ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2019Справа № 910/3114/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/3114/19
за позовом приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», м. Київ,
до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічого Монастиря/Української Православної Церкви, м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Дрогобич,
про стягнення 50 000 грн.,
без виклику учасників справи.
12.03.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - Товариство) до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічого Монастиря/Української Православної Церкви (далі - Лавра) про стягнення 50 000 грн. страхового відшкодування.
Товариство обґрунтовує позовні вимоги таким:
- 09.05.2016 о 17 год. 20 хв. на автодорозі Київ - Знам'янка 40 км. + 600 м. сталася ДТП, за участю застрахованого автомобіля «Cheri Beat» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), автомобіля марки «Mersedes-benz sprinter» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого завдано шкоди здоров'ю та автомобілі отримали механічні пошкодження;
- ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 . пункту 10.1 Правил дорожнього руху;
- постановою від 09.12.2016 зі справи №372/3313/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення; закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення;
- ухвалою від 04.04.2017 зі справи №372/67/17 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, відповідно до статті 46 КК України, у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим та стягнуто з ОСОБА_1 1 804,18 грн. за проведення судових експертиз;
- цивільно-правова відповідальність власника «Mersedes-benz sprinter» відповідача як страхувальника на момент ДТП була застрахована Товариством за полісом № АІ/8437151;
- позивачем 15.09.2017 було складено страховий акт № 170000105975 і розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 50 000 грн.;
- позивач, виконуючи свої зобов'язання сплатив страхове відшкодування у сумі 50 000 грн. потерпілій стороні, що підтверджується платіжним дорученням від 19.09.2017 №ЗР055522 у сумі 50 000 грн.;
- 07.11.2018 Товариство направило на адресу Лаври претензію №5241 про відшкодування шкоди в порядку регресу;
- 07.12.2018 відповідач направив на адресу позивача відповідь на претензію №647/10, в якій повідомив позивача про те, що підстав для задоволення претензії немає, оскільки Лавра не є особою відповідальною за завдані збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
29.03.2019 Товариство подало суду документи на виконання вимог ухвали суду від 15.03.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/3114/19; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
10.04.2019 позивач подав суду клопотання на виконання вимог ухвали суду, зокрема оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду.
15.04.2019 суд, оглянувши оригінали документів, які були подані позивачем, повернув їх Підприємству листом.
25.04.2019 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
06.05.2019 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій заперечив проти доводів Церкви.
У свою чергу, відповідач правом на подання заперечення на відповідь на відзив не скористався і у визначений судом строк та станом на 03.06.2019 такий документ не подав.
Третя особа вимоги ухвали суду про відкриття не виконала та письмових пояснень щодо заявленого позову суду не подала.
Що ж до належного повідомлення третьої особи, то слід вказати таке
До матеріалів справи долучено конверти-повернення за адресою місцезнаходження третьої особи та адресою реєстрації, з відмітками відділення поштового зв'язку «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» та «за закінченням встановленого строку зберігання».
Положення статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлюють те, що якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (частина п'ята).
В силу приписів частини шостої вказаної статті днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
За правилами статті 13 Закону України «Про поштовий зв'язок» послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.
Порядок надання послуг поштового зв'язку та порядок оформлень поштових відправлень, зокрема рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення встановлено «Правилами надання послуг поштового зв'язку», які затверджено постановою Кабінетів Міністрів України від 05.03.2009 № 270 та «Порядком оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій» затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 № 799 (із змінами і доповненнями).
Пунктом 17 Правил встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення.
Виходячи з наведених норм законодавства, на ПАТ «Укрпошта» лежить функція доставки поштових відправлень з позначкою «Судова повістка» як національного оператора.
Правилами надання послуг поштового зв'язку, а саме пунктом 116 встановлено, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Разом з тим, відповідно до пункту 106 Правил надання послуг поштового зв'язку бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» повертається за зворотною адресою у першочерговому порядку.
Слід зазначити, що бланки рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ф. 119) та довідки (ф.20), затверджуються ПАТ «Укрпошта», зокрема, Наказом від 12.05.2006 № 211 «Про затвердження та введення в дію Порядку пересилання поштових відправлень» та Наказом №155 від 03.03.2015 "Про затвердження зразків бланків, що застосовуються при пересиланні поштових відправлень" в редакції Наказу №1455 від 20.12.2018.
Так, бланк рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ф. 119) не містить такі графи для заповнення у випадку невручення: «відмови адресата від одержання»; «закінчення терміну зберігання»; «неправильно зазначена або відсутня адреса»; «інші причини».
