Іменем України
31 травня 2019 року
м. Київ
справа №817/408/17
касаційне провадження №К/9901/2443/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 (суддя Гломб Ю.О.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді: Капустинський М.М., Шидловський В.Б.) у справі № 817/408/17 за позовом Державного підприємства «Дубенське лісове господарство» до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Державне підприємство «Дубенське лісове господарство» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2017 № 0000141401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 124906,25 грн.
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 04.05.2017 позов задовольнив повністю.
Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.08.2017 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 залишив без змін.
Головне управління ДФС у Рівненській області звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04.05.2017, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 скасувати та справу направити на новий розгляд.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме - пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Крім того, зазначає, що висновки судів не ґрунтуються на повному і всебічному з'ясуванні обставин в адміністративній справі, а також не підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства «Дубенське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, результати якої оформлено актом від 03.01.2017 № 1/17-00-14-01-09/00992869.
За її наслідками відповідач дійшов, зокрема, висновку про порушення позивачем вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на отримання доходу від постачання послуг із надання дозволів (ліцензій) на добування мисливських тварин, нижче собівартості на 499631,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 99925,00 грн.
Зокрема, з'ясовано, що в 2015 році Державне підприємство «Дубенське лісове господарство» здійснювало постачання послуг з надання дозволів (ліцензій) на добування мисливських тварин і сума доходу від постачання цих послуг за 2015 рік склала 10308,00 грн.
Також, позивач здійснював придбання кормів, необхідних для відгодівлі тварин, які, на думку органу доходів і зборів, безпосередньо пов'язані з реалізацією послуг з надання дозволів (ліцензій) на добування мисливських тварин.
В бухгалтерському обліку за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 підприємством відображено собівартість послуг з надання дозволів (ліцензій) на добування мисливських тварин, які сформовано згідно з висновками акта перевірки з витрат списаних кормів для відгодівлі тварин на суму 509939,00 грн.
Відтак, на переконання відповідача, позивачем в охоплений перевіркою період отримано дохід від постачання послуг із надання дозволів (ліцензій) на добування мисливських тварин, нижче собівартості на 499631,00 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.2017 № 0000141401, згідно з яким з огляду на вказане порушення збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 99925,00 грн. за основним платежем та 24981,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до розділу 3 Статуту Державне підприємство «Дубенське лісове господарство» створено з метою відтворення та раціонального використання мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству.
Тобто, однією із основних функцій та завдань позивача є здійснення біотехнічних та інших заходів, які спрямовані на відтворення мисливських тварин, що прямо передбачено статтею 27 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000 № 1478-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 цього Закону біотехнічними заходами є комплекс різноманітних господарських робіт, спрямованих на поліпшення умов існування, розмноження та збільшення чисельності мисливських тварин; упорядкуванням мисливських угідь є науково обґрунтована оцінка та інвентаризація типів мисливських угідь, видового, кількісного та якісного складу мисливських тварин певного господарства або окремого регіону, розроблення (з урахуванням природних та економічних умов) режиму ведення мисливського господарства з визначенням заходів щодо охорони, раціонального використання, відтворення мисливських тварин, збереження та поліпшення стану угідь.
За правилами статті 14 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000 № 1478-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документами на право полювання (для громадян України) є, в тому числі дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо).
Відповідно до частин першої, шостої статті 17 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000 № 1478-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) добування мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду, здійснюється за дозволом - ліцензією або відстрільною карткою.
Ліцензії видаються мисливцям користувачем мисливських угідь, який отримує їх у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
Згідно зі статтею 18 цього Закону вартість ліцензій на добування мисливських тварин визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Зокрема, в охоплений перевіркою період, у відповідності до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.05.2011 № 179.
Тобто, вартість бланку ліцензії не може бути змінена при розрахунку вартості послуг на добування звірів.
У справі, що розглядається, судами з'ясовано, що Державним підприємством «Дубенське лісове господарство» затверджено ліміт використання мисливських тварин у сезон полювання 2015 - 2016 роки, який погоджено з Департаментом екології та природних ресурсів Рівненської державної адміністрації та Рівненським обласним управління лісового та мисливського господарства 09.02.2015.
Видача дозволів на добування мисливських тварин не належить до сфери надання послуг користувача мисливських угідь, а тому доводи відповідача про те, що реалізація ліцензій чи відстрільних карток є постачанням товарів та послуг, пов'язаних із закупівлею кормів для тварин, є безпідставними, позаяк відгодівля мисливських тварин є однією із складових комплексу біотехнічних та інших заходів, спрямованих на охорону та відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, які користувач мисливських угідь-позивач у справі зобов'язаний здійснювати в силу вимог Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000 № 1478-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Статуту.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками-суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
За таких обставин, оскільки позивач в охоплений перевіркою період не здійснював реалізацію відгодованих тварин, а ліцензія та відстрільна картка є документами дозвільного характеру, які надають мисливцю право на полювання, та їх вартість визначається центральним органом виконавчої влади, висновок судів попередніх інстанцій про необ'єктивність твердження органу доходів і зборів про порушення Державним підприємством «Дубенське лісове господарство» вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Рівненській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 у справі № 817/408/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк