ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2019Справа № 910/2933/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - Виробниче підприємство «Українська Ізоляція»
до Акціонерного товариства «Київенерго»
про стягнення 187916,73 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - Виробниче підприємство «Українська Ізоляція» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення заборгованості у розмірі 187916,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором постачання №165/ДМТЗ-18 від 05.02.2018 зобов'язання з оплати поставленого товару у строки, визначені в договорі, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 187916,73 грн., з яких 173519,50 грн. сума основного боргу, нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді 3% річних від суми основного боргу у розмірі 3579,73 грн., а також 10817,50 грн втрат з урахуванням інфляції , які позивач просить стягнути у судовому порядку.
Ухвалою суду від 14.03.2019 у справі № 910/2933/19, ухвалено, позовну заяву залишити без руху; встановити заявнику строк на усунення недоліків, визначених в ухвалі, 7 (сім) днів з дня вручення даної ухвали.
25.03.2019 від адвоката позивача, через канцелярію суду, надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивачем було виправлено визначені судом, в ухвалі від 14.03.2019, недоліки та додано необхідні докази та пояснення.
Ухвалою суду від 01.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/2933/19, ухвалено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030 4923564 3 від 03.04.19 отримав ухвалу суду від 01.04.2019 про відкриття провадження у справі 05.04.2019, проте, не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 01.04.2019 про відкриття провадження у справі № 910/2933/19.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідач був попереджений судом про наслідки не подання відзиву на позов.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
05.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Українська ізоляція»» (постачальник, позивач) та Публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі керівника департаменту закупівель Зайченка Олександра Володимировича (покупець, відповідач) уклали договір №165/ДМТЗ-18 про те, що постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, зазначений в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар, код ДК 021:2015:44111 Мати теплоізоляції мінераловатні (базальтові), в кількості, комплектності, асортименті та за цінами згідно з специфікацією. Обсяги закупівлі товару визначеного в специфікації можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків покупця. Товар повинен бути новим та виготовленим не раніше 2018 року. Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не є проданим або переданим іншим особам, не закладений, не заставлений, не перебуває під арештом, судових справ у відношенні цього товару не порушено. постачальник гарантує, що предмет договору відповідає видам діяльності , передбаченим його статутом та документами дозвільного характеру (п. 1.1-1.5 договору).
За твердженнями позивача, Акціонерне товариство «Київенерго» свої обов'язки щодо оплати поставленого за договором товару, у строки визначені договором №165/ДМТЗ-18 від 05.02.2018, не виконало, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у загальному розмірі 187916,73 грн., з яких 173519,50 грн. сума основного боргу, нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді 3% річних від суми основного боргу у розмірі 3579,73 грн., а також 10817,50 грн. втрат з урахуванням інфляції , які позивач просить стягнути у судовому порядку.
В свою чергу, відповідач своїми правами, передбаченими чинним законодавством України не скористався, а саме, жодних доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав. Відзив на позовну заяву до суду не подав.
Таким чином, 05.02.2018 товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Українська Ізоляція» (постачальник, позивач) та акціонерне товариство «Київенерго» (покупець, відповідач) уклали договір № 165/ДМТЗ-18 про поставку - мати теплоізоляційні мінераловатні (базальтові).
Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає вимогам діючих стандартів, технічних умов, не мати недоліків та дефектів.
Згідно з п. 2.2. договору приймання товар здійснюється сторонами відповідно до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П - 6 ( зі змінами та доповненням) і «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П - 7 ( зі змінами та доповненнями) в частині, що не суперечать умовам договору.
Відповідно до п. 2.4. договору на товар встановлюється гарантійний строк 24 місяця з дати поставки товару.
Пунктами 3.1. - 3.3. договору передбачено що сума договору становить 2187734,25 грн. без урахування ПДВ, крім того ПДВ 20% - 437546,85 грн. Разом з ПДВ - 2625281,10 грн. Ціна товару вказується в специфікації та є незмінною протягом строку цього договору крім випадків, встановлених діючим законодавством України. Вартість тари, упакування та маркування товару входить у суму договору.
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару протягом 90 календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів передбачених розділом 5 цього договору.
Згідно п. 4.2 договору на дату виникнення податкових зобов'язань постачальник складає податкову накладну та розрахунок коригування до податкової накладної в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженого постачальником особи. Реєстрація ПН ( РК) здійснюється постачальником протягом 3-х календарних днів з дати виникнення податкових зобов'язань.
