"29" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/850/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.
при секретарі судового засідання Липі Т.О.
за участю представників:
від позивача: Петров В.-П. С. за довіреністю
від відповідача: Аскерова К.С. за довіреністю
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» (юридична адреса: 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1; поштова адреса: 54030, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 9-Б);
до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19);
про стягнення 22824,45 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця», в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 22824,45 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання АТ „Українська залізниця" зобов'язань, прийнятих на себе за договором перевезення вантажу, що спричинило нестачу вантажу.
Так, позивач зазначає, що відповідно до залізничної накладної № №53788618 від 12.01.2019р. вантажовідправником та вантажоодержувачем в одній особі є товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» (далі - ТОВ СП «НІБУЛОН», Позивач), був відвантажений насипом вантаж (кукурудза), у вагоні №95679809.
Проте, як вказує позивач, під час переважування вказаного вагону по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме: виявлено ознаки нестачі вантажу у розмірі 5 200 кг, що підтверджується актом про виявлення нестачі вантажу від 19.01.2019, складеним працівниками ТОВ СП «НІБУЛОН»
Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 „Про затвердження Статуту залізниць України" (з наступними змінами і доповненнями; далі - Статут залізниць України) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
19.01.2019р. вагони, навантажені насінням кукурудзи та відправлені ТОВ „Нібулон" згідно накладної №53788618 від 12.01.2019р. на власну адресу, були видані відповідачем позивачеві, що підтверджується календарним штемпелем видачі вантажу. 12.01.2019р. працівниками ТОВ „Нібулон" було складено акт про виявлення нестачі вантажу у вагоні №95679809.
Листом 19/35 від 19.01.2019р. ТОВ „Нібулон" було повідомлено начальника станції Миколаїв-Вантажний про існування обставин невідповідності маси вантажу у вагоні №95679809, відправленого за накладною №53788618 від 12.01.2019р., даним, які зазначені у перевізних документах. ТОВ „Нібулон" вимагало у начальника станції Миколаїв-Вантажний прийняти участь у перевірці маси вантажу та складанні комерційного акту. При цьому, позивачем було повідомлено, що вагон виставлений на під'їзну колію в очікуванні видачі вантажу за участю представників залізниці і вивантажуватись до складання комерційного акту не буде, охорона вагону забезпечується власними силами ТОВ „Нібулон".
Листом №25/М від 19.01.2019р. АТ „Українська залізниця" повідомила позивача, що вагон №95679809 прибув у технічно справному стані та був оглянутий за участю комерційного агента станції та представника ТОВ „Нібулон", у зв'язку з чим, підстави для комісійної перевірки маси вантажу відсутні.
19.01.2019р. ТОВ „Нібулон" звернулось до начальника виробничого підрозділу „Дирекція залізничних перевезень з організації та взаємодії портів та припортових станцій" регіональної філії „Одеська залізниця" із скаргою №19-1/35 на відмову залізниці у складанні комерційного акту.
Виробничим підрозділом „Дирекція залізничних перевезень з організації та взаємодії портів та припортових станцій" листом від 21.01.2019р. було повідомлено позивача по справі про відсутність підстав для комісійної видачі вантажу із вагону №95679809 та складання комерційного акту.
