ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
03 червня 2019 року Справа № 923/498/18
Суддя Господарського суду Херсонської області Литвинова В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" про відвід судді Закуріна М.К. (вх.№ 2/1272/19 від 31.05.2019), у справі
за позовом Національного банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС"
про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки
без повідомлення (виклику) сторін
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.06.2018 порушено провадження у справі за правилами загального провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.06.2018 дана справа перебувала у провадженні судді Павленко Н.А.
29.03.2019 у справі здійснений повторний автоматизований розподіл у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Павленко Н.А., за результатами якого відповідно до протоколу від 29.03.2019 суддею визначено Закуріна М.К., яким ухвалою суду від 02.04.2019 справа прийнята до власного провадження.
У той же день судом відповідною ухвалою повернута відповідачу його зустрічна позовна заява з підстав її подання у строк, який не відповідає положенням статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
Поряд з цим, під час підготовчого засідання 31.05.2019 представником відповідача Ляшенком І.А. подана заява про відвід судді.
Так, на думку заявника, суддя є упередженим до відповідача, а тому підлягає відводу, оскільки:
1) не зупинив провадження у справі до вирішення його апеляційної скарги на ухвалу суду від 02.04.2019 про повернення зустрічної позовної заяви, чим знехтував правами відповідача щодо зупинення провадження,
2) позивач та третя особа є державними установами та діють в інтересах держави, а тому суддя, як представник державної влади, своїми діями підтримує їх усупереч принципу рівності сторін.
Згідно частин другої та третьої статті 39 ГПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 31.05.2019 провадження по справі № 923/498/18 зупинено. Справу № 923/498/18 передано для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Господарського суду Херсонської області Литвинову В.В. для розгляду заяви про відвід судді Закуріна М.К. від розгляду справи № 923/498/18.
Відповідно до частини сьомої та восьмої статті 39 ГПК України, питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" про відвід судді Закуріна М.К., суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.
За приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ч.ч.1-3, 7-8,11 ст.39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення у справах "Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення у справі "Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).
У рішенні в справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об'єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Білуха проти України", пункт 52).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
За приписами статті 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст.9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 09.11.2006 зазначено: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Обставини щодо відводу, на які посилається заявник в заяві про відвід, є процесуальними діями судді при розгляді справи № 923/498/18, не є тими підставами, які передбачені ст.35 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких можна дійти висновку про порушення основних принципів господарського судочинства. '
Крім того, суд зазначає, що заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також незгода з процесуальними рішеннями судді, наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи чи на процесуальні рішення прийнятті суддею, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ не можуть бути підставами для відводу судді.
Означене передбачено ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, не може бути підставою для відводу.
Окрім того, в порушення приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) заявником не надано доказів необ'єктивності та упередженості в діях судді Закуріна М.К.
Відсутність таких доказів унеможливлює висновок про те, що такі побоювання є об'єктивно обґрунтованими, а не власними суб'єктивними припущеннями заявника.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" про відвід судді Закуріна М.К. від розгляду справи № 923/498/18.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статями 35-36, 38, 39, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" про відвід судді Закуріна М.К. (вх.№ 2/1272/19 від 31.05.2019) відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 03.06.2019
Суддя В.В.Литвинова