18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
28 травня 2019 року м. Черкаси справа № 925/395/18
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:
від прокуратури: Архипенко В.О. - за посвідченням;
від позивача: представник не з'явився;
від відповідача: Насонова Л.В. - адвокат;
розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу:
за позовом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бузівської сільської ради Жашківського район, с. Бузівка, Жашківського району Черкаської області
до фермерського господарства "Калаур", с. Шевченкове, Звенигородського району Черкаської області,
про витребування земельної ділянки
Заступник керівника Уманської місцевої прокуратури звернувся до Господарський суд Черкаської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з позовом до фермерського господарства "Калаур" про витребування із незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у фермерського господарства "Калаур" земельних ділянок, які розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Зеленорізької сільської ради Жашківського району Черкаської області,з урахуванням уточнення позовних вимог, а саме:
- за кадастровим номером НОМЕР_11 площею 4,9314 га;
- за кадастровим номером НОМЕР_3 площею 5,4751 га;
- за кадастровим номером НОМЕР_4 площею 8,1201 га;
- за кадастровим номером НОМЕР_5 площею 1,5110 га;
- за кадастровим номером НОМЕР_6 площею 2,0000 га;
- за кадастровим номером НОМЕР_7 площею 2,0000 га;
- за кадастровим номером НОМЕР_8 площею 2,0000 га;
- за кадастровим номером НОМЕР_9 площею 2,0000 га;
- за кадастровим номером НОМЕР_10 площею 13,1755 га.
В обґрунтування заявлених вимог Прокурор зазначив, що відповідач незаконно використовує вищезазначені земельні ділянки як суборендар, оскільки з часу припинення основного договору оренди землі від 30.08.2013, укладеного між Головним управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_1., вважається і припиненим і договір суборенди від 07.07.2015, укладений між фермерським господарством "Калаур" та ОСОБА_1 . на спірні земельні ділянки.
В позовній заяві заступника керівника Уманської місцевої прокуратури зазначено, що ним пред'явлено даний позов в інтересах держави в особі, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, яке не вжило ніяких заходів по поверненню у володіння держави спірних земельних ділянок, на користування по праву суборенди якими у відповідача припинилися права внаслідок розірвання договору оренди цих же земельних ділянок із ОСОБА_1 за судовим рішенням.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15 листопада 2018 року суддею Чевгузом О.В. справу №925/395/18 прийнято до свого провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.12.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.01.2019.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.01.2019 провадження у справі №925/395/18 було зупинено до завершення розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.12.2018 по справі №925/395/18.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.12.2018 у справі №925/395/18 залишено без задоволення, ухвалу місцевого суду без змін. Справу повернуто до місцевого господарського суду.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.03.2019 провадження у справі №925/395/18 було зупинено до завершення розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги заступника прокурора області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.12.2018 та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі №925/395/18.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2019 касаційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.12.2018 та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі №925/395/18 задоволено, прийнято нове рішення, позивача у справі №925/395/18 - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області замінено на його правонаступника - Бузівську сільську раду Жашківського району.
27.05.2019 до суду від позивача надійшов лист про розгляд справи без його участі, в якому останній також вказав, що позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.
28.05.2019 представник відповідача направив до суду заяву про залишення позову без розгляду, оскільки територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування не є частиною державної влади, останні можуть самостійно вирішувати питання місцевого значення, а тому інтереси територіальної громади та інтереси держави не є тотожними поняттями. Конституція України не покладає на прокуратуру функції представництва інтересів органів місцевого самоврядування, а тому в прокуратури відсутня процесуальна дієздатність здійснювати процесуальні права в інтересах Бузівської сільської ради, в тому числі звертатися із позовом до суду.
В судовому засіданні прокурор проти залишення позову без розгляду заперечив, представник відповідача заяву про залишення позову без розгляду підтримав з підстав та мотивів вказаних в заяві, просив суд залишити позов без розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 28.05.2019 були оголошені вступна та резолютивна частини ухвали суду.
Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, господарський суд дійшов до висновку, що позов прокурора підлягає залишенню без розгляду з огляду на наступне.
Уманською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану виконання судових рішень, ухвалених за позовом прокурора встановлено, що відповідач незаконно використовує спірні земельні ділянки як суборендар, оскільки з часу припинення основного договору оренди землі від 30.08.2013, укладеного між Головним управління Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 . , вважається і припиненим і договір суборенди від 07.07.2015, укладений між фермерським господарством "Калаур" та ОСОБА_1 . на спірні земельні ділянки.
В позовній заяві заступника керівника Уманської місцевої прокуратури зазначено, що ним пред'явлено даний позов в інтересах держави в особі, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, яке не вжило ніяких заходів по поверненню у володіння держави спірних земельних ділянок, на користування по праву суборенди якими у відповідача припинилися права внаслідок розірвання договору оренди цих же земельних ділянок із ОСОБА_1 за судовим рішенням.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2019 позивача у даній справі - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області замінено на його правонаступника - Бузівську сільську раду Жашківського району.
Бузівська сільська рада Жашківського району відповідно до положень ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" є органом місцевого самоврядування. Згідно з положеннями вказаної норми закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи значення поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який як однієї із засад правосуддя, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України.
Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, який набрав чинності з 15.07.2015, визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» містить, зокрема, такі норми:
1. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З викладених вище положень чинного законодавства України випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У даній справі Прокурор порушення інтересів держави обґрунтував тим, що позивач не вжив ніяких заходів по поверненню у володіння держави спірних земельних ділянок, на користування по праву суборенди якими у відповідача припинилися права внаслідок розірвання договору оренди цих же земельних ділянок із ОСОБА_1 за судовим рішенням.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Прокурор визначив Бузівську сільську раду.
Бузівська сільська рада Жашківського району відповідно до положень ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" є органом місцевого самоврядування. Згідно з положеннями вказаної норми закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Відповідно до частиною 2 статті 4 Земельно кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків
В матеріалах справи прокурором зазначено, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад" від 31.01.2018 №60-р, Головним управлінням 05.06.2018 видано наказ №23-2195/14-18-СГ, відповідно до якого право власності на всі земельні ділянки, які є предметом спору, передано Бузівській сільській раді Жашківського району.
Згідно з частинами 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Отже, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування можуть самостійно (незалежно від держави та її органів) вирішувати питання місцевого значення.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов до висновку, що у даному випадку немає передбачених законом виключних підстав для представництва прокурором інтересів держави, а тому й немає підстав для прийняття судом рішення у такому спорі по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
Відсутність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави означає про подання позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, і є підставою для залишення такого позову без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
З зазначених підстав, заява представника фермерського господарства "Калаур" від 28.05.2019 про залишення позову без розгляду підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185, п. 1 ч. 1 ст. 226, ст. ст. 233, 234, 235 ГПК України, суд -
Заяву представника фермерського господарства "Калаур" про залишення позову без розгляду задовольнити.
Позов заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бузівської сільської ради Жашківського район, с. Бузівка, Жашківського району Черкаської області до фермерського господарства "Калаур", с. Шевченкове, Звенигородського району Черкаської області про витребування земельної ділянки залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 235 ГПК України, та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 03.06.2019.
Суддя Чевгуз О.В