ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2019Справа № 910/3131/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/3131/19
за позовом комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва Київавтошляхміст», м. Київ,
до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Київ,
про стягнення 12 157,68 грн.,
без виклику учасників справи.
13.03.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (далі - Підприємство) до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (далі - Товариство) про стягнення 12 157,68 грн. страхового відшкодування.
Підприємство обґрунтовує позовні вимоги таким:
- 26.03.2018 о 00 год. 05 хв. у місті Києві на естакаді (на магістралі від Наддніпрянського шосе до проспекту Науки з боку с. Корчувате) сталася ДТП, за участю застрахованого автомобіля «TOYOTA CELICA» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого було пошкоджено колесовідбійне огородження естакади, яка знаходиться на балансі Підприємства на праві господарського відання;
- постановою від 27.03.2018 зі справи № 752/7231/18 ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням, оскільки шкоди здоров'ю або майну інших учасників дорожнього руху ОСОБА_1 завдано не було;
- цивільно-правова відповідальність власника «TOYOTA CELICA» як страхувальника на момент ДТП була застрахована Товариством за полісом № АК/8282163;
- 26.09.2018 позивач направив на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування №053/282/01-11/2331, яка залишилася без відповіді та належного реагування;
- 08.01.2019 Підприємство направило на адресу Товариства претензію №053/282/01-11/30 про виплату страхового відшкодування;
- відповідач надав відповідь на претензію позивача листом від 31.01.2019 №310119-00280/к/у, в якому повідомив про відмову у виплаті страхового відшкодування разом з копією листа від 29.11.2018 №291118-03040/к/у.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
25.03.2019 Товариство подало суду документи на виконання вимог ухвали суду від 15.03.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/3131/19; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
11.04.2019 позивач подав суду клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових документів та оригінали для огляду.
15.04.2019 суд, оглянувши оригінали документів, які були подані позивачем, повернув їх Підприємству листом.
22.04.2019 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення позивачем вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
02.05.2019 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій заперечив проти доводів Товариства.
15.05.2019 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких наполягав на позиції, викладеній у відзиві та просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Третя особа вимоги ухвали суду про відкриття не виконала та письмових пояснень щодо заявленого позову суду не подала.
Що ж до належного повідомлення третьої особи, то слід вказати таке
До матеріалів справи долучено конверт-повернення за адресою місцезнаходження третьої особи, з відміткою відділення поштового зв'язку «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».
Положення статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлюють те, що якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (частина п'ята).
В силу приписів частини шостої вказаної статті днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
За правилами статті 13 Закону України «Про поштовий зв'язок» послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.
Порядок надання послуг поштового зв'язку та порядок оформлень поштових відправлень, зокрема рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення встановлено «Правилами надання послуг поштового зв'язку», які затверджено постановою Кабінетів Міністрів України від 05.03.2009 № 270 та «Порядком оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій» затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 № 799 (із змінами і доповненнями).
Пунктом 17 Правил встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення.
Виходячи з наведених норм законодавства, на ПАТ «Укрпошта» лежить функція доставки поштових відправлень з позначкою «Судова повістка» як національного оператора.
Правилами надання послуг поштового зв'язку, а саме пунктом 116 встановлено, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Разом з тим, відповідно до пункту 106 Правил надання послуг поштового зв'язку бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» повертається за зворотною адресою у першочерговому порядку.
Слід зазначити, що бланки рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ф. 119) та довідки (ф.20), затверджуються ПАТ «Укрпошта», зокрема, Наказом від 12.05.2006 № 211 «Про затвердження та введення в дію Порядку пересилання поштових відправлень» та Наказом №155 від 03.03.2015 "Про затвердження зразків бланків, що застосовуються при пересиланні поштових відправлень" в редакції Наказу №1455 від 20.12.2018.
Так, бланк рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ф. 119) не містить такі графи для заповнення у випадку невручення: «відмови адресата від одержання»; «закінчення терміну зберігання»; «неправильно зазначена або відсутня адреса»; «інші причини».
У свою чергу, довідка (ф.20) містить такі графи причин повернення (досилання): «для оплати за тарифом»; «порушений порядок відправлення»; «вийнято з поштової скриньки пошкодженим»; «для перепакування через наявність надписів (наклейок, знаків)»; «неповна адреса»; «за зазначеною адресою не проживає»; «за відмовою адресата від одержання»; «за заявою відправника (одержувача)»; «за закінченням терміну зберігання»; «за місцем обслуговування».
Таким чином, положення Правил і Наказу не містять відомостей, які встановлюють норми Господарського процесуального кодексу України, які в свою чергу не кореспондуються зі спеціальними нормами, які регулюють поштові пересилання.
