Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1210/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд.99 А-3, ідентифікаційний код 31236795) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 46082,49 грн.
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явився;
відповідача - Коваленко А.О., довіреність №3251 від 20.12.2018р.;
3-ї особи - не з'явився;
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" страхового відшкодування в розмірі 46082,49 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ним виплачено страхувальнику - ОСОБА_8 страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 021192/4610/0000089 від 06.12.2017, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля BMW Х3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого позивач набув права зворотньої вимоги до відповідача у сумі страхового відшкодування, проте відповідач не сплатив позивачу страхове відшкодування, внаслідок чого заборгованість відповідача становить 46082,49 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.05.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1210/19. Клопотання позивача про розгляд справи №922/1210/19 в порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Справу №922/1210/19 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено судом на "28" травня 2019 р. о 14:40.
Також, вказаною ухвалою суду судом залучено до участі у розгляді справи у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Зобов'язано позивача не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі направити третій особі копії позовної заяви з додатками листом з описом вкладення, а докази такого направлення надати суду. Встановлено відповідачеві, згідно статті 251 ГПК України, строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення цієї ухвали. Встановлено відповідачеві строк для надання заперечень протягом 3-х днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк на подання відповіді на відзив - три дні з дня отримання відзиву на позов. Встановлено 3-й особі строк на подання пояснення щодо позову - 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Встановлено 3-й особі строк на подання пояснення щодо відзиву протягом 10 днів з дня його отримання.
Позивачем у справі 13.05.2019р. надано докази відправлення третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 копії позовної заяви з додатками згідно супровідного листа за вх.№11493, які судом прийняті та долучені до матеріалів справи.
20.05.2019р. до господарського суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву. Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі від 02.05.2019р., що була направлена на адресу відповідача, остання була вручена представнику відповідача 06.05.2019р., отже строк на подання відзиву на позовну заяву спливає 21.05.2019р. До відзиву на позовну заяву відповідачем надані докази направлення відзиву на адресу позивача у справі згідно вимог п.2 ч. 6 ст. 165 ГПК України.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що при укладанні договору обов'язкового страхування - полісу АК/8520371, ОСОБА_3 , який є пенсіонером та власником забезпеченого транспортного засобу ЗАЗ Forza була надана знижка в розмірі 50 відсотків від страхового платежу згідно п.13.2. ст. 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Проте, в момент ДТП за участю вказаного забезпеченого транспортного засобу керувала особа, що визнана винним у його скоєнні - ОСОБА_1 , отже особа, яка не є власником вищезазначеного транспортного засобу та не є особою, яка належить до визначених у п.13.2. ст. 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" категорій громадян, а тому відповідач вважає, що підстав для задоволення даного позову не має та просить у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем подано відзив на позовну заяву у строк встановлений судом та додано докази направлення відзиву на позовну заяву, судом прийнято відзив на позовну заяву до розгляду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про відкриття провадження у справі від 02.05.2019р. повноважному представнику позивача 06.05.2019р.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області 15 травня 2019 року повернулась ухвала від 02 травня 2019 року про відкриття провадження у справі №922/1210/19, яка була направлена на адресу третьої особи відповідача: м. Харків, проспект Перемоги, б. 72, кв. 310, з відміткою пошти: інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки що пересилання поштового відправлення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
06.12.2017 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (ПрАТ "CK "УНІКА", позивач) та Вовченко Євгенією Миколаївною був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 021192/4610/0000089 (далі по тексту - договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу BMW Х3, державний номерний знак НОМЕР_1 (далі по тексту - застрахований автомобіль).
27.03.2018 у м. Харків на пр. Московському, 5 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_8 та транспортного засобу ЗАЗ Forza, державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 .
У постанові Київського районного суду м. Харкова від 03.05.2018 по справі № 640/5850/18, судом встановлено, що зазначена дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху.
Відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бавария Моторс" № 435 від 04.04.2018, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 69 485,71 грн.
Згідно Звіту ФОП Шаповалов В. І. №707/18 вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу склала 71 809,45 грн. Вартість відновлюваного ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин належних заміні автомобіля складає 46082,49 грн.
На виконання умов договору страхування ПрАТ "СК "УНІКА" здійснило виплату страхових відшкодувань 18.06.2018 в сумі 64360,71 грн. на рахунок СТО - ТОВ "Баварія Моторс", з урахуванням встановленої п.1.2. договору франшизи в розмірі 0,50 % від страхової суми, але не менше 50 Євро.
Як зазначає позивач, до ПрАТ "СК "УНІКА" перейшло право на отримання від ОСОБА_1 , як винуватця ДТП, компенсації шкоди завданої власнику застрахованого автомобіля.
Проте, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , який є власником автомобільного засобу: ЗАЗ Forza, державний номерний знак НОМЕР_3 , водія якої: ОСОБА_1 визнано винуватцем ДТП за постановою Київського районного суду м. Харкова від 03.05.2018 по справі № 640/5850/18 застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "Міжнародна Страхова Компанія" (відповідач), згідно з полісом АК / 8520371 (ліміт за шкоду майну 100 000,00 грн., франшиза нуль грн.), що підтверджується відомостями з Централізованої бази МТСБУ та довідкою про дорожньо-транспортну пригоду.
05.07.2018 за вих. № 5189 ПрАТ "СК "УНІКА" звернулось до ТДВ "Міжнародна Страхова Компанія" з заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 64360,71 грн.
15.11.2018 року ПрАТ "СК "УНІКА" отримало від Відповідача відмову у здійсненні відшкодування.
