Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" червня 2019 р. м. ХарківСправа № 922/1596/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
розглянувши заяву Українсько-Американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" про забезпечення позову (вх. № 13334 від 31 травня 2019 року), у справі
за позовом Українсько-Американське спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Слобожанщина", м. Харків , Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", м. Полтава
про визнання права власності та зобов'язання повернути майно
Позивач, Українсько-Американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до першого відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Слобожанщина", другого відповідача, державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", про: визнання права власності на кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 170.00 тон, яка знаходиться на зберіганні другого відповідача за договором складського зберігання зерна № 25/17-хб від 20 липня 2017 року; зобов'язання другого відповідача повернути кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 170.00 тон.
03 червня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи № 922/1596/19 призначено в порядку загального позовного провадження та почато у справі підготовче провадження з призначенням підготовчого засідання.
31 травня 2019 року позивач через канцелярію суду подав заяву про забезпечення позову (вх. № 13334) у справі № 922/1596/19, відповідно до якої просить суд: передати кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 170.000 тони, що є предметом спору у справі та яка знаходиться на зберіганні державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" на території філії "Хлібна база № 88 за адресою: Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Скороходове, вул. Першотравнева, 9А, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме фермерському господарству "Агрофермер-Плюс" (код ЄДРПОУ 41740545) для зберігання за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, м. Заводське, вул. Ватутіна, 2А.
Обґрунтовуючи дану заяву позивач зазначає про існування договірних правовідносин з другим відповідачем, державним підприємством "Полтавський комбінат хлібопродуктів", а саме 20 липня 2017 року укладено договір складського зберігання зерна № 25/17-хб, відповідно до п. 1.1 якого другий відповідач зобов'язався прийняти, розташувати по сховищам у відповідності з якістю, при необхідності доводити до потрібної кондиції, зберігати і відвантажувати сільськогосподарську продукцію. Відповідно до п. 2.1.1 договору, другий відповідач зобов'язався здійснювати приймання зерна з оформленням відповідних документів (накладних, актів приймання продукції), оформити складські квитанції не пізніше наступного робочого дня з моменту приймання зерна.
14 березня 2019 року за Актом № ХБ-00000084 позивачем, першим відповідачем та другим відповідачем було підтверджено факт передачі права власності від першого відповідача до позивача та приймання другим відповідачем на зберігання 170,00 тон кукурудзи 3 кл., врожаю 2018 року.
На підтвердження укладання цього Акту другим відповідачем було видано складську квитанцію на зерно БА № 220658, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно.
Як вбачається, позивач в заяві про забезпечення позову зазначає, що відповідачі не визнають право власності позивача, а другий відповідач, державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів", не повертає кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 170,00 тон, зі зберігання, про що свідчить лист від 13 травня 2019 року вих. № 123.
З матеріалів заяви також вбачається, що в підтвердження придбання спірного майна позивач надає договір поставки № 0409АГ від 04 вересня 2018 року, укладений між позивачем та першим відповідачем, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого перший відповідач зобов'язується передати у власність позивача кукурудзу, врожаю 2018 року. Згідно п. 3.3 договору, товар вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних. В той же час, умовами договору поставки визначено, що базисом поставки є EXW (франко-елеватор) відповідно до Інкотермс 2010 - філія "Хлібна база №88" ДП «Полтавське КХП», Полтавська обл., Чутівський р-н, смт. Скороходове, вул. Першотравнева, 9а. Термін EXW (франко-елеватор) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця в названому місці зберігання.
На виконання умов цього договору, перший відповідач здійснив поставку кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року, про що свідчить видаткова накладна № РН-0000012 від 14 березня 2019 року на поставку 170.00 тон.
05 квітня 2019 року позивач листом звертався до другого відповідача, з проханням відвантажити в залізничні вагони кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року, в кількості 170-00 тон, ТОВ "МГ ТЕК". Втім, другим відповідачем відповіді на даний лист не надано, кукурудзу не відвантажено.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову у даній справі позивач зазначає, зокрема, про те, що з листа ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" № 123 від 13 травня 2019 року позивачу стало відомо, що в результаті інвентаризації активів ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", після зміни керівництва, виявилися велика недостача зерна, яке зберігалося підприємством ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", що ставить під сумнів належне виконання в подальшому рішення щодо визнання права власності та зобов'язання ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" передати належне майно позивачу.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору.
Згідно ч. 1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При розгляді заяви про забезпечення позову потрібно враховувати положення міжнародного договору, а саме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що передбачає право на справедливий суд.
Під терміном справедливий судовий розгляд розуміється у тому числі забезпечення реального виконання рішення, на що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав - членів Ради Європи. Обов'язок забезпечення механізмів реалізації права на справедливий суд покладено на держави-учасниці Конвенції. Одним з механізмів забезпечення реального виконання можливого рішення суду є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 27.07.2004, прийнятому в справі "Ромашов проти України, п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків; таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Також, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту": кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, предмету спору та обставини справи, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зникнення або зменшення майна (сільськогосподарської продукції), яка знаходиться на даний час у другого відповідача за кількістю на момент виконання рішення.
Як вбачається, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом передачі на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме фермерському господарству "Агрофермер-Плюс" (код ЄДРПОУ 41740545) для зберігання за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, м. Заводське, вул. Ватутіна, 2А кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 170.000 тони, що є предметом спору по справі та яке знаходиться на зберіганні державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" на території філії "Хлібна база № 88) за адресою: Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Скороходове, вул. Першотравнева, 9А.
