Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про забезпечення позову
"03" червня 2019 р. м. ХарківСправа № 922/1595/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
(без участі представників сторін)
розглянувши заяву ТОВ "КАІС АГРО" про забезпечення позову вх. №13333 від 31.05.2019 року по справі
за позовом ТОВ "КАІС АГРО", м. Харків (код ЄДРПОУ 35071227, місцезнаходження: вул. Іванівська, буд. 1, офіс 402, м. Харків, 61058)
до ТОВ "Агро-Слобожанщина", м. Харків (код ЄДРПОУ 42118279, місцезнаходження: проспект Незалежності, буд. 10, м. Харків, 61022) , Українсько-американське СП у формі ТОВ "КАІС", м. Харків (код ЄДРПОУ 20023279, місцезнаходження: вул. Іванівська, буд. 1, к. 501, м. Харків, 61058) , ДП "Полтавський комбінат хлібопроуктів" , м. Полтава (код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 69, м. Полтава, 36022)
про визнання права власності та повернення майна
Позивач, ТОВ «КАІС АГРО» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Агро-Слобожанщина» , Українсько- Амеріканське спільне підприємство у формі ТОВ «Каіс» та ДП «Полтавський Комбінат Хлібопродуктів» про визнання права власності на кукурдзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 3 512, 96 тон, яка знаходиться на зберіганні у Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» на підставі договору складського зберігання №78/18-хб від 23.10.2018 року. Крім того позивачем заявлено вимогу про зобов'язання Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» повернути позивачу, ТОВ «КАІС АГРО» кукурдзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 3 512, 96 тон. Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.
31.05.2019 року позивач ТОВ «КАІС АГРО» через канцеляію Господарського суду Харківської області подав заяву про забезпечення позову у справі №922/1595/19, згідно якої останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: передачі на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме Фермерському господарству «Агрофермер-Плюс» (код ЄДРПОУ 41740545) для зберігання за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, м. Заводське, вул. Ватутіна, 2А. кукурдзи 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 3 512, 96 тони (з яких 726.250 тон знаходиться у вагонах №/№ 95646048, 95346177, 95041448, 95792206, 95328647, 95359345, 95682332, 95680047, 95677829, 95828943, 95669347), що є предметом спору по справі та яке знаходиться на зберіганні Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» на території Філії «Хлібна база № 88» за адресою: Полтавська область, Чутівський район, смт. Скороходове, вул. Першотравнева, 9А.
Обґрунтовуючи дану заяву позивач ТОВ «КАІС АГРО» зазначає про існування договірних правовідносин з відповідачем 3 Державним підприємством «Полтавський комбінат хлібопродуктів», а саме 23.10.2018 року було укладено Договір складського зберігання зерна № 78/18-хб, відповідно до п. 1.1 якого, відповідач 3 зобов'язався приймати, розташовувати по сховищам, зберігати і відвантажувати сільськогосподарську продукцію. Відповідно до п. 2.1.1 Договору, відповідач 3 зобов'язався здійснювати приймання зерна з оформленням відповідних документів (накладних, актів приймання продукції), оформити складські квитанції протягом однієї доби з моменту приймання зерна. Даний договір діє до 3,0.05.2019 року.
25 жовтня 2018 року за Актом № ХБ-00000018, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 410, 14 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220134, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно. 30 жовтня 2018 року за Актом № ХБ-00000020, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 215, 64 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220175, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно. 15 листопада 2018 року за Актом № ХБ-00000042, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 249, 97 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220345, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно. 19 листопада 2018 року за Актом № ХБ-00000043, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 256, 74 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220348, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно. 27 листопада 2018 року за Актом № ХБ-00000046, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 257, 04 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220360, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно. 30 листопада 2018 року за Актом № ХБ-00000048, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 252, 06 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220365, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно. 12 грудня 2018 року за Актом № ХБ-00000053, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 252, 05 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220368, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно. 09 січня 2019 року за Актом № ХБ-00000073, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 510, 44 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220387, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно. Як вбачається з матеріалів заяви вищезазначені складські квитанції відповідно до витягів з реєстру погашені, оскільки кукурудзу 3-го класу 2018 року врожаю було передано ТОВ «КАІС АГРО» в заставу Акціонерному Товариству «Перший Український міжнародний Банк» на підставі подвійних складських свідоцтв, а саме : подвійне складське свідоцтво (заставне свідоцтво) АБ № 036687 від 19.12.2018 року вага - 700000 кг, яке було зареєстровано, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно, в графі стан зазначено зареєстровано; подвійне складське свідоцтво (заставне свідоцтво) АБ № 036686 від 19.12.2018 року вага - 500000 кг, яке було зареєстровано, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно, в графі стан зазначено зареєстровано; подвійне складське свідоцтво (заставне свідоцтво) АБ № 036685 від 19.12.2018 року вага - 500000 кг, яке було зареєстровано, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно, в графі стан зазначено зареєстровано; подвійне складське свідоцтво (заставне свідоцтво) АБ № 036688 від 11.02.2019 року вага - 704080 кг, яке було зареєстровано, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно, в графі стан зазначено зареєстровано. Як зазначає заявник та вбачається з матеріалів заяви, Акціонерне Товариство «Перший Український міжнародний Банк» повідомило Державне підприємство «Полтавський комбінат хлібопродуктів» про припинення договорів застави та виведення товарів з обороту за наступними складськими документами: заставне свідоцтво АБ №036685 від 19.12.2018 року, заставне свідоцтво АБ №036686 від 19.12.2018 року, заставне свідоцтво АБ №036687 від 19.12.2018 року, заставне свідоцтво АБ №036688 від 11.02.2019 року ( лист від 21.03.2019 року №КНО-53.1.4/230, лист від 30.05.2019 року № КНО-53.1.4/406 та повідомленням про виконання зобов'язань від 30.05.2019 року №КНО-53.1.4/405).
22 лютого 2019 року за Актом № ХБ-00000080, позивачем, відповідачем 2 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 2 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 658, 72 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220432, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно, в графі стан зазначено зареєстровано. 26 лютого 2019 року за Актом № ХБ-00000081, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 512, 62 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220435, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно, в графі стан зазначено зареєстровано. 14 березня 2019 року за Актом № ХБ-00000083, позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 3 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача 1 до позивача та приймання відповідачем 3 на зберігання 332, 24 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року. На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем 3 було видано Складську квитанцію БА № 220657, яка була зареєстрована, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно, в графі стан зазначено зареєстровано.
Як вбачається, позивач в заяві про забезпечення позову зазначає, що відповідачі не визнають право власності позивача, а відповідач 3 Державне підприємство «Полтавський комбінат хлібопродуктів» не повертає кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 3 512, 96 тон, зі зберігання, про що свідчить лист від 04.05.2019 року вих. №117.
З матеріалів заяви також вбачається, що в підтвердження придбання спірного майна останній надає договір поставки № 1209АГ від 12 вересня 2018 року укладений між позивачем та відповідачем 1, відповідно до п. 1.1 якого відповідач 1 зобов'язується передати у власність позивача кукурудзу, врожаю 2018 року. Згідно п. 3.3 Договору, товар вважається поставленим з моменту підписання Сторонами видаткових накладних. В той же час, умовами Договору поставки визначено, що базисом поставки є EXW (франко-елеватор) відповідно до Інкотермс 2010 - Філія «Хлібна база №88» ДП «Полтавське КХП», Полтавська обл., Чутівський р-н, смт. Скороходове, вул. Першотравнева, 9а. Термін EXW (франко-елеватор) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця в названому місці зберігання.
На виконання умов цього Договору, відповідач № 1 здійснив поставку кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року, про що свідчать наступні видаткові накладні:№ РН-0000029 від 25 жовтня 2018 року на поставку 199.980 тон. № РН-0000030 від 25 жовтня 2018 року на поставку 210.160 тон. № РН-0000032 від 30 жовтня 2018 року на поставку 215.640 тон. № РН-0000039 від 15 листопада 2018 року на поставку 249,970 тон. № РН-0000040 від 19 листопада 2018 року на поставку 256,740 тон. № РН-0000043 від 27 листопада 2018 року на поставку 257.040 тон. № РН-0000045 від 30 листопада 2018 року на поставку 252,060 тон. № РН-0000046 від 12 грудня 2018 року на поставку 252,050 тон. № РН-0000001 від 09 січня 2019 року на поставку 510,440 тон. № РН-0000008 від 26 лютого 2019 року на поставку 512,620 тон. № РН-0000013 від 14 березня 2019 року на поставку 130,700 тон. № РН-0000014 від 14 березня 2019 року на поставку 201,540 тон. Всього 3248,94 тони.
Крім того в якості доказу придбання кукурудзи, врожаю 2018 року того, позивачем надано договір поставки № 0509КА від 05 вересня 2018 року укладений між позивачем та відповідачем 2, відповідно до п. 1.1 якого відповідач 2 зобов'язується передати у власність позивача кукурудзу, врожаю 2018 року. Умовами Договору поставки визначено, що базисом поставки є EXW (франко-елеватор) відповідно до Інкотермс 2010 - Філія «Хлібна база №88» Полтавська обл., Чутівський р-н, смт. Скороходове, вул. Першотравнева, 9а. На виконання умов цього Договору, відповідач № 2 здійснив поставку кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року, про що свідчать видаткова накладна № 35 від 22 лютого 2019 року на поставку 658.72 тон. Таким чином, відповідач № 2 в договірному обсязі виконав свої зобов'язання щодо поставки кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року розміром 658,72 тон.
Як вбачається з матеріалів заяви позивач звертався до відповідача 3 Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» з листами щодо відвантаження кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року, які відповідач частково задовольнив, а саме позивачем було отримано зі зберігання 394,70 тон., про що свідчить Накладна від 25.02.2019 р., щодо відвантаження 129,200 тон, Накладна від 19.03.2019 р., щодо відвантаження 134,250 тон та Накладна від 19.03.2019 р., щодо відвантаження 131,250 тон.
В подальшому 18 березня 2019 року Листом № 88, позивач звернувся до відповідача 3, з проханням відвантажити у залізничні вагони кукурдзу 3 класу врожаю 2018 року в кількості 2100, 00 тони., експедитором було зазначено ТОВ «МГ ТЕК». 22 березня 2019 року ТОВ «МГ ТЕК» звернувся до відповідача 3 Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» з листом, в якому також просив відвантажити кукурдзу 3 класу врожаю 2018 року в кількості 2100, 00 тони. 04 квітня 2019 року ТОВ «МГ ТЕК» подав на територію відповідача 3 - 15 вагонів під номерами 95359345, 95682332, 95828943, 95346177, 95328647, 95646048, 95792206, 95041448, 95680047, 95677829, 58563461, 95758579, 95620464, 95631859, 95669347 для завантаження зерна позивача. 04 травня 2019 року ТОВ «МГ ТЕК» отримало від відповідача 3 листа № 117, в якому відповідач 3 повідомив ТОВ «МГ ТЕК» про те, що зерно, яке знаходиться у вказаних вагонах не є власністю позивача, оскільки ТОВ «Агро-слобожанщина» відсутнє у базі 1С відповідача 3, щодо зерна було виявлено деякі невідповідності. 07 травня 2019 року представники позивача та ТОВ «МГ ТЕК» знову намагалися відвантажити зерно в кількості 1776, 640 тон та 332, 240 тон відповідно, про що свідчить лист № 07/05 від 07 травня 2019 року та лист ТОВ «МГ ТЕК» № 67/05-2019 від 07 травня 2019 року. 05.04.2019 року ТОВ «КАІС АГРО» знову звернулось до Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» з листом №106, в якому також просило відвантажити кукурдзу 3 класу врожаю 2018 року в кількості 3512,96 тонн.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову у даній справі позивач зазначає, зокрема, про те, що з Листа ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" № 123 від 13.05.2019 року позивачу стало відомо, що в результаті інвентаризації активів ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" після зміни керівництва, виявилися велика недостача зерна, яке зберігалося підприємством ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", що ставить під сумнів належне виконання в подальшому рішення щодо визнання права власності та зобов'язання ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" передати належне майно позивачу.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору.
Згідно ч. 1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При розгляді заяви про забезпечення позову потрібно враховувати положення міжнародного договору, а саме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що передбачає право на справедливий суд.
Під терміном справедливий судовий розгляд розуміється у тому числі забезпечення реального виконання рішення, на що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав - членів Ради Європи. Обов'язок забезпечення механізмів реалізації права на справедливий суд покладено на держави-учасниці Конвенції. Одним з механізмів забезпечення реального виконання можливого рішення суду є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 27.07.2004, прийнятому в справі "Ромашов проти України, п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків; таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Також, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту": кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, предмету спору та обставини справи, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зникнення або зменшення майна (сільськогосподарської продукції), яка знаходиться на даний час у відповідача 3 за кількістю на момент виконання рішення.
Як вбачається заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом передачі на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме Фермерському господарству «Агрофермер-Плюс» (код ЄДРПОУ 41740545) для зберігання за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, м. Заводське, вул. Ватутіна, 2А кукурдзи 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 3 512, 96 тони (з яких 726.250 тон знаходиться у вагонах №/№ 95646048, 95346177, 95041448, 95792206, 95328647, 95359345, 95682332, 95680047, 95677829, 95828943, 95669347), що є предметом спору по справі та яке знаходиться на зберіганні Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» на території Філії «Хлібна база № 88» за адресою: Полтавська область, Чутівський район, смт. Скороходове, вул. Першотравнева, 9А.
В даному випадку обраний заявником спосіб забезпечення позову відповідає приписам ст. 137 ГПК України.
Отже, суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, враховуючи, що предметом позову є повернення майна та визнання права власності, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраного заявником заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зникнення або зменшення кукурудзи 3 класу із зернових складів.
Фактом підтвердження зберігання відповідачем 3 Державним підприємством «Полтавський комбінат хлібопродуктів» на території Філії «Хлібна база № 88» кукурудзи є також акти надання послуг зберігання за договором 78/18-хб від 23.10.2018 року за жовтень, листопад, грудень 2018 року та січень, лютий 2019 року.
В підтвердження того, що частина кукурудзи завантажена у вагони (726.250) тон №/№ 95646048, 95346177, 95041448, 95792206, 95328647, 95359345, 95682332, 95680047, 95677829, 95828943, 95669347, останнім надано листування, договір з перевізником №05-1 від 15.08.2018 року, який укладено ТОВ «КАІС АГРО» з ТОВ «МГ ТЕК» та додаткову угоду до договору №50 від 01.04.2019 року, накладну від 23.04.2019 року, відомість вагонів, відомість плати за користування вагонами. Крім того, як вбачається, сам відповідач ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" підтверджує у своєму листі №117 від 04.05.2019, який адресовано перевізнику ТОВ «МГ ТЕК» факт завантаження 11 вищезазначених вагонів кукурудзи.
З аналізу п.7 ч.1 ст. 137 ГПК України вбачається, що позов забезпечується передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору. В даному випадку, заявником ТОВ «Каіс Агро» зазначено в якості сторонньої особи Фермерське господарство «Агрофермер-Плюс» та в якості доказу надано Витяг з ЄДР щодо ФГ «Агрофермер-Плюс».
