ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.05.2019Справа № 910/16486/18
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана рибна компанія "Юг-Аквапром";
До Державного підприємства "Укрриба";
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Регіональне відділення Фонду державного майна по Миколаївській області;
Про визнання недійсною додаткової угоди.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Дюбко С.П.
Представники:
Від позивачане з'явився;
Від відповідачане з'явився;
Від третьої особине з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднана рибна компанія "Юг-Аквапром" подало до суду позовну заяву про визнання недійсною додаткової угоди від 01.09.2015 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № РОФ-135 від 01.02.2002, мотивувавши свої позовні вимоги порушенням процедури погодження розміру орендної плати. Крім того, позивач вважає порушеними його майнові права, що виявилося у сплати ним протягом тривалого часу орендної плати у значно більшому розмірі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/16486/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 12.12.2018 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 судом постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження за участю представників сторін, до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна по Миколаївській області, відповідача зобов'язано подати відзив на позові, третю особу - письмові пояснення щодо погодження чи непогодження оскаржуваної додаткової угоди, підготовче засідання призначено на 14.03.2019.
14.03.2019 відповідач подав до суду пояснення по суті позовних вимог, в яких просив розглядати справу без участі відповідача через зайнятість представника та перебування керівника у відрядженні. По суті спору відповідач пояснив, що розмір орендної плати, погоджений сторонами у додатковій угоді від 01.09.2015 не погоджувався Регіональним відділенням Фонду державного майна по Миколаївській області і Державне підприємство "Укрриба" через зміни у керівному складі не в змозі надати розрахунок до цієї угоди та вважає, що вартість оренди була договірною.
Відповідно до ухвали від 14.03.2019 підготовче засідання було відкладено на 04.04.2019.
18.03.2019 та 25.03.2019 судом було отримано клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.
У підготовчому засіданні 04.04.2019, вчинивши всі передбачені процесуальним законодавством дії за ст.ст. 182-183 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.04.2019.
Під час розгляду спору по суті 23.04.2019 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві. Представник відповідача проти позову заперечував, не наводячи певних обґрунтувань для ухвалення рішення про відмову у позові.
Заслухавши виступи представників, дослідивши докази та провівши судові дебати, суд оголосив перерву у засіданні до 21.05.2019.
Третя особа письмових пояснень суду не подала, вимог ухвали від 11.02.2019 не виконала, про причини неможливості виконання вимог суду не повідомила, уповноваженого представника до суду жодного разу не направила.
21.05.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.02.20102 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднана рибна компанія "Юг-Аквапром" (орендар) уклали договір № РОФ-135 оренди нерухомого майна, яке знаходиться на балансі Відкритого акціонерного товариства "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", розташованого за адресою: с. Андрієво-Зоріно Березанського району Миколаївської області.
Предметом договору було визначено передача орендодавцем і прийняття орендарем у строкове платне користування нерухомого майна - ставка з гідроспорудами, інв. № 104, площею 980 га, розташованого за адресою: с. Андрієво-Зоріно Березанського району Миколаївської області, що знаходиться на балансі Відкритого акціонерного товариства "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", загальна вартість якого дорівнює 304 600,00 грн. згідно з експертною оцінкою станом на 31.12.2001 без права передачі в суборенду та з цільовим призначенням - з метою використання під ставок для вирощування риби.
Строк дії договору сторони встановили у п. 10.1, де визначено, що договір укладено строком на 1 рік і діє з 01.02.2002 до 01.02.2003 включно.
Відповідно до п. 10.10 договір укладено у трьох примірниках, для орендодавця, для орендаря та балансоутримувача.
У розділі 3 договору було погоджено розмір, порядок внесення орендної плати, відповідальність за прострочення, зокрема, у п. 3.1 вказано, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить 2 563,72 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата підлягає корегуванню на індексу інфляції, перераховується до державного бюджету у розмірі 100 % у вигляді грошових коштів і сплачується до 12 числа місяця, наступного за звітним.
В якості додатку до описаного договору сторони оформили розрахунок плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна, погоджений Регіональним відділенням Фонду державного майна України.
Факт передачі орендодавцем і приймання орендарем обумовленого у договорі майна підтверджується приєднаним до позовної заяви актом приймання-передачі (додаток № 2 до договору), що був документально оформлений обома сторонами.
22.01.2002 орендар та орендодавець уклали додаткову угоду до договору оренди про продовження терміну дії договору на п'ять років, якою п. 10.1 договору було викладено у новій редакції, а саме: договір діє з 01.02.2003 до 01.02.2008.
06.05.2003 Міністерством аграрної політики України та Фондом державного майна України з метою організації ефективного використання гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, було прийнято спільний наказ № 126/752 про передачу до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічних споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, зазначених у додатку до цього наказу, зокрема, Відкритого акціонерного товариства "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство".