В даному випадку обраний заявником спосіб забезпечення позову відповідає приписам ст. 137 ГПК України.
Отже, суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, враховуючи, що предметом позову є повернення майна та визнання права власності, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраного заявником заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зникнення або зменшення кукурудзи 3 класу із зернових складів.
Фактом підтвердження зберігання другим відповідачем на території філії "Хлібна база № 88" кукурудзи є також акти надання послуг зберігання за договором 25/17-хб від 20 липня 2018 року за листопад, грудень 2018 та січень, лютий 2019 року.
З аналізу п. 7 ч.1 ст. 137 ГПК України вбачається, що позов забезпечується передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору. В даному випадку, заявником Українсько-Американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" зазначено в якості сторонньої особи фермерське господарство "Агрофермер-Плюс" та в якості доказу надано Витяг з ЄДР щодо ФГ "Агрофермер-Плюс".
Відповідно до Витягу з ЄДР щодо ФГ "Агрофермер-Плюс" можна зазначити, що вказане підприємство не є пов'язаним з позивачем або іншим учасником справи, що свідчить про те, що воно не має інтересу в результаті розгляду справи. Крім того, договірні стосунки у позивача щодо спірного майна виникли з іншими особами, що також свідчить про те, що ФГ "Агрофермер-Плюс" не має інтересу в результаті вирішення даного спору.
Щодо можливості зберігання 170,00 тонн., то суд приймає до уваги , що ФГ "Агрофермер-Плюс" листом № 3 від 22 травня 2019 року повідомило позивача про те, що ФГ "Агрофермер-Плюс" надає згоду на зберігання кукурудзи 3 класу в кількості 170,00 тони у відповідності до вимог ДСТУ. Також з витягу з ЄДР щодо ФГ "Агрофермер-Плюс" вбачається, що одним в видів діяльності є післяурожайна діяльність, складське господарство та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Крім того в підтвердження можливості зберігання кукурудзи 3 класу в кількості 170,00 тони надано договір оренди від 06 травня 2019 року за № 06/05/2019 року (термін дії до 31 травня 2020 року, площа приміщення 2 433,5 кв.м. за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, м. Заводське, вул. Ватутіна, 2А).
З огляду на викладене та оцінюючи подані заявником докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову, та встановивши в сукупності обставини, на які посилається заявник, як на підставу своїх вимог та з урахуванням наявності у матеріалах справи гарантійного листа Фермерського господарства "Агрофермер-Плюс" про готовність прийняття на зберігання кукурудзи 3-го класу у кількості 170,00 тон, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову піддягає задоволенню.
При цьому суд зазначає, що оскільки позивач просить передати належне йому майно на зберігання іншому зберігачу, то такі заходи забезпечення позову не є перешкодою у здійсненні відповідачами господарської діяльності, отримання доходів та відповідні заходи забезпечують збереження балансу інтересів сторін, узгоджуються із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Більш того, як вбачається з безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що наявний в матеріалах справи, видами діяльності державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" є: - Код КВЕД 10.61 Виробництво борошномельно-круп'яної промисловості (основний); - Код КВЕД 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; - Код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; - Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; - Код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; - Код КВЕД 52.10 Складське господарство.
Таким чином, враховуючи широкий спектр видів господарської діяльності, які зазначені в Єдиному державному реєстрі другого відповідача (державне підприємство "Полтавський комбінат Хлібопродуктів"), останній не обмежується внаслідок вжиття заходів забезпечення позову.
Заявником у поданій заяві зазначається пропозиція зустрічного забезпечення шляхом накладення арешту на спірне майно після його передачі на зберігання Фермерському господарству "Агрофермер-плюс". Проте, в даному випадку, суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні.
До того ж слід зазначити, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 13, 74, 75, 76, 79, 136, 138-140, 234, 235, 255-257 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Українсько-Американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" (код 20023279) про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом передачі на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме фермерському господарству "Агрофермер-Плюс" (код ЄДРПОУ 41740545) для зберігання за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, м. Заводське, вул. Ватутіна, 2А кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 170,00 тони, що є предметом спору по справі та яке знаходиться на зберіганні у державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" на території філії "Хлібна база № 88" за адресою: Полтавська область, Чутівський район, смт. Скороходове, вул. Першотравнева, 9А.
Зобов'язати Українсько-Американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" (код ЄДРПОУ 20023279) надати суду докази виконання цієї ухвали.
Вказана ухвала є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її прийняття, тобто з 03 червня 2019 року, і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення цієї ухвали до виконання - до 04 червня 2022 року.
Стягувачем за даною ухвалою є: Українсько-Американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" (61058, Харківська обл., м. Харків, вул. Іванівська, буд. 1, к. 501, код ЄДРПОУ 20023279).
Боржником за даною ухвалою є: Державне підприємство "Полтавський Комбінат Хлібопродуктів" (36022, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 69, код ЄДРПОУ 00952166)
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання ухвали суддею, відповідно до ст.ст. 255-257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвалу постановляє суддя Калініченко Наталія Вадимівна.
Повний текс ухвали складено 03 червня 2019 року.
Суддя Н.В. Калініченко