Вказана невідповідність унеможливлює проставлення працівником пошти такої відмітки, яка визначена у пунктах 4 та 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, у зв'язку із відсутністю у працівників пошти можливості проставляти відмітку, яка визначена Господарським процесуальним кодексом України, саме відмітка «за закінченням встановленого строку зберігання», «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» чи «відсутність особи за адресою місцезнаходження» є доказом того, що третя особа не отримала судову кореспонденцію, не вживши відповідних заходів щодо її отримання та її дії свідчать про відмову отримати копію судового рішення.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, відповідач як на підставу своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, надавши оцінку всім аргументам позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва
26.03.2018 о 00 год. 05 хв. у місті Києві на естакаді (на магістралі від Наддніпрянського шосе до проспекту Науки з боку с. Корчувате) сталася ДТП, за участю застрахованого автомобіля «TOYOTA CELICA» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого було пошкоджено колесовідбійне огородження естакади, яка знаходиться на балансі Підприємства на праві господарського відання.
Постановою від 27.03.2018 зі справи № 752/7231/18 Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням, оскільки шкоди здоров'ю або майну інших учасників дорожнього руху ОСОБА_1 завдано не було.
Керуючись вимогами ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху «Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди - вимоги до експлуатаційного стану» та з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, начальником виробничого відділу Підприємства Титаренко Н.М. за допомогою програмного забезпечення АВК-5 було складено зведений кошторисний розрахунок вартості відновлюваного ремонту колесовідбійної огорожі.
Відповідно до кошторисного розрахунку вартість заміни пошкодженої колесовідбійної огорожі склала 12 157,68 грн.
Бригадою робітників Південної МЕД Підприємства були проведені роботи по заміні пошкодженого колесовідбійного огородження, загальна вартість яких склала 12 157,68 грн.
Факт виконання робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 30.03.2018 №3-145 на суму 12 157,68 грн.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника «TOYOTA CELICA» як страхувальника на момент ДТП була застрахована Товариством за полісом № АК/8282163.
26.09.2018 позивач направив на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування №053/282/01-11/2331, яка залишилася без відповіді та належного реагування.
08.01.2019 Підприємство направило на адресу Товариства претензію №053/282/01-11/30 про виплату страхового відшкодування.
Відповідач надав відповідь на претензію позивача листом від 31.01.2019 №310119-00280/к/у, в якому повідомив про відмову у виплаті страхового відшкодування разом з копією листа від 29.11.2018 №291118-03040/к/у.
Позивач зазначає про те, що відповідач свої зобов'язання щодо виплати 12 157,68 грн. страхового відшкодування не здійснив, в зв'язку з чим Підприємство змушене звернутися до суду за захистом своїх прав.
У свою чергу, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення Підприємством приписів Закону, зокрема статей 33 та 34, а саме:
- Підприємство не зберегло пошкоджене майно до огляду відповідачем;
- ні позивач, ані третя особа не повідомили Товариство про настання ДТП.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини першої статті 7 Закону).
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Отже, страховик - Товариство за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону.
Статтею 32 Закону встановлено випадки, коли шкода не відшкодовується. Відповідачем не доведено наявності будь-якої з наведених у статтях 32 та 37 Закону обставин, у зв'язку з існуванням яких страхувальник має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.
Що ж до заперечень Товариства, які наведені у відзиві, то слід вказати таке.
Згідно із статтею 38 Закону, зокрема підпункту 38.1.1 пункту 38.1, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. пункту 33.1 ст. 33 вказаного Закону.
Відповідно до підпункту 33.1.4. пункту 33.1 Закону, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Разом з тим, в силу приписів статті 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Що ж до посилань на статтю 33 Закону, в якій вказано про те, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Разом з тим, у відповідності до пункту 4.4.4 ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху «Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди - вимоги до експлуатаційного стану» пошкоджені елементи дорожніх огороджень підлягають відновленню або заміні протягом 5 діб з моменту виявлення дефектів.
Також, відповідно до пункту 7.14 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.02.2012 № 54 «Про затвердження Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів», пошкоджені елементи транспортних і пішохідних огорож змінюються новими.
Що ж до решти доводів і аргументів відповідача, які викладені у відзиві на запереченнях на відповідь на відзив, то слід вказати таке.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 178, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 2; ідентифікаційний код 03359018) до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; ідентифікаційний код 33908322), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), про стягнення 12 157,68 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; ідентифікаційний код 33908322) на користь комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 2; ідентифікаційний код 03359018) 12 157 (дванадцять тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 68 коп. страхового відшкодування та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.06.2019.
Суддя І.Д. Курдельчук