із даним позовом до Вищої ради правосуддя звернулася лише 06 березня 2019 року, тобто із пропуском строку встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України більше ніж на один рік.
Позивач в позовній заяві та клопотанні не заперечує факту обізнаності про прийняття рішення від 15 січня 2018 року № 05-04/8, яким з 17 січня 2018 року припинено повноваження та відраховано ОСОБА_1 зі штату цього суду у зв'язку із досягненням шістдесяти п'яти років.
Крім того, як вбачається із поданих позивачем матеріалів, 04 січня 2018 року нею подавалося клопотання до Вищої ради правосуддя про звільнення її у відставку, однак рішенням Вищої ради правосуддя від 01 лютого 2018 року №286/0/15-18 позивачу було відмовлено у звільненні з посади судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області у відставку.
Тобто, з цього вбачається, що ОСОБА_1 уже зверталася до Вищої ради правосуддя щодо звільнення з посади судді у відставку, і рішенням відповідача від 01 лютого 2018 року у задоволенні її заяви було відмовлено. Однак, ОСОБА_1 не скористалася правом на судовий захист, та у місячний строк, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України, не звернулася до суду із адміністративним позовом щодо оскарження дій чи рішень Вищої ради правосуддя.
Суд критично ставиться до доводів заяви про поновлення строку звернення, в якій позивач посилається на право в будь-який час перейти з одного виду пенсії на другий, в тому числі у зв'язку із зміною обрахування суддівського стажу, оскільки предметом цього позову є зміна підстав звільнення позивача з посади судді, а не питання пенсійного забезпечення ОСОБА_1 .
Суд наголошує, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17 квітня 2018 року у справі № 9901/473/18, від 11 березня 2019 року у справі № 9901/95/19 та від 08 квітня 2019 року у справі № 9901/138/19.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення її до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивачка, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації нею своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Керуючись статтями 123, 169, 248, 256, 295 КАС України, суд
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом.
2. Повернути ОСОБА_1 позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами.
3. Копію цієї ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
4. Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
5. Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
6. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Я.О. Берназюк