Листом 21/35 від 21.01.2019р. ТОВ „Нібулон" повідомило АТ „Українська залізниця" про проведення 21.01.2019р. о 18:00 год. приймання вантажу у вагоні №95679809 по масі за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, у зв'язку з чим, позивач запропонував відповідачеві направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2019р. експертом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області Гончаренко С.В. було складено акт експертизи №120-0071, відповідно до якого за результатами зовнішнього огляду вагона встановлено наступне: вагон опломбований непорушними пломбами ЗПП; у вагоні з протилежної сторони від штурвалів збоку середнього розваньажувального люка, в місці зєднання кришки і бункера виявлений зазор, довжиною 25 см., у якому затиснуті зерна кукурудзи. При знятті ЗПП у присутності експерта виявлено: між другим та третім люками від сходів та довжиною близько 2,9 м. є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки, завглибшки візуально до 1,00 м. з чітко визначеною смугою по ширині вагону, характерний для стікаючого вантажу вниз у бік середнього розвантажувального люка (з протилежної сторони від штурвалів), який в місці зєднання кришки і бункера зазор з затиснутим зерном кукурудзи.. При зважуванні вагону №95679809 встановлено розбіжність між масою, вказаною в накладній, та масою - встановленою після зважування, у загальному розмірі 4550,00 кг. До висновку експертизи було долучено матеріали фотофіксації, приєднанні до матеріалів даної справи.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 20.12.2018р. ТОВ „Нібулон" було складено акт приймання продукції, яка перевозилась у вагоні №95679809 за кількістю, з якого вбачається, що нестача вантажу у даному вагоні складає 4550,00 кг.
Водночас, позивач вказує, що при розрахунку суми збитків застосовано п. 2.7 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», вартість вантажу визначається, серед іншого, на підставі довідки вантажовідправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.
Згідно з довідкою від 19.03.2019 № 4423/3-19/27, виданою вантажовідправником ТОВ СП «НІБУЛОН», вартість однієї тони вантажу відправленого у вагоні №95679809 складає 5 400 (п'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів.
Відтак, з урахуванням зазначеного, позивач вважає, що розмір збитків від нестачі 4550,00 кг. становить (4 550 кг- 64 650 кг/100% * 0,5%) * 5,400 тис. грн. = 22 824 грн. 45 коп.
Ухвалою суду від 01.04.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.
24.04.2019р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній, заперечуючи проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, АТ „Українська залізниця" було наголошено, що нестача вантажу була виявлена після підписання позивачем пам'ятки про подавання вагонів, підписання якої з боку ТОВ „Нібулон" звільняє АТ „Українська залізниця" від відповідальності за збереження вантажу після його видачі вантажоодержувачу.
03.05.2019р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на вищевказаний відзив, згідно якої останній зазначає, що вантаж було прийнято АТ „Українська залізниця" до перевезення без будь-яких зауважень, що підтверджується укладеним 12.01.2019р. між сторонами по справі договором про перевезення вантажу, оформленим накладною №53788618, а, отже, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу приписів ст. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто відповідача.
У судовому засіданні оголошено протокольну ухвалу про перерву, про що було відображено в протоколі судового засідання.
В судовому засіданні 29.05.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході судового розгляду справи, суд встановив:
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Крім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно з п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України „Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів" від 21 листопада 2000 року N 644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.
Положеннями п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Приписами ст. 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
За змістом ч. 2 ст. 308, ч.3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Положеннями п. 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Згідно з положеннями п. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Господарським судом було встановлено, що ТОВ „Нібулон" зверталось до АТ „Українська залізниця" із повідомленням про встановлення обставин невідповідності маси вантажу, що відповідно до п. 129 Статуту залізниць України є підставою для складання комерційного акту, та просило провести комісійне зважування вагонів. Проте, АТ „Українська залізниця" було відмовлено у складанні комерційного акту, явку свого представника при проведенні позивачем зважування вагонів 21.01.2019р. відповідачем забезпечено не було, що дозволяє суду дійти висновку про вжиття позивачем передбачених Статутом заходів з метою встановлення дійсної ваги вантажу.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що ТОВ „Нібулон" у встановленому чинним законодавством порядку було як вжито заходів щодо повідомлення залізниці про необхідність складання комерційного акту так і доведено факт нестачі вантажу, встановленого за результатами зважування вагонів.
У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі статтею 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за №862/5083 (з наступними змінами та доповненнями) вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Перевіривши розрахунок, здійснений ТОВ „Нібулон", вартості вантажу, якого не вистачає, з урахуванням наданої останнім довідки про вартість однієї тонни вантажу, яка складає 5400,00 грн., господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення позову шляхом присудження до стягнення із АТ „Українська залізниця" збитків у розмірі 22824,45 грн. завданих нестачею вантажу.