Відмову мотивовано тим, що при укладенні договору обов'язкового страхування - полісу АК / 8520371, ОСОБА_3 , який є пенсіонером та власником забезпеченого транспортного засобу ЗАЗ Forza була надана знижка у розмірі 50 відсотків від страхового платежу.
Відповідно п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дана знижка надається особі за умови особистого керування ним транспортним засобом. ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, отже на думку відповідача оскільки транспортним засобом безпосередньо керувала особа, що не є власником забезпеченого транспортного засобу, та не є особою, яка належить до визначених у п. 13.2 ст.13 вказаного Закону категорій громадян, у відповідача відсутні підстави для вішкодування позивачу вказаної шкоди.
Також, відповідач вважає, що відповідальність ОСОБА_1 не застрахована згідно з полісом серії АК / 8520371, а тому він не повинен відшкодовувати позивачу шкоду.
Позиція викладена у відмові позивачу у відшкодуванні підтримана відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Як зазначає позивач, у позовній заяві доводи відповідача, що викладені у відмові позивачу у відшкодуванні спростовуються положеннями ст. 6, п.п. 1.4., 1.7. ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та особами відповідальність яких застрахована за договором страхування є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом і таке володіння забезпеченим транспортним засобом є правомірним, якщо інше не встановлене законом чи рішенням суду. Вказані обставини стали підставою для звернення з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Частиною першою статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів.
Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.
Як вбачається із матеріалів справи, грошові кошти в розмірі 64360,71 грн. були перераховані ПрАТ "СК "УНІКА" на користь ТОВ "Баварія Моторс" згідно платіжного доручення № 028354 від 18.06.2018, отже до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в межах цієї суми.
За приписами пункту 5.3. Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 № 566, інформація, отримана з бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - МТСБУ), використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння ДТП та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.
За даними ЦБД МТСБУ цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ЗАЗ Forza, Державний номерний знак НОМЕР_4 ОСОБА_3 на момент настання події була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Міжнародна Страхова Компанія" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК / 8520371, що також зафіксовано у довідці про дорожньо- транспортну пригоду № 3018087458469067 від 27.03.2018р.
Як зазначає позивач, він звертався до відповідача з відповідною претензією про відшкодування збитків (страхового відшкодування в порядку регресу), проте відповідач відмовив у її задоволенні, посилаючи на те, що поліс №АК / 8520371 було укладено з власником автомобіля зі знижкою 50% як пенсіонеру, а на момент скоєння ДТП за кермом була інша особа - ОСОБА_1 , відповідальність якого не була застрахована полісом.
Згідно з частиною 2 статті 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено приписами частини третьої статті 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон) якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Однак, спеціальні норми Закону обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Положеннями статті 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
При цьому, суд не приймає заперечення відповідача щодо надання 50% знижки власнику транспортного засобу на оплату страхового платежу як пенсіонеру та відсутності підстав для задоволення позову, оскільки це лише знижка з внесення страхового платежу, а в даному випадку суд приймає до уваги наявність Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК / 8520371, яким застрахований транспортний засіб ЗАЗ Forza, державний номерний знак НОМЕР_3 на момент настання страхової події.
Посилання відповідача на те, що ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а саме з вини особи, яка не є власником забезпеченого транспортного засобу та відповідальність якої не була застрахована згідно полісу АК / 8520371, а тому вказана подія не має ознак страхового випадку, визначення якого містить ст. 6 Закону України "Про страхування", суд вважає безпідставними.
Стаття 37 Закону містить перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), а тому зазначені посилання відповідача як на підставу для відмови від виплати страхового відшкодування є необґрунтованими.
Статтею 36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна. При цьому, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що згідно звіту ФОП Шаповалова В.І. №707/18, який є суб'єктом оціночної діяльності та діє згідно сертифікату суб'єкта оціночної діяльності №777/16 від 13.10.2016р. виданого Фондом Державного майна України, вартість відновлюваного ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин належних заміні автомобіля складає 46082,49 грн., що й заявлені позивачем до стягнення з відповідача.
Отже, наявні в матеріалах справи докази, а саме звіт ФОП Шаповалова В.І. №707/18, який є суб'єктом оціночної діяльності та діє згідно сертифікату суб'єкта оціночної діяльності №777/16 від 13.10.2016р. виданого Фондом Державного майна України і з визначенням вартості відновлюваного ремонту автомобіль BMW Х3 реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 46082,49 грн. та платіжне доручення № 028354 від 18.06.2018р. із призначенням платежу: "Страхове відшкодування згідно договору №021192/4610/0000089 від 06.12.2017р. ОСОБА_8 є належними доказами фактично здійснених позивачем витрат, зумовлених ДТП, по виплаті страхового відшкодування.
Згідно ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч.1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА" про стягнення з ТДВ "Міжнародна страхова компанія" страхового відшкодування у розмірі 46082,49 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача, а отже судові витрати: судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. покладається на відповідача.
На підставі статей 512, 514, 979, 985, 993, 999, 1192 Цивільного кодексу України, статей 7, 9, 16, 20, 25, 27 Закону України "Про страхування", статтями 2, 22, 29, 36, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та керуючись статтями 73, 74, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд.99 А-3, ідентифікаційний код 31236795) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування в розмірі 46082,49 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. покласти на відповідача у справі: Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд.99 А-3, ідентифікаційний код 31236795).
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд.99 А-3, ідентифікаційний код 31236795) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533) витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533).
Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд.99 А-3, ідентифікаційний код 31236795).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "03" червня 2019 р.
Суддя І.О. Чистякова