36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
31.05.2019 р. Справа № 917/516/19
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О.І., розглянувши справу № 917/516/19
За позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ,01601 в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Соборності, 33, м. Полтава, 36000
до відповідача Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації, пр-т Полтавський, 42, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
про стягнення 12 148,28 грн. заборгованості
Без виклику учасників справи
Встановив :
29.03.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до відповідача Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації про стягнення 12 148,28 грн. заборгованості.
Суд ухвалою від 02.04.2019 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/516/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідач надав суду відзив на позов № 06-1002 від 224.04.2019 р. (вх. № 4280 від 23.04.2019 р.), в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме : в сумі 8 948,93 грн..
03.05.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив № 03-133 від 26.04.2019 р. (вх. № 4541), згідно якого позивач наводить спростування доводів відповідача, що пільги з послуг зв'язку надані пільговим категоріям громадян не відносяться до ст. 102 Бюджетного кодексу України, у зв'язку з чим не можуть визначатися постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256. Також позивач наголошує, що відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки в 2018 році не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.
Також позивач надав заяву про зменшення позовних вимог. Позивач у своїй заяві повідомляє суд про те, що відповідачем заборгованість за 2018 рік у сумі 12 148,28 грн. була частково погашена в березні та квітні 2019 року, а саме : платежі від 22.03.2019р. у сумі 2058,44 грн. та 723,27 грн. були зараховані Позивачем як оплата за 2018 рік згідно із листом Відповідача від 17.04.2019 № 06-968 про помилкове зазначення в призначеннях цих платежів 2019 року замість 2018 року; платіж від 19.04.2019р. у сумі 417,64 грн.
У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача 8 948,93 грн. заборгованості за послуги зв'язку, надані протягом 2018 року особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, на суму 8948,93 грн.. До заяви позивач додав докази направлення примірника заяви відповідачу.
Відповідно п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вище викладене суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядає позовні вимоги в редакції даної заяви.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету міністрів України від 11.04.2012 р. № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (позивач) є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.
Згідно із ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України ( ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Згідно з пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
В пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Київського району м. Полтави є Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, тобто відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню Київського району м. Полтави послуг зв'язку на пільгових умовах повинен здійснювати останній за рахунок державних субвенцій.
Як вказує позивач, у період з січня по грудень 2018 року (включно) ПАТ "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" (позивач) надавало послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Кременчуцького району, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п.18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальні захисту , п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захисті 5 ст. 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей 4 ч. 3 ст. 13 Закону України Про охорону дитинства на загальну суму 21 110,52 грн.
Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг з січня 2018 року по грудень 2018 року (включно), відповідачем відшкодовані були лише частково, в сумі 12 161,59 грн..
На виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 (далі - Положення № 117), позивач подавав на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці.
Поіменні списки абонентів за формою « 2-пільга» щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 та в письмовому вигляді - на поштову адресу відповідача.
Відповідно до п. 11 Положення № 117 та п. 2 Постанови № 256, Відповідач був зобов'язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від Позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з ним на підставі поданих Позивачем щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги, однак порушив свої зобов'язання, розрахунків не здійснив в повному обсязі.
Пунктом 11 Положення № 117 встановлено, що відповідач після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".
Зважаючи на те, що відповідач не складав відповідні акти згідно з формою "3-пільга". тому позивачем з власної ініціативи складалися зазначені акти за формою "3-пільга" та направлялися для підписання відповідачу в двох екземплярах з метою підтвердження розміру наданих послуг на пільгових умовах у січні-грудні 2018 року та суми заборгованості.
За даними позивача, станом на 29.03.2019 р. підписані з боку відповідача акти за формою "3-пільга" за період надання послуг з січня по грудень 2018 року на адресу позивача від Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації не надійшли.
16.03.2019 року на адресу відповідача була направлена позивачем рекомендованим листом вимога № 03-82 від 06.03.2019 року про сплату заборгованості. За даними позивача, заборгованість відповідачем погашена не була.
За таких обставин, Публічне акціонерне товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації про стягнення 8 948,93 грн. (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог) заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за 2018 рік.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії.
Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України : Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 р. № 3551-XII; Про жертви нацистських переслідувань від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ; Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ; Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист від 24.03.1998 р. № 203/98-ВР; Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 р. № 2011-XII; Про охорону дитинства від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ та Про прокуратуру від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ.
В вище перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.
Факт надання позивачем телекомунікаційних послуг на пільгових умовах пільговій категорії населення Кременчуцького району та наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 8 948,93 грн. визнається відповідачем.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення 8 948,93 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, підтвердженні належними доказами та підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача судом відхиляються виходячи з наступного.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17).
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 8 948,93 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації (пр-т Полтавський, 42, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код юридичної особи 03195292) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" ( бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601, рахунок № НОМЕР_1 в AT "Ощадбанк" м. Київ, МФО 300465, ідентифікаційний код юридичної особи 21560766, ІПН 215607626656 отримувач : ПАТ «Укртелеком») в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Соборності, 33, м. Полтава, 36000) 8 948,93 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуги зв'язку) на пільгових умовах та 1 921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 31.05.2019р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.М.Тимощенко