Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1276/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилсервіс Плюс", м. Харків
про стягнення 4421,79 грн.
за участю представників:
позивача - Верхацький І.В.
відповідача - Верещака О.Є.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилсервіс Плюс" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 4421,79 грн., у тому числі: пеня у сумі 4134,77 грн., три проценти річних у сумі 287,02 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме 1921,00 грн. сплаченого судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем були порушені умови договору № 2290/16-ТЕ-32 постачання природного газу від 21.12.2015 щодо своєчасної оплати переданого газу за даним договором.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.05.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 27.05.2019 о 11:00.
Відповідач, через канцелярію суду 21.05.2019 за вх.№ 12466, надав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення суми у розмірі 4421,79 грн. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд при вирішенні питання щодо стягнення судового збору застосувати ч.1 ст. 130 ГПК України та повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору.
Присутній представник позивача у судовому засіданні 27.05.2019 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Присутній представник відповідача у судовому засіданні 27.05.2019 позовні вимоги визнав.
Частиною 1 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
21 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Жилсервіс Плюс" (споживач) був укладений договір № 2290/16-ТЕ-32 постачання природного газу (надалі - договір).
Також, між сторонами були укладені наступні додаткові угоди до договору: № 1 від 31.12.2015, № 2 від 29.01.2016 та № 3 від 31.03.2016.
Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
Згідно п.1.2. договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1349980,21 грн., що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:
- від 31.01.2016 за січень 2016 року на суму 698729,71 грн.;
- від 29.02.2016 за лютий 2016 року на суму 396328,64 грн.;
- від 31.03.2016 за березень 2016 року на суму 249040,17 грн.;
- від 30.04.2016 за квітень 2016 року на суму 5881,69 грн.
Пунктом 6.1. договору, з урахуванням додаткової угоди № 3 до договору, було встановлено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно позову позивач зазначає, що відповідачем розрахунки за поставлений природний газ проводились з порушенням п. 6.1. договору. В підтвердження даних обставин позивач надає довідку по операціях по підприємству відповідача за період з 01.01.2016 по 30.06.2018.
Пунктом 8.2. договору було передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 10.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного, з огляду на умови договору, враховуючи розрахунок позивача пені та 3% річних за договором, визнання відповідачем позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені у сумі 4134,77 грн. та трьох процентів річних у сумі 287,02 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, положення ч.1 ст. 130 ГПК України, позивачу слід повернути з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову платіжним дорученням № 7003424 від 11.04.2019, що складає 960,50 грн., про що постановити відповідну ухвалу, а решту судового збору у розмірі 960,50 грн. слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 130, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилсервіс Плюс" (61072, м. Харків, пр. Науки, буд. 45-Б, офіс 14, ідентифікаційний код 35072016) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у сумі 4134,77 грн., три проценти річних у сумі 287,02 грн. та 960,50 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) з Державного бюджету 960,50 грн. судового збору, про що постановити відповідну ухвалу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Жилсервіс Плюс" (61072, м. Харків, пр. Науки, буд. 45-Б, офіс 14, ідентифікаційний код 35072016).
Повне рішення складено "03" червня 2019 р.
Суддя А.М. Буракова