При цьому, судом критично оцінюються доводи АТ „Українська залізниця" про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за збереження вантажу з моменту підписання ТОВ „Нібулон" пам'ятки про забирання вагонів, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Викладеними вище положеннями чинного законодавства встановлено обов'язок сторін договору виконувати прийняті на себе договірні зобов'язання під час дії такого договору у відповідності до вимог договору та положень закону. При цьому, господарський суд зауважує, що за загальним правилом сторони договору після закінчення терміну його дії, не звільняються від відповідальності за неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань, які мали місце під час дії такого договору.
Господарський суд звертає увагу відповідача, що підписання представником ТОВ „Нібулон" без зауважень пам'ятки не може свідчити про належне виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору перевезення в частині збереження вантажу, оскільки Правилами приймання вантажів до перевезення не передбачено обов'язкового відображення у пам'ятці про забирання вагонів інформації про стан вагону у комерційному та технічному відношенні, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для звільнення залізниці від відповідальності за незбереження вантажу під час його перевезення, факт нестачі якого підтверджується матеріалами справи.
Слід зазначити, що АТ „Українська залізниця" не було доведено суду обставин на підтвердження можливої втрати вантажу після його передачі ТОВ „Нібулон".
Підсумовуючи викладене вище, а також приймаючи до уваги виявлене у вагоні №95679809 заглиблення, а також виявлення зазору, довжиною близько 25 см., також виявлення затиснутих зерен кукурудзи, а також відсутність будь-яких зауважень залізниці щодо маси навантаженого ТОВ „Нібулон" вантажу у вагоні №95679809, господарський суд доходить висновку, що втрата вантажу стала результатом неналежного виконання залізницею прийнятих на себе зобов'язань із забезпечення схоронності вантажу під час його перевезення, що свідчить про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді відшкодування збитків, та має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „Нібулон" у повному обсязі.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Одеська залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальність сільськогосподарського підприємства „Нібулон" збитків у розмірі 22824,45 грн., завданих нестачею вантажу, відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 610, 612, 629, 631, 598, 599, 909 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 308, 310, 314 Господарського кодексу України, п. п. 4, 28 Правил приймання вантажів до перевезення, п. п. 2, 9 Правил складання актів, п. п. 27 Правил видачі вантажів, п. п. 6, 31, 32, 110, 111, 113, 114, 115, 129 Статуту залізниць України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись принципом пропорційності, та з метою забезпечення розумного балансу між витратами, понесеними позивачем під час розгляду справи, та витратами, які має понести відповідач, приймаючи до увагу задоволення заявлених позовних вимог, а також заявлене ТОВ „Нібулон" клопотання про відшкодування судового збору та витрат, пов'язаних із залученням експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області при зважуванні вагонів, у розмірі 3637,00 грн. виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на викладене, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 129 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
На підтвердження понесення витрат пов'язаних із залученням експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, позивачем було надано суду договір про надання послуг від 30.08.2016р., додаткові угоди до договору, рахунок №120-0071 від 21.01.2019р., акт приймання-передачі №120-0071 від 21.01.2019р, а також платіжне доручення №3792 від 25.01.2019р. про перерахування на користь Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області грошових коштів у розмірі 1716,00 грн. згідно рахунку №120-0071 від 22.01.2019р.
Оскільки вимогами ст. 129 ГПК України передбачено необхідність розподілу інших судових витрат, тобто і витрат, пов'язаних із залученням експерта, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для присудження до стягнення із акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Одеська залізниця" на користь ТОВ „Нібулон" витрат у розмірі 1716,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"- задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, 19, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (вул. Каботажний спуск, б.1, м. Миколаїв, 54002; код ЄДРПОУ 14291113) 22824 (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять чотири)грн. 45 коп. у якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу, витрати, пов'язані із вчиненням дій, необхідних для розгляду справи, у розмірі 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять)грн. та судові витрати у розмірі 1 921 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одна)грн..
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 03 червня 2019р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов