ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2019Справа № 910/3757/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Споживчого товариства «УТФ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про стягнення 14 517,07грн., без виклику представників сторін,
У березні 2019 року до господарського суду міста Києва звернувся позивач з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача 8 783,02 грн. пені, 1 053,96 грн. 3% річних, 915,94 грн. інфляційних втрат за договором поставки № 158/2017/КАМ/О від 17.05.2017 року та 3 764,15 грн. втраченої вигоди на підставі ст.ст. 526, 549, 692, 712 ЦК України та ст. 265 ГК України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2019 року справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.
17.04.2019 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позов, в якому він просив відмовити в позові з тих підстав, що позивачем не було дотримано обов'язку надати покупцю визначені договором документи, зокрема сертифікати якості. Щодо вимог про стягнення упущеної вимоги відповідач вказав, що позивачем не було доведено реальної можливості отримання ймовірних доходів.
17.04.2019 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення пені.
22.04.2019 року позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.05.2017 року між Споживчим товариством «УТФ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі філії «Київкомбікорм» (покупець) укладено договір поставки кукурудзи та пшениці № 158/2017/КАМ/О (далі - договір).
Відповідно до пункту 3.1 договору постачальник взяв на себе зобов'язання здійснити поставку товару, який не обтяжений правами третіх осіб, передати його у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений постачальником товар належної якості та в обумовлені сторонами строки.
За змістом п. 3.2 договору предметом даного договору є поставка кукурудзи та пшениці, що вирощується на полях (товар), кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю якого та вартість визначено специфікаціями до даного договору та товарно-супровідними документами на кожну окрему партію товару.
У пункті 4.3 договору сторони визначили, що строк поставки товару складає 2 робочих днів з моменту замовлення покупця.
Згідно п. 4.4. договору у момент поставки на кожну партію товару постачальник надає покупцю наступні документи: сертифікат якості, товарно-транспортну накладну (ТТН), видаткову накладну, оригінал рахунку-фактури, інші супровідні документи згідно з діючим законодавством.
За умовами п. 4.5 договору постачальник протягом 1 доби з моменту поставки товару надсилає покупцю засобами електронного зв'язку наступні документи: податкову накладну, заповнену згідно з вимогами Податкового кодексу України та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 5.1 договору товар, що поставляється за даним договором, повинен відповідати державним стандартам України та технічним умовам і підтверджуватися сертифікатом якості або іншими документами, які є необхідними для товару даного виду згідно з вимогами діючого законодавства України.
Відповідно до пункту 7.1 договору вартість товару визначається у рахунку-фактурі, який виставляється постачальником на кожну окрему партію товару.
У пункті 7.2 договору сторони передбачили, що розрахунок за товар здійснюється на умовах 100 % післяплати вартості поставленого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 календарних днів.
Як вбачається із видаткової накладної № 21 від 26.06.2017 року на суму 457 971,60 грн., товарно-транспортної накладної №562765 від 26.06.2017 року, податкової накладної №18 від 26.06.2017 року, які містяться в матеріалах справи, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 457 971,60 грн.
Отже, позивач виконав свої зобов'язання з поставки товару відповідачу, а відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання з оплати отриманого товару у строк визначений п. 7.2. договору (тобто не пізніше 03.07.2017 року).
Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати товару у строк визначений умовами договору, позивачем нараховано відповідачеві 3 % річних у розмірі 1 053,96 грн. та інфляційні втрати у розмірі 915,94 грн.
Судом було надано належну оцінку відзиву відповідача на позовну заяву, проте посилання на те, що позивачем не було дотримано обов'язку надати покупцю визначені договором документи, зокрема сертифікати якості не є підставою для відмови в оплаті отриманого товару у строк визначений умовами договору. Доказів повернення отриманого товару відповідачем суду не надано. Доказів здійснення оплати за товар у строк визначений п. 7.2. договору (тобто не пізніше 03.07.2017 року) відповідачем суду не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 1 053,96 грн. та інфляційні втрати у розмірі 915,94 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до пункту 8.3 договору постачальник за несвоєчасну оплату товару сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, від вартості неоплаченого товару.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати товару у строк визначений умовами договору, позивачем нараховано до стягнення 10 752,92 грн. пені.
Відповідачем було подано до суду заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.
Згідно з положеннями статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Строк позовної давності за вимогами про стягнення пені, яка нарахована позивачем за період з 04.07.2017 року по 31.07.2017 року сплинув 31.07.2018 року.
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом 26.03.2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності за вимогами про стягнення пені.
За таких обставин, в позові про стягнення 10 752,92 грн. пені слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення 3 764,15 грн. упущеної вигоди, слід зазначити, що частиною другою статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов'язання) як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:
- протиправної поведінки;
- збитків;
- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;
- вини.
При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.
Згідно частини 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що позивачем не доведено причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, не підтверджено дохід, який він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода), суд приходить до висновку, що в позові в частині стягнення з відповідача 3 764,15 грн. упущеної вигоди слід відмовити.
Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, будинок 3; код 30160757) на користь Споживчого товариство "УТФ" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 30, офіс 287; код 30839403) 3 % річних у розмірі 1 053 (одна тисяча п'ятдесят три) грн. 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 915 грн. (дев'ятсот п'ятнадцять) 94 коп. та судовий збір у розмірі 269 (двісті шістдесят дев'ять) грн. 67 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 03.06.2019р.
Суддя С.О. Чебикіна