Відповідно до Витягу з ЄДР щодо ФГ «Агрофермер-Плюс» можна зазначити, що вказане підприємство не є пов'язаним з позивачем або іншим учасником справи, що свідчить про те, що він не має інтересу в результаті розгляду справи. Крім того договірні стосунки у позивача щодо спірного майна виникли з іншими особами, що також свідчить про те, що ФГ «Агрофермер-Плюс» не має інтересу в результаті вирішення даного спору.
Щодо можливості зберігання 3512,96 тонн, то суд приймає до уваги , що ФГ «Агрофермер-Плюс» листами №4 від 22 травня 2019 року та 4-1 від 22.05.2019 року повідомило позивача про те, що ФГ «Агрофермер-Плюс» надало згоду на зберігання кукурудзи 3 класу в кількості 3 512, 96 тони у відповідності до вимог ДСТУ. Також з витягу з ЄДР щодо ФГ «Агрофермер-Плюс» вбачається, що одним в видів діяльності є складське господарство та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Крім того в підтвердження можливості зберігання кукурудзи 3 класу в кількості 3 512, 96 тони надано останнім договір оренди від 06.05.2019 року №06/05/2019 року термін дії до 31.05.2020 року площа приміщення 2433,5 кв.м. за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, м. Заводське, вул. Ватутіна, 2А.
З огляду на викладене, та оцінюючи подані заявником докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову, та встановивши в сукупності обставини, на які посилається заявник як на підставу своїх вимог та з урахуванням наявності у матеріалах справи гарантійного листа Фермерського господарства «Агрофермер-Плюс» про готовність прийняття на зберігання кукурудзи 3-го класу у кількості 3512,96 тон, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.
При цьому суд зазначає, що оскільки позивач просить передати належне йому майно на зберігання іншому зберігачу, то такі заходи забезпечення позову не є перешкодою у здійсненні відповідачами господарської діяльності , отримання доходів та відповідні заходи забезпечують збереження балансу інтересів сторін, узгоджуються із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Заявником у поданій заяві зазначається пропозиція зустрічного забезпечення шляхом накладання арешту на спірне майно після його передачі на зберігання Фермерському господарству «Агрофермер-Плюс». Проте, в даному випадку, суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні.
До того ж слід зазначити, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 13,74,75,76,79, 136, 138-140, 234, 235,255-257 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАІС АГРО" (код 35071227) про забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом передачі на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме Фермерському господарству «Агрофермер-Плюс» (код ЄДРПОУ 41740545) для зберігання за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, м. Заводське, вул. Ватутіна, 2А кукурдзи 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 3 512, 96 тони (з яких 726.250 тон знаходиться у вагонах №/№ 95646048, 95346177, 95041448, 95792206, 95328647, 95359345, 95682332, 95680047, 95677829, 95828943, 95669347), що є предметом спору по справі та яке знаходиться на зберіганні у Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» на території Філії «Хлібна база № 88» за адресою: Полтавська область, Чутівський район, смт. Скороходове, вул. Першотравнева, 9А.
3.Зобов'язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАІС АГРО" (код 35071227) надати суду докази виконання цієї Ухвали.
4. Вказана ухвала є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її прийняття, тобто з 03.06.2019, і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
5. Строк пред'явлення цієї ухвали до виконання - до 04.06.2022.
6.Стягувачем за даною ухвалою є: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАІС АГРО" (код 35071227, 61058, Харківська обл., місто Харків, вул. Іванівська, будинок 1, офіс 402).
7.Боржником за даною ухвалою є: ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» (код 00952166, 36022, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ НЕБЕСНОЇ СОТНІ, будинок 69).
Ухвала підлягає оскарженню, в порядку, передбаченому ст.ст. 255-256 ГПК України.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалу постановляє суддя Добреля Наталя Сегріївна.
Ухвалу підписано 03.06.2019 року.
Суддя Н.С. Добреля