вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.06.2019м. ДніпроСправа № 904/1277/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушина Ю.Ю. без виклику учасників за наявними матеріалами
Розглянувши господарську справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград про стягнення 14 950,00 грн.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (далі-позивач) звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі-відповідач) заборгованості з плати за користування вагонами в розмірі 14 950, 00 грн. Також позивач клопотав проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем Правил оформлення перевізних документів, в частині невірного зазначення у накладній маси вантажу, в зв'язку з чим на підставі п.п. 118 та 122 Статуту залізниць України Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача штраф у розмірі 14 950,00 грн.
Ухвалою Господарського суду від 03.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання.
18.04.2019 до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні.
22.04.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також, 22.04.2019 від представника відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі, в обґрунтування якої вказує, що заявлена позивачем до стягнення сума штрафу є завищеною та необґрунтованою; штраф, який заявлено позивачем до стягнення, не має компенсаторний характер, проте є додатковим засобом отримання прибутку для позивача. Так, відповідачем за накладною №46098117 за перевезення вантажу було сплачено провізну плату та додаткові збори за всю відстань перевезення вантажу, за повну вагу вказану в перевізному документі, що підтверджується даними графи 34 вказаної накладної №46098117. Таким чином, залізниця фактично отримала надлишкову плату (переплату) залізничного тарифу, оскільки відповідач здійснив оплату провізної плати та додаткових зборів за надлишкову масу вантажу. Будь-яких збитків внаслідок того, що відповідачем була зазначена невірна маса вантажу у залізничній накладній, позивач не зазнав, що також має бути враховано при ухваленні судом рішення про стягнення з відповідача штрафу. Просить суд врахувати стратегічну та соціальну значущість підприємства відповідача, яке вносить значний вклад в забезпечення енергонезалежності та енергобезпеки України, сталого функціонування енергетичної системи України, є містоутворювачем та бюджетоутворювачем міста Павлограда, інвестує соціальні програми та проекти у Дніпропетровській області. Просить суд у разі встановлення факту невірного зазначення відповідачем у накладній №46098117 маси вантажу за спірним перевезенням та задоволення позову, застосувати ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та зменшити суму штрафу з 14 950,00 грн. до 2 990,00 грн.
22.04.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні.
03.05.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив за змістом якої останній не погоджується з позицією відповідача викладеною у відзиві, та просить суд задовольнити позовну вимоги у повному обсязі. Також, позивач заперечує проти задоволення заяви відповідача про зменшення розміру штрафу та зазначає, що порушення відповідачем вимог транспортного законодавства має систематичний характер.
29.05.2019 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» зазначає, що посилання позивача на систематичне порушення вимог транспортного законодавства не відповідає дійсності, оскільки підприємство відповідача здійснює операції по завантаженню понад 24 тисяч вагонів щомісяця.
Ухвалою Господарського суду від 03.06.2019 відмовлено в задоволенні клопотань позивача та відповідача про призначення справи до розгляду в судовому засіданні.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 03.06.2019 прийнято рішення.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
У листопаді 2018 зі станції відправлення Ароматна Придніпровської залізниці на станцію призначення Добропілля Донецької залізниці за залізничною накладною №46326690 відправлено вагон №46098117 із вантажем - «вугілля кам'яне марки Г- газове» (а.с. 10).
Відповідно до вказаної накладної відправник вантажу - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".
На транзитній станції Павлоград-1 на підставі ст.24 Статуту залізниць проведено перевірку маси вантажу у вагоні №59676320 виявлено невідповідність маси вантажу, зазначеній у накладній, а саме: вага брутто склала 881500кг, нетто - 64650 кг, тара - 23500кг, що менше даних, вказаних у накладній, на 5350кг.
По вказаному факту станцією Павлоград-1 складено комерційний акт № 454502/121 від 14.11.2018, відповідно до змісту якого вагон в технічному відношенні справний, бездверний, люка зачинені течі та слідів течі вантажу не має.
Комерційний акт №454502/121 від 14.11.2018 підписано ДС Мордас В.І, прийомоздавальником ОСОБА_1 ., приймальником поїздів ОСОБА_2, зазначено про відсутність у штаті начальника вантажного району (а.с. 11).
Як вбачається зі змісту вказаного комерційного акту, вантаж прибув у справному в технічному та комерційному відношення вагоні, сліди втрати або розкрадання вантажу під час перевезення відсутні.
На підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, позивачем нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 14950,00 грн., розмір якого підтверджується розрахунком позивача.
Відповідач доказів добровільної сплати зазначеного штрафу не надав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливості умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За приписами ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно із ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому мають регулюватися Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Згідно з положенням ст. 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 863/5084.
Згідно з п.2.1 вказаних Правил оформлення перевізних документів, вантажовідправник при заповненні комплекту перевізних документів повинен вказати масу вантажу у кілограмах.
Згідно п.28 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
В силу приписів частин 1 і 2 ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Згідно ч. 3 п. 9 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 29.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 №567/6855, у комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах; у разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Як вбачається зі змісту комерційного акту №454502/121 від 14.11.2018 у встановленому порядку було засвідчено факт завантаження вагону №59676320 вантажем вагою меншою, ніж зазначено у накладній, на 5350 кг.
Таким чином, за вказаних обставин, всі наслідки за неправильності відомостей, зазначених у накладній, мають бути покладені на відповідача.
Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
У відповідності до ч.1 ст. 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.
Відповідно до накладної №46098117 розмір провізної плати становить 2990,00грн. Перевіркою виконаного позивачем розрахунку штрафу судом порушень чинного законодавства не встановлено (2990,00 х5 = 14950,00).
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем порушенні вищевказані вимоги Статуту залізниць України, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 14950,00 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи або не впливають та не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону.
Щодо клопотання про зменшення розміру штрафу.
В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначив, що штраф, який заявлено позивачем до стягнення, не має компенсаторний характер, проте є додатковим засобом отримання прибутку для позивача. Так, відповідачем за накладною №46098117 за перевезення вантажу було сплачено провізну плату та додаткові збори за всю відстань перевезення вантажу, за повну вагу вказану в перевізному документі, що підтверджується даними графи 34 накладної №49098117. Таким чином, залізниця фактично отримала надлишкову плату (переплату) залізничного тарифу, оскільки відповідач здійснив оплату провізної плати за додаткових зборів за надлишкову масу вантажу. Позивачем не зазначено які збитки були понесені залізницею внаслідок неправильного зазначення маси вантажу у перевізному документі. Будь-яких збитків внаслідок того, що відповідачем було зазначено не вірна маса вантажу у залізничній накладній, позивач не зазнав.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
З огляду на викладене вище, беручи до уваги співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій з наявними наслідками порушення зобов'язання, співрозмірність нарахованого штрафу заподіяному правопорушенню в частині оформлення перевізного документу щодо неправильного зазначення маси вантажу, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
Керуючись ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 91, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49600, місто Дніпро, проспект Д. Яворницького, будинок 108, ідентифікаційний код 40081237) до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, 76, ідентифікаційний код 00178353) про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу в сумі 14950,00грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49600, місто Дніпро, проспект Д. Яворницького, будинок 108, ідентифікаційний код 40081237) штраф за неправильно зазначену масу вантажу в сумі 14950,00 грн., судовий збір у сумі 1 921,00 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Відповідно до п.17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 03.06.2019.
Суддя Ю.Ю. Первушин