Відповідно до п. 4.3. - 4.5. договору покупець вправі затримати оплату за товар за настання будь-якої з наступних обставин: при неподанні і/або несвоєчасному поданні постачальником покупцю оригіналів рахунків, податкових накладних, а також інших документів, надання та/або передача яких постачальником є обов'язковою в силу договору; у випадку, якщо сторонами не будуть підписані документи, передбачені цим договором та підписання яких є підставою для здійснення оплати за договором, при цьому покупець не несе відповідальність за таку затримку. При надходженні грошових коштів на поточний рахунок постачальника від покупця сторони обумовлюють, що в будь - якому випадку вони надходять в рахунок оплати товару, що поставляється постачальником по цьому договору. У разі виникнення переплати коштів за поставлений постачальником товар, постачальник зобов'язаний повернути надмірно сплачену суму покупцю, або за погодженням з покупцем зарахувати її в рахунок майбутніх платежів.
Пунктом 4.7. договору передбачено що датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів із поточного банківського рахунку покупця.
Відповідно до п. 5.1. - 5.4. договору строк поставки товару : замовленими партіями, протягом 10 - ти календарних днів після надходження заявки покупця. Заявка направляється покупцем за допомогою технічних засобів зв'язку ( факсом та/або електронним листом) за реквізитами Постачальника з наступним направленням рекомендованого письмового повідомлення кур'єрською поштою та/або поштовим відділенням зв'язку Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта». Поставка товару буде виконуватися на умовах DDP згідно з Правилами «Інкотермс» у редакції 2000р. Транспортні послуги по поставці товару входять у ціну товару. Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних (дата поставки товару).
Згідно з п. 5.7., 5.8. договору одночасно з товаром, що поставляється постачальником на вимогу покупця повинен надати копії документів, які підтверджують походження товару (шляхові листи вантажних автомобілів, довіреності або витяг з книг виданих довіреностей на отриманий товар, товарно - транспортні накладні), які були надані постачальнику, в свою чергу, при придбанні товару у своїх контрагентів. Якщо поставляється товар, що ввезений на митну територію України ( виробник Товару не є резидентом України), постачальник вказує код УКТ ЗЕД Товару, номер і дату митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України, в первинних документах ( товарно - транспортних накладних, видаткових накладних, тощо).
Відповідно до п. 6.1. - 6.2.3. договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар; приймати поставлений товар згідно з умовами цього договору. Покупець має право контролювати поставку товару в строки, встановлені цим договором; зменшувати обсяг закупівлі Товару та загальну суму цього договору залежно від фактичного обсягу видатків покупця. Повернути рахунок постачальник без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів (відсутність підписів тощо).
Пунктами 6.3. - 6.4.2. договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару у строки, встановлені цим договором; здійснити поставку товару, якість, кількість, асортимент та комплектність якого відповідає умовам цього договору; забезпечити належне оформлення та комплектність товаросупроводжувальних документів. Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.
Згідно пункту 7.1. договору у разів невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Пункти 9.1. - 9.3. договору передбачають що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій; у разі недосягнення сторонами згоди спори вирішуються у судовому порядку; сторони домовилися, що для спорів за цим договором встановлюється обов'язкова процедура досудового врегулювання. Усі претензії за цим договором повинні бути розглянуті сторонами у місячний термін з моменту отримання претензії.
Відповідно до п. 10.1. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018 року, в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань.
Згідно п. 12.4. договору будь - які зміни та доповнення до цього договору є невід'ємною частиною цього договору та обов'язковими для виконання сторонами лише в разі, якщо вони оформлені таким чином: виконанні письмово, підписані повноважними представниками сторін. Усі виправлення у тексті, зміни та доповнення до договору мають юридичну силу лише у разі їх взаємного посвідчення повноважними представниками сторін.
До матеріалів справи додано додаток №1 до договору постачання №165/ДТМЗ-18 від 05.02.2018, в якому визначено технічні вимоги щодо товару, постачання якого передбачено договором.
На підтвердження виконання зобов'язань, покладених на постачальника (позивача) договором №165/ДТМЗ-18 від 05.02.2018, до матеріалів справи позивачем додано видаткові накладні № 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30 від 16.03.2018.
За видатковою накладною № 24 від 16.03.2018 було поставлено товару на загальну суму 74765,81 грн. в т.ч. ПДВ.
За видатковою накладною № 25 від 16.03.2018 було поставлено товару на загальну суму 16632,00 грн. в т.ч. ПДВ.
За видатковою накладною № 26 від 16.03.2018 було поставлено товару на загальну суму 33264,00 грн. в т.ч. ПДВ.
За видатковою накладною № 27 від 16.03.2018 було поставлено товару на загальну суму 8316,00 грн. в т.ч. ПДВ.