Відповідно до зазначеного наказу регіональним відділенням Фонду державного майна України, Фонду майна Автономної Республіки Крим необхідно було забезпечити приймання-передачу майна на баланс державного підприємства "Укрриба" у порядку, встановленому Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482.
На виконання цього наказу 29.07.2003 Державне підприємство "Укрриба" в якості орендодавця та Товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднана рибна компанія "Юг-Аквапром" в якості орендаря уклали додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № РОФ-135 від 01.02.2002. За вказаною додатковою угодою договір оренди було викладено у новій редакції, зокрема, розмір орендної плати було визначено на рівні 2 637,32 грн., яка з урахуванням місячного індексу інфляції перераховувалася 30 % в доход державного бюджету України, 70% - на рахунок орендодавця.
Така додаткова угода була укладена в 4-х примірниках однакової юридичної сили, з яких 2 - орендодавцю, та по одному орендарю та Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області.
Додатком № 1 до договору сторони оформили розрахунок плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна, погоджений з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, а додатком № 2 - акт приймання-передачі майна від нового орендодавця орендареві.
01.01.2007 орендар та орендодавець уклали додаткову угоду до основного договору оренди , відповідно до якої орендна плата було визначена у ставці 2 655,00 грн. за базовий місяць оренди (грудень 2006 року). Додатком № 1 до цієї додаткової угоди оформлено розрахунок плати за перший перерахований (базовий) після перерахування місяць оренди державного нерухомого майна, що був погоджений з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області.
07.05.2008 орендар та орендодавець уклали додаткову угоду до договору оренди від 01.02.2002 № РОФ-135 про продовження строку дії договору, за яким п. 10.1 договору викладено у новій редакції, а саме: "Цей договір укладено строком на п'ятнадцять років, що діє з 01.02.2008 до 01.02.2023 включно".
19.06.2012 орендар та орендодавець уклали додаткову угоду до договору оренди, якою було викладено у новій редакції п. 1.1 договору оренди від 01.02.2002, а саме: "орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - ставок з гідроспорудами (інв. № 104), площею 980 га, який розташований за адресою: с. Андрієво - Зоріно Березанського району Миколаївської області, вартість якого згідно з експертною оцінкою станом на 31.12.2001 складає 304 600,00 грн.".
01.09.2015 орендар та орендодавець уклали додаткову угоду до договору оренди від 01.02.2002 № РОФ-135, відповідно до якої змінено редакцію п. 3.1 та п. 3.4 договору.
Так, за новою редакцією п. 3.1 договору передбачалося, що орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць оренди після перегляду (серпень 2015) 12 223,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України.
За п. 3.4 договору у новій редакції передбачалося, що орендна плата перераховується із розрахунку 30 % до державного бюджету і 70 % на рахунок орендодавця.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач не погоджується з правомірністю додаткової угоди від 01.02.2012, оскільки її укладення відбулося без дотримання необхідних законодавчо визначених процедур, зокрема, без погодження розрахунку орендної плати уповноваженим на те органом - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області.
Під час розгляду спору по суті представник відповідач просив суд у позові відмовити, не наводячи обґрунтувань своєї правової позиції.
У відзиві на позовну заяву відповідач повідомив суд, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області розрахунок для укладення додаткової угоди від 01.09.2015 не погоджувало.
На виконання вимог суду щодо надання розрахунку нарахування орендної плати за додатковою угодою від 01.09.2015 до договору оренди № РОФ-135 від 01.02.2002 відповідач повідомив, що розрахунок подати не може через зміни керівництва підприємства.
Згідно з відзивом на позовну заяву відповідач вважає ставку орендної плати договірною.
Договір, за яким між сторонами виник спір, є договором оренди, тобто, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.
Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і надалі - у редакції, що була чинна станом на 01.09.2015) під орендою визначалося засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
У ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 726 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України).
У ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Відповідно до п. 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розрахунку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (тут і надалі - у редакції, чинній станом на 01.09.2015) розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем. У разі коли орендодавцем нерухомого майна (будинку, споруди, приміщення) є державне підприємство, установа, організація, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абз. 2 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Наказом Фонду державного майна від 01.04.2011 № 502 було затверджено Порядок погодження Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями та представництвами розміру плати за оренду державного майна, згідно з яким погодження розміру орендної плати здійснюється Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями та представництвами (органи приватизації) на виконання вимог п. 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, при зверненні державних підприємств, організацій (далі - підприємства) відповідно до встановлених законодавством обмежень.
Вказаний нормативний акт передбачає процедуру, за якою державне підприємство балансоутримувач звертається до уповноваженого органу з пакетом документів, зокрема, проектом договору оренди, орган приймає рішення у п'ятиденний термін з дня отримання звернення підприємства і повідомляє про прийняте рішення листом, до якого, серед іншого додається погоджений розрахунок орендної плати за перший (базовий) місяць оренди (у трьох примірниках).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частинами 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спір про визнання договору (угоди, правочину) недійсним, суду необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України.
Підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним позивач визначив його невідповідність законодавству через те, що розмір (розрахунок) орендної плати не було погоджено в установленому порядку органом, до компетенції якого належить здійснення такого погодження, зокрема, позивач вказує на керівник відповідача порушив процедуру погодження орендної плати. Також, позивач вказує на порушення майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана рибна компанія "Юг-Аквапром", яке змушене було протягом тривалого часу сплачувати відповідачеві орендну плату у значному розмірі, тоді як погодження такої вартості плати за договором в установленому законодавством порядку не відбулося.
Відповідач жодним чином не спростував тверджень позивача про відсутність погодження розміру орендної плати, встановленого у додатковій угоді від 01.09.2015.
Регіональне відділення Фонду державного майна по Миколаївській області пояснень по суті спору та витребуваних судом відомостей не надало, про поважність причин невиконання вимог ухвали від 11.02.2019 суд не повідомив.
Проаналізувавши правову позицію позивача та отримані від відповідача пояснення, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення позову зважаючи на таке.
Матеріалами справи підтверджується, що при укладенні договору оренди державного майна плата за оренду була погоджена територіальним відділенням компетентного органу, що відповідає наведеним вище положенням законодавства.
Належних і допустимих доказів того, що додаткова угода від 01.09.2015, якою орендна плата була збільшена більше ніж вп'ятеро погоджена Регіональним відділенням Фонду державного майна по Миколаївській області суду подано не було. Проте і доказів зворотнього також не було надано. Разом з тим, розглядаючи заявлений спір, суд не вважає відсутність такого погодження, про яке заявляє позивач, достатньою підставою для визнання додаткової договори недійсною, оскільки така додаткова угода не була для орендаря й орендодавця новим правочином, а стосувалася лише внесення змін щодо однієї з істотних умов договору оренди, а зміни, що були внесені в основний договір, мали своїм наслідком фактичне збільшення надходження грошових коштів як до державного бюджету, так і на користь балансоутримувача цього державного майна, тобто позитивний результат і такий, що жодним чином не суперечить державній регуляторній політиці, в рамках якої до компетенції Фонду державного майна України було віднесено функцію погодження розмірів орендної плати.
Розглядаючи заявлений спір, суд вбачає у необхідності погодження Фондом державного майна України (чи його територіальними органами) розміру орендної плати за користування державним і комунальним майном своєрідний захист майнових прав держави, органів місцевого самоврядування, державних підприємств для уникнення нераціонального використання такого майна, заниження орендної плати, підтримання економічної конкуренції державного і комунального майна на рівні з приватним сектором, оптимізацію формування доходів і використання державних фінансових ресурсів тощо.
Внаслідок зміни у бік збільшення розміру орендної плати за додатковою угодою від 01.09.2015 дизбаланс такої необхідності не відбувся.
Таким чином, суд не знаходить достатніх правових підстав визнавати недійсною додаткову угоду від 01.09.2015 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № РОФ-135 від 01.02.2002 через порушення процедури погодження розміру орендної плати.
При цьому, суд враховує, що відповідно до ст. 20 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, де вказується, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У ст. 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Пунктом 3.6 договору оренди встановлено, що розмір орендної плати переглядається за вимогою однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до п. 10.3 договору оренди зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Пропозиції розглядаються протягом 20 днів з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
Правова позиція позивача та пояснення його представника свідчить про те, що підписання додаткової угоди відбувалося добровільно, за взаємною згодою сторін, тобто відповідно до положень договору оренди і законодавства, яким регулюється порядок внесення змін до договорів.
Отже, при укладенні оскаржуваної додаткової угоди від 01.09.2015 сторони діяли в межах принципу свободи договору, за взаємною згодою, добровільно.
Відомостей і фактів, які б дозволяли вести мову про те, що сплата орендної плати у розмірі, погодженому сторонами у оскаржуваній угоді становить для позивача надмірний тягар Товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднана рибна компанія "Юг-Аквапром" суду не представило.
Враховуючи викладене, суд не вбачає порушень прав позивача внаслідок укладення додаткової угоди від 01.09.2015 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № РОФ-135 від 01.02.2002.
Зважаючи на наведене вище, позовні вимоги відхиляються, а судові витрати у справі покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 231, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 24.05.2019
Суддя О.В. Мандриченко