28 травня 2019 року м. Ужгород№ 303/1282/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Дору Ю.Ю..
за участі:
секретаря судового засідання - Гулай М.В.,
представника позивача - Сідуна В.М.,
представника відповідача - Гончарук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови про накладення штрафу, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) через уповноваженого представника - адвоката Сідуна Владислава Мирославовича звернулася до суду з позовною заявою Управління Держпраці у Закарпатській області (надалі - відповідач), в якій просить: скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області від 05.07.2018 року по справі про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК269/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-116, відповідно до якої накладено штраф у розмірі 111690,00 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що за результатами виявленого порушення про допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору та виплату заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення у зв'язку із порушенням вимог ч.3 ст.24 КЗпП України передбачене ст.41 ч.3 КУпАП. 18.09.2018 року постановою Мукачівського міськрайонного суду на позивача було накладено стягнення у вигляді штрафу, який нею в подальшому було сплачено. Позивач зазначила, що оскільки згідно висновків Верховного Суду, правопорушення передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині 3 статті 41 КУпАП належить до адміністративної відповідальності. Оскільки ОСОБА_1 уже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Мукачівського міськрайонного суду, що набрала законної сили та застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн., то накладення на позивача штрафу за те саме правопорушення також постановою Управління Держпраці № ЗК 269/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-116 є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст. 61 Конституції України.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року відкрито загальне позовне провадження за вказаною позовною заявою та встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву.
02 травня 2019 року уповноваженим представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Відповідно до якого представник відповідача посилається на правову позицію Верховного Суду у постанові від 06.03.2019 року у справі №522/12566/18 (К/9901/68351/18) та вказує, що штраф за ч.2 ст.265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, а штраф за частиною третьою статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідно оскаржувана постанова є законною та скасуванню не підлягає.
Окрім цього, у поданому відзиві представник відповідача просив суд залишити позовну заяву ФОП ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 28 травня 2019 року у задоволенні вказаного клопотання представника відповідача відмовлено та визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зареєстрована з 25.03.2005 року як фізична особа-підприємець (а.с.78).
На підставі наказу Управління Держпраці у Закарпатській області від 01.06.2018 №92 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 08.06.2018 №565 проведено інспекційне відвідування ФОп ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).
За результатами інспекційного відвідування уповноваженими особами Управління Держпраці у Закарпатській області складено акт інспекційного відвідування №ЗК 269/217/АВ від 20 червня 2018 року. Згідно вказаного акту під час проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлено, що остання допустила до виконання роботи з продажу промислових товарів громадянку ОСОБА_3 без укладання письмового трудового договору, чим порушено ч.3 ст.24 КЗпП України. З вказаним актом ознайомлено ОСОБА_1 21.06.2018 року.
21.06.2018 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗК269/217/АВ/П, відповідно до якого позивачеві визначено укласти трудовий договір з найманою працівницею ОСОБА_3 в письмовій формі та видати наказ (розпорядження), а також про прийом працівника повідомити в органи ДФС. Строк усунення порушень встановлено до 01.07.2018 року.
Цього ж дня інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення №ЗК269/217/АВ/П/ПТ від 21.06.2018 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення визначеного ч.3 ст.41 КУпАП. З вказаним протоколом позивач ознайомлена, що підтверджується її особистим підписом на вказаному протоколі. Окрім цього, позивач вказала, що порушення буде негайно усунене.
Вказаний протокол передано на розгляд до Мукачівського міськрайонного суду. В подальшому, як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, 18 вересня 2018 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області винесено постанову, якою встановлено наявність складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП та накладено за вказане порушення на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу - 8500,00 грн..
Судом встановлено, що 05 липня 2018 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК269/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-116, якою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу Законів про працю України накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 111690,00 грн..
Вказану постанову позивач вважає протиправною та такою що суперечить приписам Основного закону, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з приписів Конституції України, Кодексу Законів про працю України та норм визначених Кодексом адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною 3 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014.
Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.
Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.
Тобто ключової відмінністю цих двох статей є суб'єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.
Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).
Притягнення до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування ст. 61 Конституції України необхідно з'ясувати чи належить відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України і статтею 41 КУпАП до одного виду.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові №814/2156/16 від 21.12.2018 року, та вказав, що правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині 3 статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд відхиляє доводи представника відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, відповідно до якого останній відсилається до правової позиції Верховного суду викладеної у постанові від 06.03.2019 №522/12566/18, оскільки вказане рішення винесено за результатами розгляду касаційної скарги на ухвали судів в частині визначення підсудності даної категорії справ та спірні правовідносини не розглядались по суті.
Отже, оскільки за допуск фізичної особи до роботи без оформлення трудового договору фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 уже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2018, що набрала законної сили. Застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.
Накладення на неї штрафу за те саме правопорушення також постановою Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК269/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-116 від 05.07.2018 є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст.61 Конституції України.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч.1.2 ст.76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1116,90 грн. відповідно до квитанції № 4553621 від 08.04.2019 року, який згідно з ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, статтями 2, 6, 9, 72-76, 139, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, м.Ужгород, вул. Минайська, буд.16, код ЄДРПОУ 39795035) про скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області від 05.07.2018 року №ЗК269/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-116 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 111690,00 грн.
Стягнути з Управління Держпраці у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 39795035) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1116,90 грн. (одна тисяча сто шістнадцять гривень 90 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 03.06.2019 року.
СуддяЮ.Ю. Дору