ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
28 травня 2019 року Справа № 923/269/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕИВД", м. Херсон
про стягнення заборгованості в сумі 26611,12 грн. за договором на поставку товару.
за участю представників сторін:
від позивача - не прибув;
від відповідача - не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою № 0020-68 від 04.04.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕИВД" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 26611,12 грн. за договором поставки товару № 71 на умовах відстрочення оплати.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.04.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи.
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористались своїм правом на участь своїх представників у судовому засіданні.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами, винесеними по даній справі, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.
Позивач 23 травня 2019 року надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягає на задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОЗАПЧАСТИНА» в особі Новокаховської філії (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Леивд» (надалі - «Відповідач») 03 квітня 2018 року укладено Договір на поставку товару №71 на умовах відстрочення оплати (надалі - Договір).
Відповідно до положень ст.95 Цивільного Кодексу України, філією - є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза межами її місцезнаходження та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням і здійснює представництво та захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій і представництв призначаються юридичною особою та діють на підставі виданої нею довіреності.
Згідно із положеннями ст.11ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із умовами, передбаченими п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця Товар в асортименті, за кількістю та ціною, передбаченою Договором, а Покупець зобов'язувався прийняти та своєчасно оплатити вказаний Товар у відповідності до п.2.2 Договору - в строк 15 календарних днів з моменту отримання відповідної партії Товару від Постачальника.
Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до Видаткової накладної № НКРНк-000966 від 18.05.2018 року Постачальник передав покупцю автошини вітчизяні с/г у кількості 1 штука (далі - Товар) на суму 30080,04 грн.
За умовами п. 2.2. Договору Покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити поставлений Товар в строк 15 календарних днів з моменту його отримання від Постачальника.
За Видатковою накладною № НКРНк-000966 від 18.05.2018 року Відповідач зобов'язувався провести розрахунок за поставлений Товар у строк до 03.06 2018 року.
Позивач у позові стверджує, що за період з 19.10.2018 по 14.11.2018 року Відповідачем було частково оплачено вартість поставленого Товару у розмірі - 15 080,04 грн.
Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача складає 15000,00 грн.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15000,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4817,57 грн.
Згідно з п.5.1. Договору у випадку порушення строків оплати Товару Покупець, в першу чергу, сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати та відповідно до статті 625 ЦК України, відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 24 % річних від простроченої суми боргу за весь період прострочення, а потім сплачує суму основного боргу з урахуванням п.2.5. та 2.6. Договору.
Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За змістом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"№543/96-ВР від 22.11.96. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.
Суд згідно калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунок пені та дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 2333,42 грн. та 24% річних в сумі 4460,13 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки п.5.1. договору сторони узгодили розмір річних (24%) - позовні вимоги щодо стягнення річних та інфляційних також підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ст..129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.129, 232-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕИВД" (73000 м. Херсон, вул. Залаегерсег, буд. 4, оф. 5, п/р 26005052216817 у Херсонській філії АТ КБ "Приватбанк", МФО 352479, код ЄДОПОУ 38480524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОЗАПЧАСТИНА" (Юридична адреса: 02088, м. Київ, вул. Першого Травня,1А, п/р 26004010300082 в АТ "МІБ", м. Київ, МФО 380582, код ЄДРПОУ 30722204) основний борг у розмірі 15000,00грн., пеню у розмірі 4817,57грн., інфляційні збитки у розмірі 2333,42грн., двадцять чотири проценти річних у розмірі 4460,13грн. та 1921,00 грн. судового збору.
Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Дата складання повного тексту рішення 03.06.2019 року.
Суддя В.В.Литвинова