У свою чергу, довідка (ф.20) містить такі графи причин повернення (досилання): «для оплати за тарифом»; «порушений порядок відправлення»; «вийнято з поштової скриньки пошкодженим»; «для перепакування через наявність надписів (наклейок, знаків)»; «неповна адреса»; «за зазначеною адресою не проживає»; «за відмовою адресата від одержання»; «за заявою відправника (одержувача)»; «за закінченням терміну зберігання»; «за місцем обслуговування».
Таким чином, положення Правил і Наказу не містять відомостей, які встановлюють норми Господарського процесуального кодексу України, які в свою чергу не кореспондуються зі спеціальними нормами, які регулюють поштові пересилання.
Вказана невідповідність унеможливлює проставлення працівником пошти такої відмітки, яка визначена у пунктах 4 та 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, у зв'язку із відсутністю у працівників пошти можливості проставляти відмітку, яка визначена Господарським процесуальним кодексом України, саме відмітка «за закінченням встановленого строку зберігання», «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» чи «відсутність особи за адресою місцезнаходження» є доказом того, що третя особа не отримала судову кореспонденцію, не вживши відповідних заходів щодо її отримання та її дії свідчать про відмову отримати копію судового рішення.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, відповідач як на підставу своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, надавши оцінку всім аргументам позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва
09.05.2016 о 17 год. 20 хв. на автодорозі Київ - Знам'янка 40 км. + 600 м. сталася ДТП, за участю застрахованого автомобіля «Cheri Beat» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), автомобіля марки «Mersedes-benz sprinter» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого завдано шкоди здоров'ю та автомобілі отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 пункту 10.1 Правил дорожнього руху.
Постановою від 09.12.2016 зі справи №372/3313/16-п Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення; закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою від 04.04.2017 зі справи №372/67/17 Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1. звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, відповідно до статті 46 КК України, у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим та стягнуто з ОСОБА_1. 1 804,18 грн. за проведення судових експертиз.
Цивільно-правова відповідальність власника «Mersedes-benz sprinter» відповідача як страхувальника на момент ДТП була застрахована Товариством за полісом № АІ/8437151.
Позивачем 15.09.2017 було складено страховий акт № 170000105975 і розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 50 000 грн.
Позивач, виконуючи свої зобов'язання, визначені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), сплатив страхове відшкодування у сумі 50 000 грн. потерпілій стороні, що підтверджується платіжним дорученням від 19.09.2017 №ЗР055522 у сумі 50 000 грн.
Оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, то в силу приписів статті 38.1.1 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника - Церкви, забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП.
07.11.2018 Товариство направило на адресу Лаври претензію №5241 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
07.12.2018 відповідач направив на адресу позивача відповідь на претензію №647/10, в якій повідомив позивача про те, що підстав для задоволення претензії немає, оскільки Лавра не є особою відповідальною за завдані збитки.
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.
Відповідач документально підтвердив те, що на момент ДТП ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з Лаврою і не виконував трудового завдання.
Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права та на відшкодування шкоди заподіяної нею шкоди третім особам.
Слід зазначити, що на момент ДТП не було встановлено жодних обставин того, що третя особа незаконно володіла транспортним засобом.
Відповідно до підпункту 38.1.1 «а» пункту 38.1, статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Логіка законодавця грунтується на приписі загальної норми Цивільного кодексу (статті 1187).
Згідно з частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
При цьому слід виходити з того, що страхувальник і водій не завжди виступає в одній особі, а керування транспортним засобом не здійснює юридична особа.
Водночас спеціальна норма наділила страховика повноваженням регресу безпосередньо до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду у разі якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, спричинення шкоди користувачем майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 3 грудня 2014 року у справі N 6-183цс14.
Оскільки водій ( ОСОБА_1 ) управляв транспортним засобом на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, суд дійшов висновку, що він правомірно володів цим майном, а тому саме він, як володілець і заподіювач шкоди, а не Лавра, як власник повинен відшкодовувати завдану ним, у тому числі у порядку регресу Товариству.
Що ж до решти доводів і аргументів позивача, то слід вказати таке.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 178, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; адреса для листування: 04112, м. Київ, вул. Сікорського, 8, поверх 6, офіс 32; ідентифікаційний код 24175269) до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічого Монастиря/Української Православної Церкви (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 15, корпус 42; ідентифікаційний код 14351528), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; місце проживання: АДРЕСА_2 ), про стягнення 50 000 грн. відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.06.2019.
Суддя І.Д. Курдельчук