За видатковою накладною № 28 від 16.03.2018 було поставлено товару на загальну суму 8316,00 грн. в т.ч. ПДВ.
За видатковою накладною № 29 від 16.03.2018 було поставлено товару на загальну суму 23909,69 грн. в т.ч. ПДВ.
За видатковою накладною № 30 від 16.03.2018 було поставлено товару на загальну суму 8316,00 грн. в т.ч. ПДВ.
Загальна вартість товару, відповідно до накладних № 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30 від 16.03.2018, поставленого позивачем на виконання умов договору - 173519,50 грн. в т.ч. ПДВ.
Кожна з вище зазначених видаткових накладних містить підписи уповноважених представників сторін, скріплених печаткою (штампом). Повноваження представників відповідача підтверджуються доданими до матеріалів справи довіреностями виданими Публічним акціонерним товариством «Київенерго» в особі генерального директора Фоменка Олександра Валерійовича (від 18.04.2017, № 91/2017/04/18 23, № 91/2017/04/18 19, № 91/2017/04/18-13, № 91/2017/04/18-16, № 91/2017/04/18-21, № 91/2017/04/18-14, № 91/2017/04/18-25).
Для підтвердження належного виконання позивачем обов'язків передбачених п. 4.1. та п. 5.7. договору №165/ДТМЗ-18 від 05.02.2018, до кожної з вище зазначених видаткових накладних додано товарно-транспортні накладні № 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33 від 16.03.2018, а також Податкові накладні № 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 від 16.03.2018 з доказами їх реєстрації. Крім того, позивачем додано паспорти якості виданий ТОВ «Сєвєродонецький Завод Теплоізоляційних виробів» № 69, 70 від 16.03.2018 щодо поставленого позивачем товару.
Також, до матеріалів справи додано рахунки на оплату № 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 від 02.03.2018 до договору постачання №165/ДМТЗ - 18 від 05.02.2018, виставлені та засвідчені ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Українська ізоляція», покупцем за якими є Публічне акціонерне товариство «Київенерго». Загальна сума на оплату за вказаними вище рахунками 173519,50 грн.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №165/ДМТЗ - 18 постачання від 05.02.2018, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 Цивільного Кодексу України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Однією з позовних вимог позивача є стягнути з відповідача на користь першого суму основного боргу 173519,50 грн., що виникла у відповідача як наслідок не оплати поставленого позивачем товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 5.4. товар вважається поставленим покупцю з дати підписання Сторонами видаткових накладних.
Згідно з п. 4.1. розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару протягом 90 календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів передбачених розділом 5 договору.
Відповідно до п. 4.7. датою оплати товару вважати дату списання грошових коштів із поточного банківського рахунку покупця
Датою поставки позивачем товару є 16.03.2018, дата вказана на видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін. Кінцевою датою оплати поставленого товару відповідно до п. 4.1. договору та зважаючи на дату підписання сторонами видаткових накладних є 14.06.2018.
Отже, відповідач є таким, що прострочив своє зобов'язання з оплати поставленого товару починаючи з 15.06.2018.
У своїй позовній заяві позивач вказує, що станом на 20.02.2019, відповідач не виконав оплати поставленого 16.03.2018 позивачем товару, а тому, є таким, що порушив зобов'язання покладені на нього п. 4.1. договору №165/ДТМЗ-18 від 05.02.2018, а саме, покупець проводить оплату протягом 90 календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної та інших документів передбачених розділом 5 договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів в спростування обставин щодо поставки товару чи щодо висловлення претензій відповідачем щодо поставленого товару та не надано доказів того, що товар був оплачений відповідачем належним чином.
З огляду на вищезазначене суд вбачає підстави для задоволення позову в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 173519,50 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3579,73 грн та втрати від інфляції у розмірі 10817,50 грн.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі порушення боржником негативного зобов'язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов'язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов'язання. Така вимога може бути пред'явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на припис ст. 625 ЦК України, позивачем за період прострочення з 15.06.2018 по 20.02.2019 від основної суми заборгованості 173519,50 грн. було розраховано 3% річних за весь час прострочення у розмірі 3579,73 грн. Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму 3% річних у розмірі 3579,73 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивач розрахував суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, в період з 15.06.2018 по 20.02.2019 та визначив її у розмірі 10817,50 грн.
Згідно перерахунку суду сума втрат від інфляції (за заявлений період) є більшою, ніж та, що визначена позивачем до стягнення. Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. З огляду на вищезазначене сума втрат від інфляції підлягає стягненню у розмірі, заявленому позивачем до стягнення - 10817,50 грн.
Відповідач своїм правом передбаченим ст. 165 ГПК України не скористався, відзив на позовну заяву до суду не подав, жодних доказів в спростування наведених позивачем обставин не було додано також.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже вимоги позивача визнаються судом повністю обґрунтованими, а вимоги в частині стягнення 3% річних від основної суми заборгованості за весь час прострочення на суму 3579,73 грн., а також суму втрат від зростання індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 10817,50 грн., суму основного боргу у розмірі 173519,50 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 187916,73 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн.
У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 16000,00 грн позивачем долучено до матеріалів справи копію договору № 0401/19 про надання послуг адвоката від 04.01.2019, укладений позивачем (замовник за договором) з адвокатом ОСОБА_2 (виконавець), що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ДП № 1052 від 26.07.2012 року, відповідно до якого виконавець на підставі Конституції України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" надає наступні професійні правничі (юридичні) послуги: письмове консультування, надання письмового висновку; усного консультування; складання необхідних документів - листів, запитів, позовних заяв та ін..; представництво інтересів замовника в державних (в т.ч. правоохоронних) органах, установах, судах. Виконавцю надається право бути представником замовника в усіх органах державної влади, правоохоронних органах усіх рівнів, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах усіх рівнів, місцевих господарських судах, апеляційних господарських судах, вищих спеціалізованих судах, Касаційному господарському суді у складі Верховного суду та від його імені подавати заяви, запити, клопотання, пояснення, отримувати необхідні довідки, документи. Договірна сума договору відповідно до п. 4.1. складає 16000,00 грн. без ПДВ. Позивачем долучено до позову свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1052 від 21.06.2012, яке видане на ім'я ОСОБА_2 ; акт № 15 здачі - прийняття робіт ( надання послуг) за договором № 0401/19 від 04.01.2019 про надання правових послуг який підписаний виконавцем 20.02.2019 та замовником (позивачем) 02.02.2019 (в акті наведено перелік наданих адвокатом послуг); попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи на загальну суму 27818,75 грн.
Згідно п. 5.1 договору про надання послуг адвоката замовник здійснює оплату за цим договором не пізніше 3 банківських днів наступних за тим, в якому надавались послуги у готівковій формі згідно з рахунком наданим виконавцем та актом виконаних робіт.
Належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини щодо виставлення відповідного рахунку на оплату та обставини щодо оплати позивачем (замовником) послуг виконавця (адвоката) до матеріалів справи не додано, а тому суд не вбачає підстав, покладати на відповідача витрати пов'язані з професійною правничою допомогою, яка була надана позивачу.
Крім того, з поданих до матеріалів справи доказів (договір, акт, ордер) не вбачається, що правова допомога адвокатом ОСОБА_2 надавалась позивачу саме в рамках справи № 910/2933/19 щодо розгляду спору між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українська ізоляція" до АТ "Київенерго" про стягнення коштів за договором поставки № 165/ДМТЗ-18 від 05.02.2018. З акту № 15 здачі-приймання виконаних робіт не вбачається, які саме послуги та якою вартістю були надані позивачу, а зазначено лише загальну вартість послуг з надання професійної правничої допомоги на суму 16000,00 грн. Тобто ні в договорі на надання правової допомоги, ні в акті виконаних робіт, ні в ордері не вказано, що правова допомога адвокатом надається саме для вирішення спору між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українська ізоляція" до АТ "Київенерго" про стягнення коштів за договором поставки № 165/ДМТЗ-18 від 05.02.2018.
Отже, суд вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача витрат, що поніс позивач у зв'язку з отриманням професійної правничої допомоги є необґрунтованими, та такими що задоволенню не підлягають, оскільки, відсутні належні та допустимі докази понесення відповідних витрат позивачем та належні та допустимі докази того, що витрати були понесені саме за надання правової допомоги у рамках справи № 910/2933/19 щодо розгляду спору між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українська ізоляція" до АТ "Київенерго" про стягнення коштів за договором поставки № 165/ДМТЗ-18 від 05.02.2018.
За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На підставі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Київенерго" (місцезнаходження: 85612, Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, вул.. Енергетиків, 34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробниче підприємство "Українська Ізоляція" (місцезнаходження: 49040, м. Дніпро, вул.. Мукаша Салакунова, будинок 23, код ЄДРПОУ 36640096) 173519 (сто сімдесят три тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 50 коп. основного боргу, 10817 (десять тисяч вісімсот сімнадцять) грн.. 50 коп. втрати від інфляції, 3579 (три тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн.. 73 коп. 3% річних та 2818 (дві тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 75 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Усатенко І.В.